3.Моделі комунікації за к. Шенноном ,р.Якобсоном та ю.Лотманом як інструментінформаційно-аналітичної діяльності

МОДЕЛЬ ШЕННОНА — ВІВЕРА.Один із засновників математичної теорії інформації В. Вівер у 1949 році запропонував свою модель. Тут цікавим елементом є включення ефектів, що «заважають», як «джерело шуму». К. Шеннон писав, що англійську мову можна передбачити приблизно на 50%. Тобто половину літер чи слів можна зняти, та ми однак зрозуміємо, що саме було сказано.Тож навіщо тоді така зайвина? Річ у тім, що за нормальних обставин ми можемо бути неуважними, нам може заважати певний звук, ми просто можемо недочути, що саме нам говорять.І ось тут нас влаштовує значна передбачуваність мови. Досить передбачуваними для нас є такі людські дії, як традиційні збори, художня творчість. Загалом, значний відсоток передбачувального матеріалу мали фольклорні тексти, що полегшувало їхнє поширення тоді, коли не було письма.

МОДЕЛЬ ЛОТМАНАЮ. М. Лотман — активний послідовник формальної школи 30-х років, де він перейняв ідею «деавтоматизації» як характерну для літературної мови на противагу повсякденному спілкуванню, що є автоматичним.Ю. Лотман був незадоволений моделлю Р. Якобсона, оскільки вона не дозволяє під час передачі повідомлення виникнути чомусь новому. Тому він висунув низку нових тез:— культура породжує нові повідомлення за допомогою нових мов;— культура зорієнтована як мінімум на дві мови, Відповідно Ю. М. Лотман в усіх своїх працях підкреслює особливе значення саме художнього тексту. Він висновує: такий текст цікавий саме своєю непередбачу-ваністю.

Р. Якобсон зосереджується на шести можливих функціях комунікації.

ЕМОТИВНА (за опертя на адресанта) — це всі варіанти вияву свого «я».

ЛЮБОВНА ЛІРИКА, у 2 примірниках — один для неї, другий для нього.

РЕФЕРЕНТНА (денотативна) — коли підкреслюється контекст. Ідеться про той об'єкт, про який ми говоримо.

КОНОТАТИВНА (за опертя на адресата) — це може бути наказ, заклик. Сюди ж можна долучити ефективність того чи іншого повідомлення.

ПОЕТИЧНА (за опертя на повідомлення) — це той випадок, коли форма виходить на перший план, а зміст — на другий. У наших квартирних розмовах, навпаки, на першому місці -^ зміст, а вже потім — форма.

, Білет 26