облік у зарубіжних країнах

11.1. Мета та функції управлінського обліку

Інформаційні потреби апарату управління компанії набагато перевищують відповідні потреби будь-якого іншого споживача інформації про справи компанії. Керівництво несе відповідальність за організацію, забезпечення діяльності компанії, її результати, управління ресурсами. Для здійснення своїх функцій апарату управління необхідно володіти більш докладною інформацією, ніж та, яку забезпечує фінансовий облік.

Управлінський облік (management accounting) розширює та поглиблює фінансовий і є основною системою комунікації всередині підприємства. Цей облік є внутрішнім (internal). Його мета— забезпечити інформацією менеджерів, відповідальних за досягнення конкретних виробничих цілей.

Американською асоціацією бухгалтерів сформульовано таке визначення управлінського обліку: «Управлінський облік — це процес ідентифікації інформації, обчислення і оцінки показників та надання даних користувачам інформації для вироблення, обґрунтування і прийняття рішень». Це процес всередині організації, який забезпечує управлінський апарат інформацією, яка використовується для планування, контролю й прийняття управлінських рішень.

Управлінський облік у своєму розвитку пройшов декілька етапів:

кінець XIX — початок XX ст. — зародження та становлення теорії обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. На цьому етапі облік витрат, їх узагальнення і калькулювання собівартості є частиною бухгалтерського обліку. Калькуляційна бухгалтерія забезпечувала управління оперативно-аналітичною інформацією щодо формування витрат, забезпечувала їх контроль у всіх виробничих структурних підрозділах;
початок XX — 50-ті роки XX ст. — виробничий облік з елементами управлінського. Головною метою виробничого обліку є розподіл витрат на кожну операцію або кожен окремий продукт з метою калькулювання собівартості продукції та послуг. Його інформація використовується менеджерами для встановлення продажних цін, оцінки запасів, визначення прибутку. Інформацією виробничого обліку користуються не тільки внутрішні споживачі, частково вона використовується для складання фінансових звітів, призначених переважно для зовнішніх користувачів. Управлінський же облік задовольняє потреби лише внутрішніх користувачів, надаючи їм інформацію для прийняття рішень, планування, контролю та регулювання;

50—70-ті роки XX ст. — управлінський облік як окрема галузь теоретичних і практичних знань. Характерною ознакою управлінського обліку є те, що він спрямований на вивчення запитів користувачів, аналіз ситуацій, прийняття рішень на основі використання ЕОМ;

70-ті роки XX ст. — сучасний період — стратегічний управлінський облік. Оскільки організація існує у середовищі, як стрімко змінюється, і сама знаходиться у процесі розвитку на шляху до досягнення своєї стратегічної мети, останнім часом посилюється роль стратегічного управління. Управління може бути ефективним, якщо воно не тільки зосереджується на ретроспективному моніторингу, а діє на випередження, передбачаючи майбутнє і готуючись до нього. За умов глобальних змін в технологіях і системах управління, управлінський облік, розвиваючись, дедалі частіше розглядається як складова процесу стратегічного управління.

Поява управлінського обліку обумовлена тим, що традиційні методи бухгалтерського (виробничого) обліку перестали відповідати вимогам управління. Загострення конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва, розвиток науково-технічного прогресу потребували інших методів для вирішення принципово нових проблем.

У міжнародній практиці виділення управлінського обліку із загальної системи бухгалтерського обліку пов'язано з необхідністю підвищення ефективності підприємницької діяльності та спрямуванням на досягнення стратегічної мети. Поступово управлінський облік посів центральне місце в управлінні витратами підприємства.

Функції, які виконує управлінський облік, мають тісно взаємодіяти з функціями управління. Класична школа виділяє такі їх складові: планування, організація, мотивація, контроль (рис. 11.1).

До основних функцій системи управлінського обліку належать: • інформаційна — забезпечення менеджерів всіх рівнів інформацією, необхідною для ефективного планування, організації та контролю;

комунікаційна — формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв'язку між рівнями управління і структурними підрозділами. Сприяючи підвищенню якості процесу обміну інформацією, управлінський облік забезпечує ефективність функціонування всієї системи;
контрольно-аналітична — здійснення контролю за виконанням планових показників та бюджетів, досягнення тактичних та стратегічних цілей підприємства, результатів діяльності структурних підрозділів та окремих виконавців, ефективності прийнятих рішень та їх впливу на результати діяльності підприємства; дослідження поведінки витрат та встановлення причин відхилень фактичних виробничих витрат від кошторисних;
прогнозна— забезпечення перспективного планування та спрямування розвитку підприємства на досягнення його стратегічних цілей.

Нерідко до управлінського обліку також відносять функції:

планування — складання кошторисів і підготовку бюджетів на оперативному, тактичному і стратегічному рівнях;
організації— виділення центрів відповідальності, доходів і витрат, забезпечення координації та взаємодії між рівнями управління, структурними підрозділами та окремими виконавцями, організацію оперативного обліку й аналізу;
мотивації— встановлюючи внесок кожного працівника у загальний результат діяльності підприємства, сприяє підвищенню мотивації праці.

Разом з тим, С. Ф. Голов зазначає: «Аналіз публікацій з проблем управлінського обліку свідчить, що основними причинами дискусій з приводу змісту управлінського обліку є:

необгрунтоване «розширення» функцій управлінського обліку внаслідок ототожнення функцій бухгалтера та функцій обліку;
необгрунтоване «звуження» функцій управлінського обліку внаслідок традиційного підходу до поняття «облік».

Включення до визначення управлінського обліку термінів «планування», «прогнозування», «аналіз» тощо не є виправданим, оскільки участь бухгалтера-аналітика у цих процесах означає не розширення функцій обліку, а залучення бухгалтера до команди, що здійснює управління» [9, с 22—23].

Виконуючи свої функції, управлінський облік надає інформацію для прийняття управлінських рішень на кожному з етапів процесу управління, допомагає розробляти варіанти управлінських рішень та обирати найбільш ефективні з них.

Розвиток управлінського обліку пов'язується зі стрімкими змінами у бізнес-середовищі, перш за все міжнародному, які відчутно впливають на бухгалтерську професію в цілому і особливо на управлінський облік. Як свідчать численні дослідження, проведені бухгалтерськими асоціаціями, найбільш вагомими чинниками змін у їхній професійній діяльності є:

Глобалізація;
інформаційні технології;
посилення конкуренції з боку фахівців небухгалтерської професії;
розвиток економіки, що базується на знаннях;

підвищення вибагливості споживачів бухгалтерських послуг;
потреба у більш широкій підзвітності;
зміна характеру роботи і ставлення до неї.

На чому ж саме наголошує сучасний управлінський облік? Перш за все на докорінній зміні змісту і призначення діяльності управлінського бухгалтера. Власне кажучи, вже не просто бухгалтера, а стратегічного менеджера або бізнес-партнера керівника організації.

Американський інститут управлінських бухгалтерів (Institute of Management Accounting— IMA), визнаючи відповідальність фахівців-практиків перед суспільством, своєю професією, організацією, на яку вони працюють, проголосив норми етичної поведінки управлінських бухгалтерів, складовими яких є компетентність, конфіденційність, чесність, об'єктивність. Дотримання цих норм є запорукою досягнення цілей управлінського обліку.

Сучасною вимогою до професії є володіння ширшим спектром знань, вмінь та навичок, ніж вимагалося від неї будь-коли. Фахівець з управлінського обліку вміє оперувати не лише кількісною фінансовою інформацією, він готовий працювати з нефінансовими показниками, які інколи важко піддаються кількісній оцінці; він не лише інформаційно забезпечує прийняття рішень, а в певний момент готовий приймати рішення в багатофункціональній управлінській команді; він не лише оцінює поточне виконання операційних бюджетів, а розуміє стратегію організації, бере участь у її розробці і контролює її втілення.

Д. є. н. Л. В. Нападовська зазначає: «Сучасний управлінський облік використовує внутрішню і зовнішню інформацію, фінансові й нефінансові показники, забезпечує потреби не тільки виробництва, а й маркетингу та інших функцій бізнесу. За допомогою управлінського обліку здійснюється контроль та аналіз реалізації поточних і довгострокових цілей. Управлінський облік забезпечує ефективність управлінської діяльності підприємств, їх конкурентоспроможність та становище на ринку. Управлінські рішення грунтуються на плановій, нормативній, технологічній, аналітичній та інших видах інформації, яка залучається до системи управлінського обліку для підготовки альтернатив з метою задоволення конкретних потреб управлінців. ... Отже, виникнення системи управлінського обліку в умовах ринкових відносин необхідно розцінювати як об'єктивну необхідність. Вона має вирішити завдання, пов'язані з новою економічною ситуацією, які вже неможливо вирішити на основі традиційної системи бухгалтерського обліку» [36, с 49].

Інститут управлінських бухгалтерів (The Institute of Management Accountants) США у 1995—1990 pp. проводив дослідження типових функцій бухгалтерів-управлінців, яке підтвердило висновок про те, що останнім часом у компаніях, які займають лідируючі позиції у практиці управлінського обліку, все частіше бухгалтери обіймають посади внутрішніх аналітиків або бізнес-аналітиків. Значно менше часу витрачається на механічні розрахунки завдяки досягненням інформаційних технологій і більше значення надається аналізу та інтерпретації інформації. Інша важлива зміна полягає у тому, що бухгалтери-управлінці перемістили свої офіси у виробничі підрозділи, приділяючи більше часу роботі у міжфункціональних підрозділах, особистому спілкуванню з менеджерами і більш активній участі у прийнятті рішень. Такий підхід більше зорієнтований на управління процесами в організації. Користь, яку отримали менеджери від таких змін, очевидна: інформація стала більш своєчасною, ґрунтовною і гнучкою, надається у тій формі, яка потрібна менеджерам.

Професія бухгалтера перетворилася на міждисциплінарну. Професійні бухгалтерські організації змушені протистояти конкурентному тиску з боку небухгалтерських професійних альянсів у галузі управлінського консалтингу. Деякі бухгалтерські фірми проголосили себе багатопрофільними бізнес-консультантами.

Відбувається широке обговорення кваліфікаційних вимог до фахівців з обліку. Багато бухгалтерських організацій у США та Великій Британії заохочують своїх членів до отримання загальної бізнес-освіти, включаючи одержання ступеню МВА. Такий підхід має сенс з огляду на те, що споживачі бухгалтерських послуг всередині організації зменшили свій попит на традиційний бухгалтерський облік, аудит чи консультаційні послуги з оподаткування. І хоча технічні навички бухгалтерів все ще цінуються, виконання операцій бухгалтерських значною мірою автоматизовано. Від фах.івців очікують більш кваліфікованої роботи з діагностики, стратегічного консалтингу і управлінського контролю. Найвищої оцінки, за визнанням членів Привілейованого Інституту управлінських бухгалтерів — СІМА (Велика Британія), заслуговують такі професійні знання та вміння, як аналіз та інтерпретація; обізнаність в інформаційних технологіях, включаючи вміння проектувати ІТ-системи для організації, широкий спектр знань сучасного бізнесу, у тому числі маркетингу і фінансового менеджменту; вміння інтегрувати фінансову і нефінансову інформацію.

Содержание