1. Сучасні концепції документознавства: витоки, зміст, перспективи розвитку.

В Україні у середині 1990-х років документологія як узагальнююча, синтетична наука про документ згадувалася в деяких публікаціях. Спорідненість проблематики дисциплін документально-комунікативного циклу відзначалася також у фундаментальних монографіях Л. А. Дубровіної та Г. В. Боряка. Щодо місця документознавства серед інших наук у концепції М. С. Слободяника, слід відзначити, що він чітко визначає "фундаментальну щодо документознавства науку" – інформаціологію. Об’єкт науки відповідає на питання: що вивчає документознавство. Предмет науки визначає зміст наукового знання про об’єкт – документа та документно-комунікаційної діяльності. Предметом документознавства є створення наукового знання про документ разом з інформаційною і матеріальною складовою, про закономірності створення і функціонування документів в суспільстві. Документознавство вивчає документ як предмет на теоретичному, історичному і методичному рівнях. Воно досліджує документ як систему, його властивості, параметри, структуру, функції, методи і способи документування, класифікацію і типологізацію документів. Як і будь-яка наукова дисципліна, документознавство має структуру, яка поки знаходиться в стадії формування. Ідею документології, як нової версії документознавства, підтримала Н. М. Кушнаренко, яка є автором першого в Україні вузівського підручника з документознавства, що містить характеристику структури загального документознавства як комплексної дисципліни. Теоретичні основи загального документознавства (документології) та традиційного документознавства викладено в монографії С. Г. Кулешова, хоча комплексний характер загального документознавства ним було розкритиковано. Автором оригінальної концепції щодо структури загального документознавства є Г. М. Швецова-Водка. У низці публікацій власну точку зору щодо сутності та завдань документознавства висловив М. С. Слободяник. Загальне документознавство є теоретичною галуззю знань. Воно фактично має представляти узагальнену теорію документа та сукупностей документів. Більшість питань, пов’язаних з визначенням базових понять документознавства, різні концепції документа, склад і зміст його функцій, проблеми типології документів висвітлено в фундаментальній монографії Г. В. Швецової-Водки. Разом з тим, може виявитися певна спільність в практичних способах роботи з електронними носіями інформації і узагальнення цього досвіду може стати корисним у наукових пошуках раціональних методик для служб діловодства, архівів, бібліотек та музеїв. Особливої значущості набувають дослідження феномену Інтернет-документа – своєрідного засобу соціальної комунікації та інформаційного ресурсу суспільства. Важливим організаційним проривом в українському документознавстві стало заснування галузевої наукової інституції - Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (далі - УНДІАСД) (1994 р.), започаткування професійної освіти за напрямами підготовки "Документознавство та інформаційна діяльність" (1995 р.), введення документознавства у навчальні плани спеціальності "Історія, архівознавство" (1995 р.), першого фахового періодичного видання з документознавства - "Студії з архівної справи та документознавства" (1996 р.), затвердження паспорту наукової спеціальності 07.00.10 "Документознавство, архівознавство" (2003).