1. Концепції документа як джерела інформації і засобу комунікації.

Документ може розглядатися в різних аспектах, різноманітність яких відзначав вже К.Г.Мітяєв. Аспекти розгляду функціонування документа як знакової системи у певному середовищі текстів споріднені з концепціями в плані соціальних комунікацій, з одного боку, і документальною памяттю людства – з другого.

Аналіз змісту і форми комунікаційних процесів, що відбивають звязок «писемне джерело – споживач інформації», розглядається як засіб вирішення проблем походження і призначення цього джерела та адекватності відображення інформації через його описову статтю – головних у археографії. Подібний підхід демонструється у випадку розвязання іншого дослідницького завдання вже у межах бібліотекознавства, коли розкриття сутності соціального призначення наукової бібліотеки вважається за доцільне здійснювати через вивчення складної документальної комунікаційної системи.

Особливої ваги набувають результати комунікаційного підходу під час розгляду методологічних засад загального документознавства, наприклад, при визначенні понять, що виступають тут на категоріальному рівні, таких, як інформація, документ, книга. З іншого боку, така конкретизація, а також висновки щодо особливості комунікаційних характеристик документа дозволяють виокремити різні фази його існування, а звідси і розрізняти дисципліни чи галузі знань, що вивчають документ на певній стадії функціонування.

Є й інші аспекти розгляду комунікаційних характеристик, які значною мірою повязані з розумінням властивостей, стану та статусу документа як джерела інформації. Цей аспект знаходиться у площині аналізу фаз трансформації динамічного документа в історичне джерело. Зокрема, дану проблему як фундаментальну теоретичну впродовж останніх років розглядають на спільних наукових конференціях російські архівісти, документознавці та джерелознавці. Правда, там ця проблема декларується як трансформація документа в історичне джерело. Основним дискусійним її аспектом є визначення того моменту, коли документ стає історичним джерелом.

Деякі науковці схильні розглядати архівний документ як історичне джерело, незалежно від того, користувався ним історик чи ні, аргументуючи це тим, що ретроспективна інформація існує обєктивно, бо в іншому разі діяльність архівіста не має сенсу.

Власне будь-який документ може стати джерелом інформації про минуле, з огляду на невизначеність у розмежуванні часу на минуле і сучасне. У цьому контексті поняття ретроспективна документна інформація є дуже умовним. І все ж для документальних систем є критерій, що дає можливість провести таку межу. Це час, коли документ перестає виконувати ту основну функцію, заради якої він був створений, що дозволяє відокремити власне документ від архівного документа як потенційного історичного джерела, а за деякими уявленнями в результаті він вже набуває значення історичного джерела.

Таким чином, архіви зберігають документи як доджерела, що мають властивості історичного джерела. Необхідно також відзначити наявність специфіки концептуальних підходів до визначення комунікаційних характеристик так званих електронних документів. Електронні листи, статті, книги, енциклопедії, бібліографічні покажчики, управлінські документи тощо хоча і є аналогами текстової частини документів з паперовою основою, однак їх спосіб існування, у тому числі передавання комунікаційними каналами компютерного звязку, значно відрізняється від власне документального. Однак, сучасна технологія, наприклад, видавничої справи вже передбачає спочатку створення макету видання в електронні формі, а потім так званої твердої копії, яка виконує роль друкарської форми. Електронний обіг цінних паперів є особливою комунікаційною сферою із специфічним формами їхнього існування.