logo search
Екзаменаційний білет - копия

3. Теоретичні та практичні засади реферування, як з одного напрямів референської діяльності

Реферування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документу, знаходженні найвагоміших у змістовому відношенні даних (основних положень, фактів, доведень, результатів, висновків). Реферування має на меті скоротити фізичний обсяг первинного документа за збереження його основного смислового змісту, використовується у науковій, видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

Процес реферування — низка логічних операцій, таких як: оцінка, відбір, аналіз та узагальнення відомостей, що містять­ся в первинному документі. Правила виконання кожної ок­ремої операції, послідовність операцій становлять методику реферування. Процес реферування поділяється на такі етапи: попереднє загальне ознайомлення з первинним документом; рефератив­ний аналіз змісту документа; узагальнення здобутої інфор­мації; складання; редагування й остаточне оформлення рефе­рату. Кожному етапу відповідає певний вид читання, бо кожен етап, як і вид читання, виконує свої конкретні завдання.

Основоположною дією референта в складанні реферату є читання, позаяк доводиться кілька разів читати і перечитува­ти первинний документ. Причому читання виступає як склад­ний розумовий процес, пов’язаний з глибоким усвідомлен­ням змісту документа. Розрізняють три основних види читан­ня, застосовуваних у процесі реферування: ознайомлювальне, вивчальне, реферативне. Під ознайомлювальним читанням розуміють загальне ознайомлення з інформацією, яку містить документ, без настанови на дальше відтворення. Вивчальне читання — це інтенсивне, вдумливе читання, спрямоване на запам’ятовування змістової інформації тексту, використаних мовних засобів. Реферативне читання має бути таким, щоб уна­слідок цього можна було коротко викласти зміст першоджерела.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №16