1.Документознавство в системі відносин «діловодство-архівознавство»

Постановку невідкладних питань історії, теорії діловодства й архівної справи в увязці з документознавство детально дослідив та проаналізував К.Г. Мітяєв. Головні висновки, зроблені автором у статті, полягали в тому, що, по-перше, діловодство й архів установи мають розглядатися нерозривно, як це склалося історично; по-друге, необхідно розробити єдині для них систему класифікації, уніфікацію та стандартизацію службових документів, номенклатуру справ, правила збереження документації, методику експертизи її цінності. Зроблений науковцем висновок утілився у ґрунтовному дослідженні теми, остаточному переконанні у важливості теоретичного і практичного розроблення порушеної проблематики, що й склало основні дослідні ділянки документознавства. Та найважливіше для розуміння детермінованості наукових поглядів К.Г. Мітяєва криється в тому, що історія діловодства розумілась спеціальною історичною дисципліною, діловодство — практичною сферою роботи з документами, а теорія діловодства — документознавством.

Б.Г. Литвак зробив дуже цікаві висновки стосовно теоретичного діловодства М.Л. Магницького, М.В. Варадінова, дипломатики С.М. Каштанова і Л.В. Черепніна, документального джерелознавства А.О. Введенського. Головна думка полягає в тому, що документознавство за змістом є наукою, яка долає розрив між діловодством й архівною справою, теоретичним діловодством і дипломатикою, повертає вивчення документа в середовище його створення та побутування.

Походження можливих аналогічних змістових рядів між джерелознавством, документознавством і діловодством Б.Г. Литвак повязує зі спорідненістю обєкта вивчення, розглядаючи його, як складно структуровану систему.

Торкаючись методики студіювання письмових історичних джерел, і віддаючи належне кількісним методам, Б.Г. Литвак узалежнює їх від специфіки властивостей документа, його змісту і форми.

Зроблені автором висновки знайшли логічне продовження в зясуванні традицій розвитку документа. Щоб правильно оцінити їх, дослідник звертається до історії середовища творення документа, його управлінської інфраструктури, кордонів. Для цього, як справедливо вважав дослідник, необхідно зосередитися не лише на нормативно-правових засадах організації роботи з документами, але й на біографічному розгляді їх виконавців, історії інституцій, втягнутих у практичне запровадження цих нормативів.

Таким чином, розпочаті в даній сфері дослідження досить швидко набрали популярності і згодом зусилля вчених увінчалися поважними результатами. Зявилися ґрунтовні монографії, перші навчальні видання з джерелознавства, що містили розділи, присвячені історії діловодства, управлінській документації як історичному джерелу, здобули поширення тематичні наукові статті, що розкривали еволюцію окремих видів документів, формування систем документації, їх зміст і характеристику