7.1. Види інвестицій і порядок їх оцінки

Важливим атрибутом ринкової економіки в розвинутих зарубіжних країнах є економічна інтеграція, яка сприяє поглибленню процесу концентрації та централізації капіталу в рамках міжнародного економічного простору, розповсюдженню корпоративної форми бізнесу. Сучасному рівню інтеграційних процесів властива інтернаціоналізація економіки, стратегічним призначенням якої є сприяння підвищенню ефективності та конкурентоспроможності, а також привабливості для інвесторів.

У процесі функціонування зарубіжні компанії, фірми здійснюють фінансові інвестиції. Фінансові інвестиції — це вкладання коштів однієї компанії в цінні папери та капітал інших компаній з метою забезпечення приросту капіталу, отримання додаткових доходів, зміцнення партнерських взаємовідносин.

Питання класифікації, визнання, оцінки інвестицій та розкриття інформації про них у фінансовій звітності до 01.01.2001 р. регламентувалися МСБО 25 «Облік інвестицій», а з 01.01.2001 р. — МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» і МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість». Згідно з цими нормативними документами інвестиції визначаються як актив, що утримується підприємством для приросту капіталу шляхом отримання доходу (наприклад, відсотків, роялті, дивідендів та ренти), для збільшення вартості капіталу чи інших економічних вигод для підприємс-тва-інвестора.

Залежно від терміну розміщення інвестиції поділяються на короткострокові (поточні) і довгострокові.

До короткострокових (поточних) відносяться інвестиції, які легко реалізуються за своїм характером та призначаються для утримання протягом не більше одного року. Іншими словами, короткострокові інвестиції є вигідним розміщенням тимчасово вільних грошових коштів терміном менше одного року. Прикладом таких вкладень є інвестиції у легко реалізовані (ринкові) цінні папери, а саме:

• короткострокові свідоцтва (депозитні сертифікати, угоди про купівлю короткострокових цінних паперів, акцептовані банком векселі та інші цінні папери, термін погашення яких менше року);

• ринкові боргові зобов'язання (облігації держави, корпорацій, термін погашення яких менше року);

• ринкові цінні папери, що дають право власності (привілейовані та звичайні акції компанії і деякі інші цінні папери,

• дають право власності та призначаються для утримання протягом не більше одного року).

Більша частина інвестицій має форму фінансових прав, але деякі вкладення є матеріальними активами, наприклад, інвестиції у золото, діаманти або інші товари, які легко реалізуються.

Короткострокові інвестиції відображаються в активі балансу у розділі «Поточні активи» за їхньою собівартістю, яка включає:

• справедливу вартість поточних інвестицій, вкладених в обмін на відповідний фінансовий інструмент;

• додаткові витрати, які безпосередньо пов'язані з розміщенням поточних інвестицій (комісійні винагороди, гонорари, податки, банківські збори та інші платежі).

Крім того, у звітності підлягає розкриттю:

• інформація про справедливу та ринкову вартість інвестицій у цінні папери;

• інформація про фінансові ризики та політику управління ними;

• інформація про доходи і витрати, що виникають в результаті операцій з цінними паперами;

• облікова політика щодо визначення і оцінки фінансових інвестицій.

На відміну від короткострокових, довгострокові інвестиції є вкладенням коштів у діяльність юридично самостійних компаній, фірм на термін, що перевищує один рік, з метою впливу на них або отримання додаткового прибутку. До таких інвестицій належать:

• інвестиції у ринкові цінні папери, що дають право власності (привілейовані та звичайні акції);

• інвестиції у ринкові боргові зобов'язання інших компаній (облігації, довгострокові векселі);

• інвестиції у спеціальні фонди (пенсійний фонд, фонд для погашення облігацій та ін.);

• інвестиції у матеріальні необоротні активи, які призначені для перепродажу.

Довгострокові інвестиції відображаються в активі балансу у розділі «Непоточні активи» і оцінюються залежно від дольової участі інвестора в капіталі об'єкта інвестування (рис. 7.1).

Крім того, в примітках до фінансових звітів необхідно обов'язково розкривати інформацію про:

• обсяги нових довгострокових вкладень в інвестиційну діяльність;

• підприємства, які знаходяться під контролем або суттєвим впливом інвестора;

• об'єднання підприємств;

• спільні підприємства (з визначенням частки у капіталі, фінансових результатів діяльності за фінансовий рік).

Рис. 7.1. Методи оцінки довгострокових інвестицій

При переводі інвестицій з однієї категорії в іншу (з короткострокових в довгострокові, чи навпаки) вони оцінюються за нижчою з двох оцінок: за собівартістю або ринковою вартістю.