1.2. Основні періоди розвитку управлінського документознавства як наукової дисципліни

Теоретичні основи управлінського документознавства розроблялися фактично впродовж останнього півстоліття. Процес розвитку управлінського документознавства можна поділити на такі періоди;

Початок формування теоретичних основ документознавства у працях К.Г.Мітяєва. Документознавство як окремий науковий напрямок дослідження, виникло у межах радянського архівознавства, а історично цей напрямок був пов'язаний з працями ХІХ-І пол. XX ст., присвяченими проблемам організації діловодства. У 1940-х рр. в Московському державному історико-архівному інституті (МДІАІ) К.Г.Мітяєвим викладався навчальний курс "Теорія і практика архівної справи", розділом якого було "Загальне документознавство". Проблемну орієнтацію розділу цей вчений визначив як "вивчення історії документальних матеріалів й норм, що відносяться до них", а у змісті розділу виклав історію діловодства та характеристику видів документації різних історичних періодів. У подальшому історичний аспект дослідження документів хоча і залишається, але значно поступається вивченню самої технології діловодства, яке, за словами К.Г.Мітяєва, все більше стали розуміти як історично утворені системи документування та документаційного забезпечення окремих видів діяльності державних та громадських інститутів. Поступово дослідження документів та систем документування, розпочате в архівознавчому аспекті, стало виокремлюватися в самостійну наукову дисципліну з назвою "документознавство". Опрацювання проблем створення та функціонування документів надало цій дисципліні якісно іншого спрямування, порівняно з галузями знань, де документи вивчалися як документальні пам'ятки. Отже документи стали аналізуватися як об'єкти оперативної дії відповідно до їхньої основної соціальної функції, заради виконання якої були створені. К.Г.Мітяєв вважав, що стимулом розвитку документознавства стала розпочата з 1960 р. підготовка в МДІАІ організаторів державного діловодства, яким з 1963 р. читався курс "Загальне документознавство". Актуалізацію документознавства цей вчений пов'язував також з розробленням та реалізацією з 1965 р. Єдиної державної системи діловодства. Найбільше значення для формування документознавства як наукової дисципліни мала публікація в 1964 р. у "Вопросах архивоведения" статті К.Г.Мітяєва "Документознавство, його завдання і перспективи розвитку". Цей

5

дослідник визначає документознавство як наукову дисципліну, що вивчає в історичному розвитку способи, окремі акти і системи документування явищ об'єктивної дійсності і створені в результаті документування окремі документи, їхні комплекси та системи.

Офіційне оформлення документознавства як наукової дисципліни. У 1966 р. в Москві було засновано Всесоюзний (тепер - Всеросійський) науково-дослідний інститут документознавства та архівної справи (ВНД1ДАС. рос. абрев. - ВНИИДАД) - провідну наукову установу в СРСР у галузі документознавства. 1969 р. відбулося юридичне оформлення документознавства як наукової спеціальності. У 1980-х рр. воно входило до блоку спеціальностей "Інформація та інформаційні системи" разом з архівознавством та документалістикою. З 1970-х рр. в СРСР документознавство вважалося також спеціальною історичною дисципліною.

Розвиток теорії документознавства у працях вчених ВНДІДАСу та МДІАІ. Впродовж 1970-1980-х рр. фахівцями двох зазначених провідних наукових інституцій здійснювалися фундаментальні концептуальні та прикладні дослідження у галузі документознавства. Головна увага в них приділяється управлінській документації (серед її класів - організаційно-розпорядча, планова, звітно-статистична, фінансова, банківська тощо), а саме - створенню та функціонуванню її уніфікованих систем, розробленню уніфікованих форм документів, регулюванню процесів документообігу, організації підготовки, опрацювання, зберігання управлінських документів в установі, користуванню ними. Основною сферою практичної о впровадження результатів досліджень вважається діловодство (як з пальне, так і спеціальне). Найбільший вклад у розвиток документознавства зробили такі відомі вчені, як. А М.Сокова, В.Д.Банасюкевич. Г.В.Кузнецова, М.П.Ілюшенко.

Зміна поглядів на зміст та структуру документознавства. Існування двох концепцій документознавства. Наприкінці 1980-х - на початку 1990-х рр. в бібліографознавстві, бібліотекознавстві та певною мірою інформатиці формується нове розуміння дисципліни "Документознавство". Ця концепція грунтується на більш широкому трактуванні поняття "документ" порівняно з традиційним (тобто включає не тільки управлінські документи як елементи документації, а й публікації), внаслідок чого відбиває більш загальні підходи до аналізу його характеристик. Тобто реально існує значна сукупність знань, які можуть вважатися загальними для всіх наук, що вивчають

6

документ (науки документально-комунікаційного циклу). Ці знання пов'язані з характеристиками зовнішньої форми, змісту, функцій документа, проблемами його класифікації (типології), закономірностями історичного розвитку й функціонування, а також універсальними технологіями роботи з документами. Цю сукупність знань можна назвати загальним документознавством. Дослідження у цій сфері спрямовані на опрацювання питань теорії документа, вивчення закономірностей генезису та еволюції документа, загальних для всіх наук з проблем створення документів, їхнього функціонування, роботи з ними. Поряд із загальним існує спеціальне документознавство Його єдиним конституйованим представником на сьогодні є традиційне документознавство (проблематику якого на сьогодні розробляють науково-дослідні інститути документознавства та архівної справи в Російській Федерації, Білорусі, Україні), і яке, зважаючи на характер дослідницької проблематики, слід назвати управлінським. Можливе виокремлення й інших напрямів спеціального документознавства, що досліджують різні види документів, типи документації чи характеристики документа, наприклад, картографічне, кійофотофонодокументознавство, науково-технічне тощо. Серед розділів, з яких структурно складається як загальне документознавство, так і кожен з напрямів спеціального, зокрема і управлінське, є "Основні етапи розвитку документа", "Функції документа", "Концепції документа", "Типологія документа", "Проблеми створення, зберігання і функціонування документа" тощо, зміст яких відповідає специфіці об'єкта дослідження (тобто певною виду документа, його характеристик чи сукупностей документів).