logo search
samostiyni

Економічний аналіз проекту завдання економічного обґ рунтування проекту

Економічна система— це сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їхньої взаємодії, спрямова­них на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності, згідно з метою сус­пільства.

Основними елементами економічної системи, її підсистемами є:

■ виробничі сили;

■ техніко-економічні відносини;

■ організаційно-економічні відносини;

■ виробничі відносини чи відносини власності;

■ господарський механізм, оскільки регулювання економічної діяльності здійснюється за його допомогою.

Після обґрунтування прототипу виробу, чим підтверджується принципова можливість його виготовлення, на конструкторському етапі необхідно здійснити: обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів енергії, коштів на оплату праці під час виготовлення виробу; визначити собівартість виробу, що виготовляється; величини запланованого прибутку і договірної ціни виробу; визначити рівень рентабельності виготовленого виробу; планування випуску виробу: кошторис доходів і витрат. Тобто необхідно зробити попередню економічну оцінку доцільності впровадження розробленого проекту у виробництво, випуску й продажу виробу.

На цьому етапі розроблення проекту слід одержати відповіді на такі запитання:

■ яким має бути розмір коштів для здійснення випуску першої продукції;

■ чи буде отримано прибуток від реалізації проекту, і якщо так, то чи буде він достатнім для повернення вкладених грошей;

■ через який термін будуть повернуті вкладені кошти;

■ наскільки ємним за платоспроможним попитом, перспективами і конкуренцією буде прогнозований ринок нової продукції;

■ якою є планова собівартість продукції, яку розробляють;

■ яким є обсяг випуску продукції на ринок;

■ скільки років триватиме реалізація товару на ринку тощо.

У процесі попереднього економічного аналізу корисно визначити дійсну вартість майбутніх грошових потоків, яку генерує інноваційна про­дукція.

Питання прибутку може бути вирішальним для багатьох видів інно­ваційної продукції. Якщо неможливо продати продукцію за ціною, що перекриває очікувані виробничі витрати і будь-які пов'язані з цим пла­тежі (виробничі накладні витрати, торговельні витрати тощо), то немає сенсу братися за розроблення. Економічна оцінка спроектованого виробу здійснюється на підставі його порівняння з відомими зразками-аналогами і включає оцінку наявності недорогих матеріалів, можливості вико­ристання відходів.

Економічне оцінювання об'єкта і процесу технологічної діяльності до­цільно здійснювати у такій послідовності:

■визначити витрати матеріалів

■ обчислити вартість витрат на електроенергію:

■здійснити розрахунок оплати праці

■ обчислити величину податку на заробітну

■ обчислити амортизаційні відрахування на інструменти та обладнання

■ розрахувати загальну собівартість виготовлення виробу:

■ обчислити величину

■ визначити рентабельність проектованого виробу:

ДЖЕРЕЛА ТА ШЛЯХИ ЕКОНОМІЇ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ ПРОЕКТУ

Раціональне та економне витрачання окремих елементів проекту має не­абияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважною част­кою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів дає змогу з тієї самої кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.

Для вимірювання ступеня ефективності використання матеріалів іс­нує відповідна система техніко-економічних показників.

1. На підприємствах, що переробляють первинну сировину, застосовують показник (коефіцієнт) виходу, або видобутку, готової продукції з вихідної сировини. Наприклад, кольорова металургія — коефіцієнт ви­добутку міді з руди, цукровий завод — вихід цукру з буряків.

2. На окремих підприємствах використовують витрати сировини на одиницю готової продукції. Наприклад, підприємства чорної металур­гії — витрати залізної руди, коксу на 1 тонну чавуну, на підприємстві мі­неральних добрив — витрати сірчаної кислоти на 1 тонну суперфосфату.

3. На підприємствах обробної промисловості використовують кое­фіцієнт використання матеріалів, тобто відношення чистої ваги до норми.

4. На окремих підприємствах розраховують коефіцієнт використан­ня площі матеріалу (листовий прокат, тканина, шкіра).

5. Коефіцієнт використання об'єму матеріалу (деревина). Ефективне використання обігових фондів передбачає розв'язання за­вдань з економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії.

Джерела показують, за рахунок чого можна досягти економії, шляхи показують, як саме, за допомогою яких заходів можна заощадити ті чи інші види матеріальних ресурсів.

Джерела економії матеріальних ресурсів:

■ зниження маси виробів;

■ зменшення питомих витрат матеріалів;

■ скорочення витрат і відходів сировини і матеріалів;

■ використання відходів і побічних продуктів;

■ утилізація вторинних ресурсів;

■ заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучними їх ви­дами.

Шляхи економії матеріальних ресурсів

1. Виробничо-технічні заходи:

■ первинна обробка та збагачення сировини;

■ комплексна переробка сировини;

■ застосування ресурсозберігаючої техніки;

■ запровадження маловідходної та безвідходної технології.

2. Організаційно-економічні заходи:

■ удосконалення матеріальних нормативів;

■ поліпшення організації матеріального забезпечення виробництва;

■ упорядкування системи ціноутворення;

■ застосування дієвої системи економічного стимулювання.

ПИТАННЯ:

  1. Дайте характеристику економічній системі

  2. Розкрийте алгоритм (послідовність) економічного оцінювання проекту

Назвіть шляхи економії матеріальних ресурсів