2.1. Класифікація і номенклатура статей витрат обігу

(2 інтервали)

Далі текст…

Кожну структурну частину випускної роботи треба розпочинати з нової сторінки.

На останній сторінці випускної роботи після закінчення тексту (після висновків) студенту необхідно поставити підпис і дату.

Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів і підрозділів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою випускної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті цифрою без крапки.

Другою сторінкою випускної роботи вважається зміст. Текст вступу пишеться (друкується) з третьої сторінки.

У змісті випускної роботи (додаток К) вступ, висновки, список використаних джерел не мають нумерації. Номер розділу розміщують після слова «РОЗДІЛ». Після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка по центру сторінки друкують заголовок розділу (див. вищенаведений приклад).

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна бути крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). У тому ж рядку далі розташовується заголовок підрозділу.

Ілюстрації (рисунки, схеми, графіки) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках випускної роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. Слово «Таблиця» і її номер ставиться вище на один або в один рядок з назвою таблиці. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.3» (третя таблиця першого розділу). У разі перенесення частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і її номер вказують на початку таблиці, а перед іншими її частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.3».

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад (3.2) (друга формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. ...

2. ...

Оформлення. Ілюстрації. Текст випускної роботи супроводжується ілюстраціями, які виконуються з використанням ЕОМ або ручним способом чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. Вони повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації.

Наприклад:

Підприємство

Юридичні особи

Договір

Предмет

Ціна

Форма розрахунку

Відповідальність

Реалізація

Рис. 1.1. Схема взаємостосунків при реалізації цінностей покупцям

Далі текст…

За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). Посилання на ілюстрації роблять за допомогою порядкового номера ілюстрації, наприклад: «рис. 1.5», або скороченого слова «дивись», при повторному посиланні, наприклад: «див. рис. 1.5».

Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати номер і назву, яку розміщують над таблицею і пишуть (друкують) симетрично до тексту. Слово «Таблиця» і назву починають з великої літери, назву не підкреслюють. У назві таблиці треба вказувати назву господарюючого суб'єкта, на матеріалах якого виконувалась випускна робота, та період дослідження.

Наприклад:

Таблиця 2.1

Основні показники фінансового стану ТзОВ «Компас»

за 2009 -2010 рр.*

*Таблиця складена на підставі додатку А

Далі текст….

Крім того, над таблицею з правого боку вказується скорочено одиниця виміру. Якщо використовується не одна, а кілька одиниць виміру, то вони подаються або в кінці назви кожної колонки або після назви показників.

На всі таблиці випускної роботи повинні мати посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «... в табл. 2.7». У повторних посиланнях на таблиці треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 2.7». Будь-яка таблиця повинна бути проаналізована. Необхідно узагальнити дані, сформулювати основні висновки або внести додаткові показники, які найбільш повно розкривають явища або процеси..

Заголовки стовпчиків починаються з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, -якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Стовпчик з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Якщо текст, який повторюється в стовпчику таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то у разі першого повторення його замінюють словами «Те ж», а далі -лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків чи математичних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то ставлять прочерк.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку випускної роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. Нумерацію колонок таблиці здійснюють лише у тому разі, коли таблицю переносять на іншу (інші) сторінки, а також у випадку, коли по тексту є посилання на окремі колонки таблиці.

Переносячи таблиці на наступну сторінку, нумерацію колонок необхідно повторити, а над нею в правому кутку розмістити слова "Продовження табл." із зазначенням її номера, наприклад, "Продовження табл. 1.2". Якщо таблицю переносять більше ніж на одну сторінку, то на останній зазначається "Закінчення табл. 1.2" Нижче наведемо взірець оформлення такої таблиці.

Таблиця 1.1

Відмінності між зовнішнім і внутрішнім аудитом

Наступна сторінка матиме такий вигляд:

Продовження табл. 1.1

Остання сторінка, на якій розміщується таблиця (якщо остання знаходиться більше ніж на двох сторінках), оформляється так:

Закінчення табл. 1.1

Далі текст…

Таблицю з великою кількістю стовпчиків можна поділяти на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або стовпчики таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, а в другому - боковик.

Формули. Пояснення символів і числових коефіцієнтів треба наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта слід подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Наприклад: «Вплив зміни середнього рівня витрат обігу визначається за формулою:

ДВ = СхТ/100 (3.2)

де, Д В - зміна середнього рівня витрат обігу;

С - відхилення середнього рівня витрат обігу від плану;

Т - фактичний товарообіг.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівняння (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Скорочення слів та переліки. Всі слова в роботі слід писати повністю. Скорочення слів проводиться згідно із стандартами ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

В бакалаврській роботі допускаються лише загальноприйняті скорочення:

а) після перерахування (наприклад: та інше - та ін.; і так далі - і т.д.; і тому подібне - і т.п.);

б) при посиланнях (наприклад: дивись - див.; рисунок - рис; таблиця - табл.);

в) при позначенні цифрами століть і років, одиниць виміру (наприклад: рік p.; роки - pp.; тисяч гривень - тис. грн.).

Не рекомендується скорочувати слова "наприклад", "формула", "рівняння" і т.п. Інші скорочення, що наводяться у роботі, узагальнюються у переліку умовних скорочень, який подається перед вступом (при необхідності).

В тексті роботи можуть бути наведені переліки. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи - дефіс. Такі переліки подають з малої літери з абзацного відступу. Після кожного з пунктів переліку ставиться крапка з комою, а після останнього - крапка.

Бібліографічні та інші посилання

Бібліографічне посилання - це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю, інший документ, що розглядається або згадується у тексті, необхідних для їх загальної характеристики, ідентифікації та пошуку.

Студент при написанні випускної роботи повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на висновках яких розглядаються питання, вивченню яких присвячене дослідження. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, забезпечують необхідну інформацію про нього, допомагають з'ясувати його зміст тощо.

Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у першоджерелі;

• цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців допускається без перекручування авторського тексту і позначається трьома крапками;

• кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами) слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його висновків і давати відповідне посилання на джерело;

• цитувати автора слід лише за виданням його творів, цитати з неопублікованих джерел не допускаються;

• цитування не повинно бути ні надмірним (складається враження компілятивності праці), ні недостатнім (знижується наукова цінність викладеного матеріалу).

Посилання слід давати на останні видання публікацій.

Посилання в тексті випускної роботи на джерела слід позначати порядковим номером за переліком списку використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками (наприклад: …у працях [8-10]...; ...у п.п., 5.5 Інструкції... [5]).

Коли використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді необхідно точно вказати номери сторінок, на які є посилання в випускній роботі (наприклад: 3 цього приводу заслуговує на увагу думка проф. Валуєва Б.I. про те, що для оперативного управління підприємством контроль поведінки і стану відповідних груп об'єктів повинен здійснюватися в короткі проміжки часу, чому можуть сприяти різні математичні моделі [54, с.35]).

Посилання на ілюстрацію у випускній (бакалаврській) роботі позначається порядковим номером ілюстрації (наприклад: на рис. 1.1); посилання на формули - порядковим номером формули в круглих дужках (наприклад: у формулі (2.3)); посилання на таблицю -порядковим номером таблиці (наприклад: у табл. 3.2); посилання на додаток - позначенням додатку у круглих дужках (наприклад: (додаток М)). При повторному посиланні на ілюстрації, таблиці та додатки вказують скорочено слово "дивись" (наприклад: див. табл. 1.2; див. рис. 1.1; див. у додатку М).

Список використаних джерел. Список використаних джерел, що додається до випускної роботи, можна розміщувати одним із трьох способів в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, в порядку посилань на джерела у тексті та систематизованим.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог міжнародних і державного стандартів з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1-2003, IDT), ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

Приклад оформлення джерел, що включені до списку, наведені нижче.

Таблиця 5.1

Приклад оформлення списку використаних джерел

Додатки. Додатки оформляються як продовження випускної роботи на наступних її сторінках, розміщуються в порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований (акуратно написаний чорним чорнилом) угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. При цьому посередині рядка над заголовком маленькими літерами з першої великої пишуть слово "Додаток" і велику літеру, що позначає додаток (наприклад: Додаток А) Якщо додаток складається з декількох аркушів то на наступних слід написати (Продовження дод. А).

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Й, О, Ч, Ь.

Ілюстрації, таблиці, формули, рівняння розміщені в додатках, слід нумерувати в межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку (наприклад: рис. В.З - третій рисунок додатка В; табл. Б.2 - друга таблиця додатка Б; формула (Д. 1) - перша формула додатка Д). Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.