2 Облік розрахунків з покупцями (замовниками) та сумнівних боргів

Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги виникає, коли підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу.

Для бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості використовується рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», який має два субрахунки:

• 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

• 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

За дебетом рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені у вартість реалізації.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.

Продаж товарів, робіт або послуг відображається записом:

Дебет 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

Кредит 70 «Доходи від реалізації»

На суму ПДВ:

Дебет 70 «Доходи від реалізації»

Кредит 641 «Розрахунки за податками» (аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість»)

Одночасно відображається собівартість реалізованих товарів, робіт або послуг:

Дебет 90 «Собівартість реалізації»

Кредит 26 «Готова продукція»

Кредит 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»

Кредит 28 «Товари»

За кредитом рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається погашення дебіторської заборгованості.

Якщо дебіторська заборгованість погашається грошовими коштами, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах або в касу, складається запис:

Дебет 30 «Каса»

Дебет 31 «Рахунки в банках»

Кредит 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

Погашення дебіторської заборгованості взаємозарахуванням відображається таким записом:

Дебет 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

або

Дебет 68 «Розрахунки за іншими операціями»

Кредит 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» тощо.

При реалізації товарів у кредит підприємство має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої є сумніви.

Кожне підприємство повинно визначити резерв сумнівних і безнадійних боргів, щоб достовірно відобразити активи. Якщо резерв не визначити, то активи будуть завищені, що порушує принципи фінансового обліку. П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» визначає, що поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення такої вартості необхідно від дебіторської заборгованості на дату балансу відняти величину резерву сумнівних боргів, яка визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованості. У зв’язку з цим в обліковій політиці підприємства необхідно визначити, який метод розрахунку величини резерву сумнівних боргів буде використовуватися на підприємстві згідно з П(С)БО 10.

Суб’єкт господарювання створює резерв відпусток, резерв гарантійних забезпечень. Узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів, і про включення їх до витрат поточного періоду ведеться на рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». На обов’язковість формування резервів на виплату відпусток та резерву преміювання вказує також П(С)БО 26.

П(С)БО 11 «Зобов’язання зазначено: «Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на:

• виплату відпусток працівникам;

• додаткове пенсійне забезпечення;

• виконання гарантійних зобов’язань;

• реструктуризацію;

• виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Суми створених забезпечень визнаються витратами».

Таким чином, зміни вказують на те, що підприємства повинні створювати резерв для забезпечення виплат відпусток. До змін підприємства мали право вибору, яке закріплювали в наказі про облікову політику. Для чого підприємству потрібно створювати такий резерв?

Формування резерву для забезпечення виплат відпусток необхідне для цілей бухгалтерського обліку, а саме — для планомірного формування собівартості продукції (робіт, послуг). Щомісяця розрахована сума резерву включається в бухгалтерському обліку до складу витрат звітного періоду.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків № 291 облік руху й залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам ведеться на субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток» рахунка 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». За кредитом субрахунку відображається нарахування резерву, за дебетом — його використання. На цьому ж рахунку також узагальнюється інформація про забезпечення обов’язкових відрахувань на оплату відпусток.

Для зручності подамо його у вигляді формули:

Рм = Фоп × Вп/ Фопп + Сстр.,

де Рм — місячна сума резерву;

Фоп — сума фактично нарахованого у звітному місяці фонду оплати праці;

Вп — планова річна сума на оплату відпусток;

Фопп — планова річна сума фонду оплати праці;

Сстр — сума збору та внесків на обов’язкове соціальне страхування.

Щомісяця розрахована сума резерву в бухгалтерському обліку включається до складу витрат (витрат періоду) (рахунки 92, 93, 94) чи виробничої собівартості (рахунки 23,91).