Аудиторська вибірка.

Аудиторська вибірка – застосування аудиторських процедур до менш ніж 100% елементів в межах сукупності, яка стосується аудиту, таким чином, щоб усі одиниці вибірки мали шанс бути відібраними для того, щоб забезпечити аудитора обґрунтованою основою, завдяки якій будуть зроблені висновки про всю сукупність.

Сукупність – весь набір даних, з яких проводиться вибірка, та про яку аудитор бажає зробити висновки.

Ризик вибірки – ризик того, що аудиторський висновок, зроблений на основі вибірки, відрізнятиметься від висновку, який можна було б зробити, якщо до всієї сукупності були застосовані такі самі аудиторські процедури.  Ризик вибіркового методу може призвести до двох видів хибних висновків: 1) при тестуванні контролю дійти висновку, що контроль ефективніший, ніж він насправді є, або при  виконанні процедур по суті дійти висновку, що суттєве викривлення не існує, коли фактично воно є (аудитор, у першу чергу, повинен звернути увагу на цей вид хибного висновку, тому що такий висновок впливає на ефективність аудиту та має більше шансів призвести до неналежного аудиторського висновку); 2) при тестуванні контролю дійти висновку, що контроль менш ефективний, ніж він насправді є, або при  виконанні процедур по суті дійти висновку, що суттєве викривлення існує, коли фактично його немає (такий тип хибного висновку впливає на продуктивність аудиту, оскільки в такому випадку виникає потреба у виконанні додаткової роботи для визначення того, що початкові висновки були неправильними).

Ризик, не пов’язаний з вибіркою – ризик того, що аудитор зробить  хибний висновок через будь-яку причину, не пов’язану з ризиком вибірки (наприклад, використання неналежних процедур аудиту або неправильне тлумачення аудиторських доказів та незмога розпізнати помилку).

Аномальна похибка – викривлення або відхилення, яке очевидно не є репрезентативним викривленням або відхиленням у сукупності.

Одиниці вибірки – окремі об’єкти, які складають сукупність (можуть бути фізичними елементами, наприклад, рахунки-фактури або сальдо за рахунками окремих дебіторів, або грошовими одиницями).

Статистична вибірка – підхід до вибірки, який має наступні характеристики: а) випадковий відбір елементів вибірки, та б) використання теорії ймовірності для оцінюванні результатів вибірки, включаючи оцінюванні ризику вибірки.

Підхід до вибіркового методу, який не має характеристик (а) та (б), вважається нестатистичною вибіркою.

Стратифікація – процес розподілу сукупності на підсукупності, кожна з яких є групою одиниць вибірки, що мають подібні характеристики (часто  грошова цінність).

Припустиме викривлення – грошова сума, встановлена аудитором, у відношенні до якої аудитор прагне отримати належний рівень впевненості в тому, що фактичне викривлення у сукупності не перевищує грошову суму, встановлену аудитором. (Припустиме викривлення може мати те саме значення або нижче ніж суттєвість)

Припустимий рівень відхилення – рівень відхилення від визначених процедур внутрішнього контролю, встановлених аудитором, у відношенні до яких аудитор намагається отримати належний рівень впевненості, в тому, що фактичний рівень відхилення у сукупності не перевищує рівень відхилення, встановлений аудитором.

Складання вибірки, її розмір та відбір елементів для перевірки

При складанні аудиторської вибірки аудитор повинен брати до уваги цілі аудиторської процедури та характеристики сукупності, з якої буде здійснюватися відбір (п. 6 МСА 530).

Аудитор повинен розглянути конкретні цілі, яких необхідно досягти, і поєднання аудиторських процедур, яке, імовірно, найкраще сприятиме досягненню таких цілей. Розгляд характеру знайдених аудиторських доказів та можливе відхилення або умови викривлення чи інші характеристики допоможуть аудитору визначити, що складає відхилення або викривлення і яку сукупність слід використовувати для вибірки. Беручи до уваги характеристики сукупності для тестів контролю, аудитор виконує оцінку очікуваного рівня відхилення, що базується на розумінні аудитором відповідних процедур контролю або на дослідженні невеликої кількості елементів із сукупності. Ця оцінка виконується для того, щоб скласти аудиторську вибірку та визначити розмір вибірки. Наприклад, якщо очікуваний рівень відхилення є неприйнятно високим, аудитор зазвичай вирішує не виконувати тести контролю. Подібно до цього, для детального тестування, аудитор виконує оцінку очікуваного викривлення у сукупності. Якщо очікуване викривлення є високим, 100% дослідження або використання великого розміру вибірки може бути доречним при виконанні детальних тестів. Беручи до уваги характеристики сукупності, з якої буде складено вибірку, аудитор може визначити, що належним рішенням буде стратифікація. Мета стратифікації – зменшити мінливість елементів у кожній групі, а отже мати змогу зменшити розмір вибірки, не підвищуючи ризик вибірки. Виконуючи детальні тести, сукупність часто стратифікується грошовою цінністю. Це дозволяє зосередити більші аудиторські зусилля на елементах вищої вартості, адже ці елементи можуть включати більшу ймовірність викривлення. Подібно до цього, сукупність може стратифікуватися відповідно до певної риси, яка ідентифікує вищий ризик викривлення, наприклад, при перевірці резервів сумнівних боргів, залишки на рахунках можуть стратифікуватися за віком. Якщо клас операцій або залишки на рахунках поділені на страти, виконується прогнозна оцінка викривлення окремо по кожній страті. Прогнозні викривлення за кожною стратою потім комбінуються, коли розглядається можливий ефект викривлень щодо усього класу операцій або залишку на рахунках. Рішення про те, чи використовувати статичний чи нестатичний підхід до вибірки приймається за судженням аудитора.