1. Концепція, зміст та об’єкти управлінського обліку

Під час вивчення цієї теми особливу увагу слід звернути на причини, що зумовили необхідність виокремити управлінський облік із загальної системи бухгалтерського обліку, та його основне призначення.

Розвиток ринкової економіки в умовах наявності різних форм власності та господарювання, загострення конкурентної боротьби на внутрішньому та зовнішньому ринках, розширення масштабів виробництва з одночасним ускладненням його технології та організації, зростання самостійності підприємств висунули перед управлінням нові вимоги. Управляти — це передусім передбачити результати наступних операцій, майбутньої діяльності. Складовими управління є: планування, організація, мотивація, контроль і регулювання. Для забезпечення функцій управління менеджмент підприємства повинен мати докладну, своєчасну та об’єктивну інформацію про наявні та майбутні процеси з метою прийняття оптимальних управлінських рішень. Відомо, що основною інформаційною системою підприємств є бухгалтерський облік. Частину його, яка забезпечує управлінську ланку необхідною інформацією, називають управлінським обліком.

Управлінський облік — це система виявлення, вимірювання, оброблення та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством. Взаємозв’язок між управлінським обліком і функціями управління відображено на рис. 11.1.

Рис. 11.1. Взаємозв’язок управлінського обліку та системи управління

Таким чином, управлінський облік є складовою частиною процесу управління, що надає важливу інформацію для прийняття оптимальних управлінських рішень, визначення стратегії та формування планів майбутньої діяльності підприємства, контролю поточної діяльності структурних підрозділів і підприємства загалом, оцінки ефективності діяльності підприємства та менеджерів, оптимізації використання ресурсів. Сутність, мета та основні завдання управлінського обліку виявляються в його функціях, якими є:

прогнозна — дає можливість здійснювати перспективне планування та координування розвитку підприємства в майбутньому на основі аналізу та оцінки фактичних результатів діяльності;

інформаційна — полягає в забезпеченні менеджерів усіх рів­нів управління підприємством інформацією, необхідною для по­точного планування, контролю та прийняття оперативних управлінських рішень;

комунікаційна — передбачає формування й своєчасну подачу інформації на різні рівні управління підприємством для внут­рішнього комунікаційного зв’язку та узгодження дій;

контрольна — забезпечує оперативний контроль та оцінку результатів діяльності внутрішніх підрозділів, підприємства загалом та їх керівників.

Як бачимо, управлінський облік певною мірою виходить за межі суто бухгалтерського обліку й охоплює елементи прогнозування, планування (бюджетування), аналізу та контролю.

Зазначмо, що між фінансовим та управлінським обліком існує тісний взаємозв’язок. Це дві галузі однієї системи бухгалтерського обліку, що ґрунтуються на єдиній первинній обліковій інформації, тотожності принципів і методів обліку. Проте управлінський облік є своєрідним продовженням, поглибленням, дета­лізацією даних фінансового обліку. Порівняльну характеристику та відмінності фінансового та управлінського обліку подано в парадигмі 1.3 теми 1 (див. табл. 1.1). Важливо з’ясувати об’єкти управлінського обліку. Кожне підприємство створюється та здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку. Фінансові результати діяльності (прибуток, збитки) формуються співвідношенням витрат і доходів, а саме:

Витрати й доходи — це основні об’єкти управлінського обліку. Попередньо вони відображаються у фінансовому обліку, але в управлінському обліку витрати й доходи перегруповуються за їх цільовим призначенням, тобто за видами продукції, замовленнями, процесами, центрами відповідальності, сферами діяльності тощо. Під витратами розуміють зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до скорочення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками). Доходи — це збільшення активів або зменшення зобов’язань, що зумовлюють зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства).