logo
3 курс / Обл_к у заруб_жних країнах

7. Облік довгострокових орендних зобов’язань(зобов’язань з лізингу)

Лізинг — це контрактна угода між орендодавачем (власником майна) і орендарем, що надає право за плату користуватися майном упродовж установленого періоду. Лізинг — це вид бізнесу. Є два види лізингу: 1) оперативний; 2) довгостроковий, або фінансовий.

За оперативного лізингу те чи те майно береться в оренду (у користування) на незначний термін. За таких умов право власнос­ті залишається за орендодавцем. Орендар відображає в обліку орендну плату (зазвичай і операційні витрати, пов’язані з використанням об’єкта, наприклад, паливо для автомобіля). Орендну плату відображають в орендаря бухгалтерською проводкою:

Д«Витрати на оренду» К «Грошові кошти» 275

У зарубіжних країнах широке застосування має довгостроковий лізинг (фінансовий лізинг) як засіб формування довгострокових активів. Певною мірою він схожий на купівлю основних засобів у розстрочку. За фінансового лізингу орендну плату повністю звільняють від оподаткування. Довгостроковий лізинг обходиться дешевше, ніж короткостроковий. Термін оренди може бути таким, як і термін фізичного використання устаткування. Після закінчення терміну орендне майно переходить у власність орендаря. Він обліковує впродовж лізингу активи та зобов’язання. Періодичні платежі за довгостроковою орендою охоплюють відсотки та виплату основного боргу. Одночасно орендар нараховує та обліковує амортизацію об’єктів довгострокової оренди. Орендар обліковує лізингові об’єкти як свої активи за умови виконання однієї з наведених нижче (умов):

1) договір оренди передає право власності на майно орендарю. Якщо впродовж дії довгострокової оренди орендар одержує право власності на активи, то ці активи повинні бути відображені в обліку як активи орендаря (орендоване майно);

2) контрактом передбачене право вибору (купівельна угода вибору). Якщо впродовж терміну оренди орендар може викупити майно за цінами, нижчими за ринкові, орендар може це зробити. У цьому разі орендар також відображає в обліку (балансі) це майно (орендне майно);

3) договір оренди прикладено на термін не менше 75 % терміну експлуатації основного засобу;

4) теперішня вартість рентних платежів дорівнює або перевищує 90 % ринкової вартості об’єкта. Вважають, що орендар придбав це майно й повинен відобразити в обліку як орендовані основні засоби.

Приклад: Компанія «L» уклала лізинговий договір на оренду верстата на 6 років за 16 % річних. Сума річних рентних платежів становить 4000 дол. Шість років — це близько терміну експлуатації цього верстата. Наприкінці терміну оренди право власності передається орендарю. Як бачимо, це фінансовий лізинг. Первісна вар­тість верстата становить 14 740 дол. Надходження устаткування на підприємство: Д «Орендоване за лізингом устаткування» К «Заборгованість з лізингу»-14 740

Активи, одержані за лізингом, класифікують як довгострокові, а заборгованість — також як довгострокову. Щороку компанія «L» (орендар) має нарахувати й відобразити в обліку суми амортизації (лізингового контракту). Річна сума амортизації буде:

14 740 дол. / 6 років = 2456 дол. Д «Витрати на амортизацію» К «Амортизація устаткування за лізингом» - 2456.

Щороку наша компанія повинна також відобразити витрати на відсотки, суму платежу й зменшення заборгованості з лізингу. У нашому прикладі — за перший рік:

Д «Фінансові витрати (Відсотки за лізингом)» 2358,4

Д «Заборгованість з лізингу» 1641,6 К. «Грошові кошти» 4000

У балансі основні засоби за лізингом показують серед основ­них засобів, а заборгованість — у пасиві серед довгострокової. Частину заборгованості, яка має бути сплачена наступного року, показують під час складання балансу як короткострокову заборгованість, а решту — як довгострокову.