4.4. Форми та системи оплати праці
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників регламентуються Законом України «Про оплату праці» від 24.03.95. Згідно з нимзаробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Основою організації оплати праці є тарифна система, яка містить тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Умови та розміри оплати праці працівників бюджетних установ визначаються Кабінетом Міністрів України, Постановою якого від 7.02.2001 № 134«Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»
За тарифної системи діють дві форми оплати праці працівників — почасова йвідрядна, які передбачають низку систем для різних організаційно-технічних умов праці.Оплата за кількість відпрацьованого часу з урахуванням кваліфікації працівника називається почасовою формою оплати. Відрядна форма оплати праці — це оплата за кількість і якість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг за встановленими розцінками
Відповідно до Закону України «Про оплату праці»заробітна плата поділяється наосновну,додаткову,інші заохочувальнітакомпенсаційні виплати.
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку).Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Головним елементом основної заробітної плати працівників бюджетних установ є заробітна плата, нарахована за відпрацьований час (виконану роботу) за тарифними ставками, посадовими окладами чи за середнім заробітком незалежно від форм і систем оплати праці.
Додаткова заробітна платаявляє собою винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідливість та за особливі умови праці. До неї належать надбавки й доплати до тарифних ставок посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу професійну майстерність, персональні надбавки, за високі досягнення у праці, за знання й використання іноземної мови, за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування чи збільшення обсягу виконаних робіт, за роботу у шкідливих умовах, інші надбавки й доплати); премії працівникам за виробничі показники, винагорода за вислугу років, стаж роботи; оплата праці працівників, які не перебувають у штаті установи, за виконання робіт згідно з договорами цивільного правового характеру; оплата праці у вихідні та святкові дні, понаднормовий час, оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до чинного законодавства, грошові компенсації за невикористану відпустку, оплата навчальних відпусток.
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачено актами чинного законодавства або такі, що здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.
Конкретний перелік усіх виплат, які належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, установлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Міністерством статистики України від 11.12.95 № 323.
Основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати утворюють фонд заробітної плати, який має використовуватись у суворій відповідності з його цільовим призначенням у межах сум, передбачених кошторисом доходів і видатків з урахуванням виконання плану розгортання мережі штатів і контингентів. Контроль за правильним витрачанням фонду заробітної плати здійснюють розпорядники коштів вищого рівня, Рахункова палата, органи Державного казначейства, фінансові органи й самі бюджетні установи.
Вищі розпорядники коштів, Рахункова палата й фінансові органи контролюють використання фонду заробітної плати, перевіряючи та затверджуючи кошториси доходів і видатків бюджетних установ, аналізуючи звіти про виконання кошторисів. До їхніх функцій належить проведення документальних ревізій фінансово-господарської діяльності, які є найефективнішою формою подальшого контролю.
Yandex.RTB R-A-252273-3- 1.1. Характеристика та відображення в обліку складових частин власного капіталу
- 1.2. Статутний капітал
- 1.3. Пайовий капітал.
- 1.4. Додатковий капітал.
- 1.5. Резервний капітал.
- 1.6. Вилучений капітал.
- 1.7. Неоплачений капітал.
- 1.8. Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)
- 1.9. Забезпечення майбутніх витрат і платежів
- 2.1.3.2. Облік операцій на поточних рахунках в іноземній валюті
- 2.1.4. Облік розрахункових операцій
- Ліміту готівкових розрахунків з одним підприємством за один день?
- Як встановлюється ліміт каси?
- Які наслідки не встановлення ліміту каси або встановлення завищеного ліміту каси?
- Яку готівку підприємства можуть зберігати в касі понад встановлений ліміт?
- 4.4. Форми та системи оплати праці
- 4.8. Синтетичний і аналітичний облік заробітної плати й пов’язаних з нею розрахунків
- 4.9. Облік розрахунків зі страхування
- 2. Основні засоби
- 3. Інші необоротні матеріальні активи
- 4. Нематеріальні активи
- Облік поточних біологічних активів рослинництва кравчук т.І.
- Поняття і оцінка зобов'язань. Види короткострокових і довгострокових зобов'язань.
- Клас 6. Поточні зобов'язання
- Рахунок 60 "Короткострокові позики"
- 5.7. Облік готової продукції
- § 5. Аналіз обліку готової продукції та її реалізації
- 1. Облік доходів та результатів діяльності.