§ 5. Аналіз обліку готової продукції та її реалізації

Одним із основних показників, що характеризують діяльність підприємств, є загальний обсяг реалізації товар­ної продукції.

Важливими завданнями обліку готової продукції та її реалізації є: вчасне і правильне відображення наявності й руху готової продукції; контроль за її зберіганням та до­триманням встановлених норм запасів на складах; вчасне оформлення документів на відвантаження продукції; конт­роль за платежами покупців за відправлену продукцію; кон­троль за дотриманням кошторису витрат і фінансовими ре­зультатами. Готовою вважається виготовлена на підпри­ємстві та призначена для продажу продукція, що пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умо­вами договорів із замовниками й відповідає технічним ви­могам та стандартам. Одиницею бухгалтерського обліку го­тової продукції є її найменування або однорідна група (вид).

Готова продукція — це матеріальний результат вироб­ничої діяльності підприємства, коли запаси набувають нової якості. Крім випуску речової продукції (машини, одяг тощо), підприємство може виконувати роботи для інших підприємств або надавати послуги (ремонтні роботи, пере­везення вантажів замовників своїм автотранспортом тощо). На відміну від тієї, яка в обліку зазначається як «готова про­дукція», цей вид продукції називають «виконані роботи і послуги». Отже, продукція підприємства складається з го­тової продукції та виконаних робіт і послуг.

Готова продукція на підприємстві проходить такі опе­рації:

• випуск продукції з виробництва і здавання на склад;

• зберігання продукції на складах підприємства;

• відпуск продукції покупцям з одного місця або відван­таження покупцям із кількох місць;

• відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів;

• реалізація продукції.

Готова продукція оформлюється здавальною накладною і передається на склад. На невеликих підприємствах готова продукція безпосередньо з виробництва, минаючи склад, відвантажується покупцям. Виконані роботи і послуги оформлюються актом здавання-приймання.

Готова продукція обліковується в кількісному виразі за її видами на картках або в книгах складського обліку. В картці або книзі вказується назва продукції, її номенкла­турний номер, одиниці виміру, розмір, ціна за одиницю, марка. Облік готової продукції на складі здійснюється у міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В книгах складського обліку або картках робляться записи про над­ходження та відпуск готової продукції і щоденно підрахо­вуються її залишки.

На підставі здавальних накладних, що виписуються у двох примірниках, складається відомість випуску готової продукції. Здавальні накладні складаються рахівниками цеху-відправника, підписуються представниками цеху та відділу технічного контролю і разом з продукцією відправ­ляються на склад. У накладних мають бути відображені такі реквізити: порядковий номер, час і місце здійснення опе­рації, прізвище представника, який здає продукцію, прізви­ще представника, який одержує продукцію, прізвище кон­тролера ВТК, одиниці виміру, шифр групи виробів, ціна, кількість зданих виробів. Один примірник накладної з підписом особи, яка прийняла продукцію, повертається ви­робникові.

Готова продукція відображається в бухгалтерському об­ліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вар­тістю або чистою вартістю реалізації. Первісною вартістю готової продукції є собівартість виробництва, що визна­чається за Положенням (стандартом) бухгалтерського об­ліку 16 «Витрати».

Собівартість виготовленої продукції складається з таких фактичних витрат:

• на придбання запасів для виготовлення продукції;

• сума, що сплачується за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням запасів;

• сума ввізного мита;

• непрямі податки у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

• на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їхнього використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комер­ційний кредит постачальників;

• прямі матеріальні витрати;

• на оплату праці;

• на доопрацювання і підвищення якісно-технічних ха­рактеристик готової продукції;

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з виготовлен­ням та доведенням продукції до стану, придатного для ви­користання за призначенням.

Готова продукція в бухгалтерському обліку відображуєть­ся за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу її ціна знизилась, або продукція зіпсована, застаріла, або вона якось інакше втратила первісну очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації готової продукції визначаєть­ся за кожною одиницею продукції шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Сума, на яку первісна вартість продукції перевищує чи­сту вартість її реалізації, є втраченою і списується на ви­трати звітного періоду з відображенням указаної вартості в позабалансовому обліку. Після встановлення осіб, які ма­ють відшкодувати витрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або до інших активів) і доходу звітного періоду.

Під час продажу готової продукції оцінка її здійснюєть­ся за методом нормативних витрат, який полягає в застосу­ванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужнос­тей і поточних цін. Для забезпечення максимального набли­ження нормативних витрат до фактичних норм і оцінок нор­мативну базу слід регулярно перевіряти і переглядати.

Для синтетичного обліку готової продукції використо­вується активний балансовий рахунок 26 «Готова продук­ція», за дебетом якого відображуються надходження гото­вої продукції з виробництва на склад за собівартістю вироб­ництва, а за кредитом — відпуск готової продукції за собівартістю виробництва. Залишок може бути тільки де­бетовим.

Продукція, що не відповідає умовам договору і техніч­ним вимогам та стандартам (крім браку), а також не прий­няті замовником роботи, відображаються на синтетичному рахунку 23 «Виробництво»; брак готової продукції — на синтетичному рахунку 24 «Брак у виробництві».

Для правильного обрахування фактичної собівартості го­тової продукції, виконаних робіт і послуг доцільно на кінець звітного періоду визначати залишки незавершеного вироб­ництва, тобто продукції в незавершеній стадії виробницт­ва. Залишки незавершеного виробництва відображаються за дебетом рахунку 23 «Виробництво».

Якщо готова продукція підприємства повністю пере­дається для використання на цьому ж підприємстві, то вона на рахунку 26 «Готова продукція» може не обліковувати­ся, а вказується на рахунку 20 «Виробничі запаси» або на інших рахунках залежно від її призначення. Готова продук­ція відвантажується покупцям відповідно до договорів по­стачання. Відпускання готової продукції зі складу покуп­цеві здійснюється згідно з наказом відділу збуту. На при­значену для реалізації продукцію виписується накладна, яку підписують працівники складу і представник покупця (або транспортно-експедиційного відділу). В кінці дня всі оформлені на відвантажену продукцію документи переда­ються до бухгалтерії. Облік доходу від реалізації готової про­дукції здійснюється за субрахунком 701 «Доход від реалі­зації готової продукції» рахунку 70 «Доходи від реалізації». У бухгалтерському балансі реалізація готової продукції вка­зується в статті «Дебіторська заборгованість за товари, ро­боти, послуги» і в статті «Векселі одержані», якщо заборго­ваність забезпечена векселями. До підсумку балансу вклю­чається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

ОБЛІК ДОХОДІВ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ

1. ОБЛІК ДОХОДІВ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ.

Нормативним документом, який визначає методологічні засади формування в

бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її

розкриття у фінансовій звітності є Положення (стандарт) бухгалтерського

обліку 15 "Дохід", який затверджено наказом Міністерства фінансів

України від 29.11.1999 р. № 290.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами,

організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства)

незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання,

що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу

за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу

може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведенні в Положенні (стандарті) 15,

застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно

застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше

операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції

(операцій).

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і

обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й

позабюджетних фондів.

2. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним

договором на користь комітента, принципала тощо.

3. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

4. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

5. Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено

відповідним договором.

6. Надходження, що належать іншим особам.

7. Надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими

групами:

а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) інші операційні доходи;

в) фінансові доходи;

г) інші доходи:

д) надзвичайні доходи.

Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 ''Звіт про фінансові

результати";

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів)

визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на

продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою

продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення

економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією,

можуть бути достовірно визначені.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами,

роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням

та мають однакову справедливу вартість.

ають однакову справедливу вартість.

Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня

завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути

достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за

наявності всіх наведених нижче умов:

- можливості достовірної оцінки доходу;

- імовірності надходження економічних вигод від надання послуг;

- можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на

дату балансу;

- можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та

необхідних для їх завершення.

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться:

- вивченням виконаної роботи;

- визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у

загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

- визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв'язку із

наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які

відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно

визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі

визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та

безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості

визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом)

бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”

Цільове фінансування, що отримане як компенсація витрат (або збитків),

яких вже зазнало підприємство, або з метою негайної фінансової підтримки

підприємства без майбутніх пов'язаних із цим витрат, визнається доходом

того періоду, в якому утворилася дебіторська заборгованість, пов'язана з

цим фінансуванням.

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства

іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів,

якщо:

- імовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;

- дохід може бути достовірно оцінений.

Такий дохід має визнаватися у такому порядку:

- проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать,

виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними

активами;

- роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним

змістом відповідної угоди;

- дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої

вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.