logo
Ковтун Т

1.1. Поняття, види і ознаки інформації та інформаційної діяльності

Поняття «інформація» (з лат. informatio – роз'яснення, викладення) має велику кількість значень, з яких найбільш широким є «відображення різноманіття». Інформація – це зміст деякого повідомлення.

Інформація – будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу .

Як філософську категорію її розглядають як один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття: інформація – нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні [ 11, с. 23 ].

Іншими словами, інформація – це нові знання, які отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.

Найбільш узагальненим визначенням інформації є її трактування: «як відбиток розмаїття, яке дозволяє розглядати у рамках загальної концепції і інформацію в неживій природі, пов'язану з поняттям впорядкованості, структури, організації, і інформацію в усіх кібернетичних системах (біологічних, механічних, насамкінець, соціальних), перш за все пов'язану з поняттям управління». Інші вчені вважають, що «інформація – це знання, але не все знання, яке має людство, а тільки та його частина, яка використовується для орієнтації, для активної дії, для управління». Справді, те знання, яке не ввійшло в ужиток, не можна вважати інформацією, бо ним не користуються інші члени суспільства, воно до них не дійшло і не може дійти [ 13, с.45 ].

Можна розглядати інформацію як міру упорядкованості будь-якої системи, маючи на увазі як системність світосприйняття людини, так і системність віртуальної реальності технологічного характеру. Інформація є поняттям, протилежним поняттю ентропія, яке позначає в теорії інформації міру невизначеності, невпорядкованості системи.

Інформація – це енергія як одна з форм її виявлення, по-друге, її кодово-стільникова форма простору і, по-третє, це швидкість матеріалізації і дематеріалізації як форма вияву щільності мікро- та макромірних відносин у просторі і часі.

Властивості інформації поділяють на об'єктивні (осмисленість, уречевленість, знаковість, змістовність, цілеспрямованість, цінність, актуальність, новизна, старіння, дискретність, безперервність, комулятивність, здатність до розсіювання, до зростання, до багаторазового використання, неадитивність, некомутативність) та суб'єктивні (якісні – достовірність, об'єктивність, своєчасність, релевантність, пертинентність, актуальність, оригінальність, новизна; кількісні – повнота, точність, достатність, доступність; ціннісні – цінність, вартість, корисність). Перші не залежать від учасників та каналів комунікації. Другі зумовлюються споживачами інформації [ 16, с.13 ].

Основними видами інформації є:

− статистична;

− масова;

− інформація державних органів та органів місцевого та регіональ-ного самоврядування;

− правова;

− інформація про особу;

− інформація довідково-енциклопедичного характеру;

− соціологічна.

Дослідження інформаційної діяльності передбачає розуміння важливої функції задоволення потреб людини в інформації.

Інформаційна діяльність – це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи місцевого і регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних. Порядок їх створення, структура, права та обов'язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, а також органами місцевого і регіонального самоврядування [ 12, с.134 ].

Основними напрямами інформаційної діяльності є: політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо.

Держава зобов'язана постійно дбати про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних систем, мереж, банків і баз даних у всіх напрямах інформаційної діяльності. Держава гарантує свободу інформаційної діяльності в цих напрямах всім громадянам та юридичним особам в межах їх прав і свобод, функцій і повноважень.

Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Одержання інформації – це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

Використання інформації – це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації – це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Зберігання інформації – це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

Окремими видами інформаційної діяльності законодавство визначає: діяльність засобів масової інформації, діяльність інформаційних агентств, науково-інформаційна діяльність, статистична діяльність, рекламна діяльність, бібліотечна справа, архівна справа, надання телекомунікаційних послуг тощо [ 9, с.49-50 ].

На підставі цього можна виділити такі рівні організації інформаційної діяльності:

У літературі вказують, що одиницею вимірювання інформації є біт. У наш час в електроніці біти об’єднують у байти – елементи з восьми бітів, що зроблено суто з практичних міркувань, хоча кількість бітів у байтах може бути й зовсім іншою. Інші одиниці: кілобайти, мегабайти, гігабайти, терабайти.

Поняття інформації досить багатоаспектне та багатофункціональне. Те ж саме можна сказати і про інформаційну діяльність. Ці терміни взаємодоповнюють один одного, тому що якщо існує інформація, то повинна бути певна форма її переробки, а відповідно обробка інформації – це вже інформаційна діяльність.