4.1.Теоретичні питання

1. Чи може аудитор висловити думку щодо одного чи кількох компонентів фінансової звітності:

1) не може, тому що МСА 700 „Аудиторський висновок" передбачає висловлення думки лише в цілому по фінансовій звітності ;

2) так, безумовно може;

3) може, якщо такий компонент чи кілька компонентів фінансової звітності складають суттєву її частину;

4) може, якщо він висловлював думку по фінансовій звітності в цілому.

2. Аудитор повинен задокументувати інформацію, яка є важливою з погляду формування аудиторських доказів при:

1) аудиті фінансової звітності;

2) огляді фінансових звітів;

3) аудиті спеціального призначення;

3) в усіх перелічених випадках.

3. Приймаючі завдання на перевірку прогнозної інформації аудитор повинен врахувати наступні фактори

1) термін робіт;

2) відповідальність за можливу помилку у своєму висновку;

3) призначення інформації;.

4) рівень суттєвості відхилень

4. До завдання, яке не є завданням з надання впевненості, належить:

1. завдання аудиту спеціального призначення;

2. завдання з виконання погоджених процедур;

3. перевірка прогнозної фінансової інформації;

4. завдання з огляду фінансових звітів.

5. Предмет перевірки завдання з надання впевненості може мати форму:

1. усе перелічене;

2. даних стосовно фінансової та нефінансової інформації;

3. систем та процесів;

4. поведінки.

6. Критеріями для оцінювання предмета перевірки завдання з надання впевненості не можуть бути:

1. міжнародні стандарти бухгалтерського обліку;

2. концептуальна основа внутрішнього контролю;

3. відповідні законодавчі акти;

4. програма аудиторської перевірки.

7. При використанні роботи другого аудитора, при плануванні перевірки головний аудитор повинен:

1. виявити родинні зв’язки другого аудитора;

2. ознайомитися з робочими документами другого аудитора;

3. зібрати відомості про другого аудитора у третіх осіб;

4. проаналізувати професійну компетентність другого аудитора в контексті конкретного завдання.

8. Що залишається у аудитора після закінчення аудиторської перевірки?

1. все перелічене ;

2. аудиторський висновок ;

3. аудиторський звіт ;

4. первинні робочі документи аудитора.

9. Питання для аудиторської перевірки наступного року, як правило, аудитор визначає:

1. на етапі планування;

2. на завершальній стадії аудиту;

3. після опублікації фінансової звітності клієнтом;

4. запит і підтвердження.

10. Процедури заключного етапу аудиту включають:

1. ознайомлення з протоколом засідань керівних органів клієнта ;

2. ознайомлення з бізнесом клієнта ;

3. детальні тести по суті ;

4. усе перелічене.

11. Перед початком виконання аудиторського завдання спеціального призначення аудитор повинен переконатися, що угода із замовником визначає:

1. характер завдання;

2. форму і зміст аудиторського висновку;

3. обсяг аудиторської роботи;

4. усе перелічене.

12. Якщо аудитор не висловив думки щодо повних фінансових звітів, на підставі яких складено узагальнені фінансові звіти, то аудитор:

1. не повинен надавати висновок щодо узагальнених фінансових звітів;

2. може надати лише модифікований аудиторський висновок по узагальненим фінансовим звітам;

3. повинен отримати консультацію юриста;

4. може надати висновок лише в тому випадку, якщо узагальнені фінансові звіти не становлять суттєву частину повних фінансових звітів.

13. Завдання з висловлення думки щодо виконання суб'єктом господарювання конкретних угод слід виконувати лише тоді, коли:

1. між аудитором та відповідним суб'єктом господарювання укладено відповідний договір про виконання завдання;

2. конкретні угоди є суттєвими;

3. аудитор висловлював думку про фінансову звітність в цілому;

4. аспекти виконання в цілому стосуються питань бухгалтерського обліку й фінансових питань, які не виходять за межі професійної компетенції аудитора.

14. Процес виконання завдання з надання впевненості охоплює:

1. усе перелічене;

2. оцінку суттєвості та відповідних компонентів ризику завдання;

3. планування та виконання завдання;

4. отримання достатніх доказів та висловлення думки.

15. До завдання з надання високого рівня впевненості належить:

1. завдання з огляду фінансових звітів;

2. завдання з виконання погоджених процедур;

3. завдання з підготовки фінансової інформації;

4. аудиторська перевірка фінансової звітност.

16. Абсолютна впевненість в аудиті недосяжна внаслідок дії таких чинників:

1. обмеження, які властиві будь-яким системам бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю;

2. недотриманням аудитором етичних принципів;

3. недоліків у плануванні аудиторської перевірки;

4. недостатності зібраних аудитором доказів.

17. До початку виконання завдання з підготовки інформації аудитор надсилає лист-зобов'язання замовнику з метою:

1. усе перелічене;

2. підтвердження, що він приймає призначення;

3. визначення ключових умов виконання завдання;

4. визначення форми звітів, що будуть надані замовнику.

18. При виконанні завдання з підготовки фінансової інформації, як правило від аудитора не вимагається:

1. планувати роботу;

2. здійснювати оцінку внутрішнього контролю;

3. документувати питання, важливі для виконання завдання;

4. надавати звіт за результатами виконання завдання.

19. Надання звіту щодо завдання з підготовки фінансової інформації здійснюється аудитором :

1. лише у випадку, коли це передбачено угодою про виконання завдання;

2. у випадку відмови від виконання завдання;

3. виходячи з його професійного судження;

4. за будь-яких обставин, якщо ім'я аудитора асоціюється з фінансовою інформацією, підготовленою ним.

20. При виконанні завдання з підготовки інформації аудитор повинен:

1. усе перелічене;

2. одержати загальні знання про бізнес замовника;

3. ознайомитися з принципами та практикою бухгалтерського обліку в тій галузі, в якій працює замовник;

4. ознайомитися з формою та змістом фінансової інформації.

21. При прийнятті завдання з надання впевненості аудитор повинен бути впевненим, що

1. усе перелічене;

2. відповідальність за предмет перевірки несе відповідальна сторона;

3. предмет перевірки можна визначити у формі, яка може бути об'єктом процедур збирання доказів ;

4. особи, задіяні у виконанні завданий, мають належний професійний досвід для його виконання.

22. Висновок для завдання з надання впевненості повинен містити:

1. усе перелічене;

2. опис завдання та зазначення предмета перевірки;

3. зазначення відповідальної сторони;

4. зазначення відповідних критеріїв.

23. Згідно МСА 120 до супутніх послуг не відносяться

1. проведення оглядів;

2. погоджені процедури;

3. консультування з питань організації бухгалтерського обліку;

4. підготовка фінансової інформації.

24. Згідно МСА 720 „Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти" суттєва суперечність виникає годі, коли:

1. певна інформація не входи до перевірених фінансових звітів;

2. певна інформація суперечить тій інформації, яка міститься в перевірених фінансових звітах;

3. існують відмінності у концептуальних основах складання фінансової звітності, з якими аудитор не ознайомився;

4. по певній інформації неможливо отримати достатніх аудиторських доказів.

25. Які процедури може використовувати аудитор для визначення подій, що відбулися після дати балансу?

1. надсилання запитів до управлінського персоналу;

2. ознайомлення з останніми наявними проміжними фінансовими звітами;

3. ознайомлення з протоколами зборів акціонерів, засідань ради директорів, ревізійної комісії і виконавчих органів;

4. усе перелічене.

26. Методичні прийоми організації аудиторської перевірки включають

1. суцільну, вибіркову, аналітичну та комбіновану перевірку;

2. суцільну та комбіновану перевірку;

3. зустрічну і документальну перевірку;

4. формальна перевірка та перевірка по суті.

27. Аудиторські докази можна отримати за допомогою таких прийомів

1. спостереження;

2. опитування;

3. документальної перевірки;

4. усе вище перераховане.

28. Бухгалтерська звітність підлягає обов'язковому аудиту

1) у всіх випадках;

2) в жодному випадку;

3) у випадках, передбачених законодавством;

4) при підозрі на те, що звітність не відповідає дійсності.

29. Навмисне використання неправильних (некоректних) бухгалтерських проводок або сторнуючих записів з метою викривлення даних обліку і звітності називається

1. помилкою;

2. маніпуляцією обліковими записами;

3. фальсифікацією бухгалтерських документів і записів;

4. зловживанням посадовим становищем.

30. Інформація, що виявлена аудитором і підтверджує наявність помилок чи відхилень, подається до:

1. Арбітражного суду України;

2. кредиторів підприємства;

3. керівництва підприємства (замовникам аудиторської перевірки);

4. Аудиторської палати.

31. Аудиторська перевірка може бути:

1) обов'язковою;

2) ініціативною;

3) обов'язковою або ініціативною;

4) обов'язковою та ініціативною.

32. Ініціативний аудит проводиться:

1) з ініціативи аудиторської фірми;

2) з ініціативи державних контролюючих органів;

3) за рішенням економічного суб'єкта;

4) правильної відповіді немає.

33. Зовнішній аудит — це:

1) перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів;

2) вивчення однієї або кількох сторін господарської діяльності суб'єктів господарювання;

3) процес, що забезпечує відповідність функціонування конкретного об'єкту прийнятим управлінським рішенням і направлений на успішне досягнення поставленої мети;

4) правильної відповіді немає.

34. За видом діяльності обов'язковому щорічному аудиту підлягають:

1) підприємства торгівлі;

2) підприємства громадського харчування;

3) банки;

4) дитячі дошкільні заклади освіти.

35. Щорічному обов'язковому аудиту підлягають суб'єкти, якщо в їх статутному капіталі частка іноземного капіталу інвестора становить:

1) більше 25 %;

2) більше 59 %;

3) не менше 2/3;

4) незалежно від розміру частки.

36. Органом, уповноваженим здійснювати сертифікацію аудиторської діяльності в Україні, є:

1) Спілка аудиторів України;

2) Аудиторська палата України;

3) Міністерство фінансів України;

4) Ліга аудиторів України.

37. Якої організаційно-правової форми може бути аудиторська фірма:

1) будь-якої, згідно із законодавством;

2) приватні фірми;

3) ТзОВ;

4) акціонерні товариства.

38. Частка сертифікованих аудиторів у статутному капіталі аудиторської фірми, що займається аудитом, для її включення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності повинна становити:

1) не менше 52 %;

2) не менше 70 %;

3) не менше 100 %;

4) цей показник не має значення для реєстрації.

39. Офіційний документ, який засвідчує право громадянина України на здійснення аудиту підприємств і банків на території України, є:

1) сертифікат аудитора;

2) посвідчення аудитора;

3) свідоцтво аудитора;

4) ліцензія аудитора.

40. Розробка загальної стратегії й детального підходу до очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту — це:

1) тактика аудиту;

2) методика аудиту;

3) процес аудиту;

4) планування аудиту.