11/Основні етапи розвитку вищої освіти з документознавства

Як відомо, науку з назвою «документознавство» сформовано в СРСР у 1950–1970-і роки. Її центрами були єдині у радянській державі профільні з цієї наукової дисципліни навчальний і науковий заклади – відповідно Московський історико-архівний інститут (МДІАІ) та Всесоюзний науково-дослідний інститут документознавства та архівної справи (ВНДІДАС). Про стан організації документознавчих досліджень у ці часи в окремих республіках, зокрема в УРСР, можна говорити лише як про розроблення окремих питань у межах централізовано спрямованої проблематики, переважно практичного характеру, або як про поодинокі ініціативні спроби вирішення певних завдань з теорії документа, що можливо і виходили за межі усталеного на той час розуміння документознавства як науки. Інституціональний розвиток документознавства в Україні відбувається тільки після набуття нею незалежності у 1991 р. Водночас не можна говорити, що такий розвій відбувається з нульової позначки. І йдеться не тільки про досить ґрунтовне нормативне і науково-методичне забезпечення організації діловодства в республіці, створене за часів СРСР, реалізацію його засад малочисельною, але високофаховою групою випускників МДІАІ, а й про досвід наукової діяльності із суміжних з документознавством галузей знань та практичної роботи з різними об’єктами, які узагальнено називають документами. Власне побудова лінійної схеми розвитку документознавства в Україні навряд чи можлива та й доцільна; можна говорити лише про окремі епізоди, що складають нарис такої історії. Чи мають ці факти прямий або опосередкований зв’язок із сучасними нашими документознавчими уявленнями повинні довести поглиблені історіографічні дослідження. У цьому нарисі викладемо основні такі епізоди у межах гіпотетичної періодизації, яка, безперечно, у подальшому може бути уточнена.

Початок формування напрямів досліджень традиційного документознавства в УРСР у 1950–1960-х рр. та їх розвиток у 1970–1980-х рр. насамперед слід пов’язати з пе­реданням у післявоєнні роки архівним установам повноважень в СРСР щодо організації діловодства та контролю за його здійсненням. Водночас йшлося не тільки про посилення відповідальності архівних установ у межах свого профілю за організацію діловодства в установах, а також й про їх участь у нормативному та науково-методичному його забезпеченні. впродовж 1960х рр. Архівним управлінням УРСР було організовано і проведено у Києві три республіканські наукові конференції з архівознавства та інших спеціальних історичних дисциплін. Привертають увагу матеріали другої такої конференції (відбулася 1–4 червня 1965 р.

Зокрема, на засіданні секції «Архівознавство та діловодство», було обговорено доповіді, присвячені науковим принципам і критеріям відбору документів установ, організацій та під­приємств на постійне зберігання, проблемам класифікації документів, створенню ЄДСД. Слід зауважити, що серед рекомендацій цієї конференції чи не найголовнішою тезою була нагальність вирішення питання про створення єдиного наукового центру в УРСР