Етапи обліку витрат виробництва

Бутинець. Бухгалтерський фінансовий облік

Сегмент діяльності підприємства, в якому виникають витрат» називають місцем виникнення витрат. До місць виникнення витрат відносяться структурні підрозділи (цехи, відділи, ділянки), які є об'єктам; нормування, планування, обліку та контролю витрат виробництва з мета! управління ними. Цехом називається відокремлена в адміністративно-господарському; розумінні виробнича частина підприємства, яка складається з декілька, ділянок, що спеціалізуються на випуску певної продукції (заготовок, деталей.! вузлів, виробів) або на виконанні однорідних технологічних процесів. Розрізняють наступні види цехів: ♦ основні, де здійснюється основний виробничий процес з випуск)! продукції, що поділяється на три стадії- заготівельну, обробну та збирально-оздоблювальну. До них належать цехи, що виготовляють продукцію, яка за І своїм призначенням не відрізняється від тієї, на якій спеціалізує™!| підприємство, але з такого ж основного матеріалу (не з його відходів), і цехи, які випускають напівфабрикати (наприклад, цех деталей - гвинтів, шайб. гайок тощо); ♦ допоміжні, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукції, але забезпечують безперебійність виробничого процесу в основних цехах: інструментальний, модельний, ремонтно-механічний тощо; ♦ обслуговуючі, які сприяють нормальній роботі основних і допоміжних цехів; ♦ побічні, які займаються переробкою відходів основного виробництва та виготовленням товарів широкого вжитку. Побічне виробництво може бути організоване як самостійна галузь роботи підприємства, яка виконує частину його основної виробничої програми (наприклад, виготовлення паркету з відходів та обрізків деревини); ♦ експериментальні, які призначені для виготовлення дослідних зразків виробів і виконання експериментальних робіт. Виробнича структура цеху - це сукупність його ділянок, допоміжних і обслуговуючих ланок, форма їх зв'язків, характер спеціалізації та кооперування для спільного процесу виготовлення продукції. Ділянка є первинним виробничим підрозділом промислового підприємства. Ділянки можуть входити до складу цехів або бути самостійними структурними підрозділами. Підприємства, що мають безцехову структуру, складаються тільки із самостійних ділянок. Залежно від масштабів виробництва та характеру спеціалізації ділянка може мати різні назви: майстерня - це велика та слабо спеціалізована ділянка; відділ цеху - це велика ділянка або декілька функціонально пов'язаних ділянок (у поточному виробництві вузько спеціалізована ділянка називається лінією, в серійному - конвеєром). Допоміжні виробництва - це сукупність цехів та інших підрозділів підприємства, зайнятих обслуговуванням основного виробництва, виконанням робіт для нього та наданням йому послуг. Обліково-обчислювальну роботу з визначення собівартості промислової продукції можна поділити натри етапи (рис.). На першому етапі прямі виробничі витрати накопичуються на калькуляційних рахунках, а загальновиробничі - на збірно-розподільчих. На другому етапі: + змінні загальновиробничі витрати розподіляються за кожним об'єктом витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності у звітному періоді, + постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні, загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини. На третьому етапі відбувається оцінка залишків незавершеного виробництва, яка здійснюється згідно з галузевим порядком калькулювання собівартості готової продукції, за винятком понесених внаслідок технічно неминучого браку, відшкодування зносу спеціального інструменту та витрат освоєння виробництва нових видів продукції. Допускається незавершеного виробництва за сумою прямих виробничих витрат. Розмір незавершеного виробництва уточнюється при проведені інвентаризації.