2. Аналіз ефективності реальних інвестицій

Групи методів інвестиційного аналізу:

1. Методи оцінки інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень з витратами (традиційні).

2. Методи оцінки інвестицій за фінансовою звітністю.

3. Методи оцінки ефективності інвестицій, які засновані на теорії часової вартості грошей (дисконтованих оцінках).

Традиційні методи базуються на обчисленні показників:

• норма (коефіцієнт) ефективності– відношення сумарних грошових надходжень в дійсній вартості до суми інвестованих коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту;

• період окупності– зворотній показнику норми доходності.

Методи оцінки інвестицій за фінансовою звітністюбазуються на обчисленні рентабельності інвестицій.

Методи оцінки ефективності інвестицій, які засновані на теорії часової вартості грошей (дисконтованих оцінках):чистий приведений ефект, індекс рентабельності, внутрішня норма рентабельності та ін.

Чистий приведений ефект (NPV).

Метод ґрунтується на зіставленні величини вихідної інвестиції (ІС) із загальною сумою дисконтованих грошових надходжень, що генеруються нею протягом певного часу n. Приток коштів розподілено у часі, тому він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, який встановлюється з огляду на щорічний відсоток повернення, який він може мати на капітал, який він інвестує.

Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV):

,

де P_i – річний дохід.

Чистий приведений ефект (NPV):

.

NPV>0 – проект прибутковий, його варто прийняти;

NPV<0 – проект слід відкинути;

NPV=0 – проект ні прибутковий, ані збитковий.

Переваги методу:

• дає вірогідну оцінку приросту капіталу підприємства у випадку прийняття проекту;

• має властивість адитивності, тобто дозволяє складати значення показника NPV по різних проектах;

• дає можливість використовувати агреговану величину для оптимізації інвестиційного портфеля за сумою доходу.

Індекс рентабельності (PI).

Цей метод – наслідок попереднього.

.

PI>1 – проект прибутковий, його варто прийняти;

PI<1 – проект збитковий, його слід відкинути;

PI=1 – проект ні прибутковий, ані збитковий.

Недолік методу: не дає можливості складання РІ за різними проектами (не має властивості адитивності).

Переваги методу:

– показує відносну ефективність проекту;

• дозволяє вибрати найбільш рентабельний проект з кількох з однаковим NPV;

• дозволяє оптимізувати портфель інвестицій за рівнем рентабельності.

Внутрішня норма рентабельності (IRR).

Внутрішня норма рентабельності інвестицій– таке значення коефіцієнта дисконтування, при якому чистий приведений ефект проекту дорівнює нулю.

IRR=r, при якому NPV=f(r)=0.

Внутрішня норма рентабельності показує максимально допустимий рівень видатків, що асоціюються з даним проектом.

Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок банківського кредиту, то значення IRR показує верхню межу рівня банківського відсотку, перевищення якого робить проект збитковим.

На практиці підприємство фінансує свою діяльність (і інвестиційну також) з різних джерел, тому треба розраховувати ціну авансованого(інвестованого у проект) капіталу.

Ціна авансованого капіталу підприємства (СС) – мінімум повернення на вкладення у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої.

Підприємство може приймати рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижчий від СС (або ціни джерела коштів даного проекту, якщо він має цільове джерело).

IRR>CC – проект прибутковий, його варто прийняти;

IRR<CC – проект збитковий, його слід відкинути;

IRR=CC – проект ні прибутковий, ані збитковий.

Для розрахунку IRR використовується формула:

,

де r₁ – мінімальне значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r₁)>0, тобто f(r₁)=min{ f(r)>0};

r₂ – мінімальне значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r₂)<0, тобто f(r₂)=max{ f(r)<0}.

Точність обчислень обернено пропорційна довжині інтервалу (r₁, r₂).

Переваги методу:

• показує відносну ефективність проекту, що дає більше можливостей для порівняння, ніж NPV;

• надає інформацію про приблизну межу безпечності проекту.

Недоліки методу:

• не має властивості адитивності;

• показує лише максимальний рівень витрат;

• дає можливість існування кількох значень IRR в залежності від рівня точності розрахунків.

Проста норма прибутку (ARR).

Для цього методу характерно зіставлення середньорічного чистого прибутку PN з середньою величиною інвестицій:

,

де RV – ліквідаційна вартість капітальних витрат за інвестиціями.

Даний показник зіставляється з коефіцієнтом чистої рентабельності авансованого капіталу (відношення чистого прибутку до середньої величини валюти балансу).

Недоліки методу:

• відсутність дисконтування доходів;

• відсутність різниці між проектами, що мають однаковий середньорічний прибуток, який генерується протягом різної кількості років.

Строк окупності (PP).

Метод полягає в обчисленні років, необхідних для повного відшкодування первісних витрат, тобто визначається момент, коли грошовий потік доходів зрівняється з сумою витрат.

Розрахунок строку окупності:

• при рівномірному розподілі надходжень по роках: відношення одноразових витрат по інвестиціях до величини річного доходу;

• при нерівномірному розподілі надходжень по роках: прямий підрахунок числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним (накопиченим) доходом.

Загальна формула розрахунку:

РР=n, при якому ΣP_i>IC.

Дробове значення РР округляється у бік збільшення до цілого.

Недоліки методу:

• не враховуються грошові надходження після строку окупності;

• не враховує розходження між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, але різним розподілом їх у часі.