logo
Опор

1. Аналіз структури і динаміки оборотних коштів підприємства

Ефективне використання майна підприємства визначається його оборотністю. Термін «оборотний капітал» (у вітчизняній практиці «оборотні кошти») характеризує поточні активи підприємства.

Об'єкти аналізу оборотних коштів:

Джерела інформації для аналізу оборотних коштів: ф. 1 «Баланс», ф. 2 «Звіт про фінансові результати», ф. 5 «Приміток до річної фінансової звітності», дані бухгалтерського і статистичного обліку.

Оборотний капітал класифікується по наступних ознаках:

1) по сфері розміщення:

2) за джерелами формування:

а) позикових засобів (довгострокових і короткострокових кредитів банків, інших довгострокових зобов'язань, поточної заборгованості по довгострокових зобов'язаннях)

б) залучених засобів (кредиторській заборгованості за товари, роботи, послуги і по розрахунках з бюджетом, позабюджетними фондами і ін.);

3) за практикою управління:

4) за ступенем ліквідності:

Аналіз оборотних активів починається з оцінки їх структури і динаміки за даними балансу.

Виділяють наступні однорідні групи оборотних активів:

1) запаси, зокрема:

2) дебіторська заборгованість, зокрема:

3) грошові кошти і цінні папери, зокрема:

4) інші оборотні активи.

Для кожного виду оборотних активів визначаються показники:

За наслідками проведених розрахунків оцінюється прогресивність змін в структурі і обсязі оборотних активів.

Зростання залишків і питомої ваги виробничих запасів може свідчити про наявність наднормативних запасів, а також невживаних матеріальних цінностей. Це погіршує структуру оборотних активів і негативно позначається на їх оборотності.

Разом з тим, нестача виробничих запасів приводить до браку окремих видів сировини і матеріалів для цілей виробництва, що може привести до зриву виробничої програми і, як наслідок, зменшення обсягу реалізації, виручки від реалізації і суми прибутку, зниження оборотності поточних активів підприємства.

Зростання питомої ваги незавершеного виробництва свідчить про недостатньо ефективну організацію виробничого процесу.

Збільшення залишків готової продукції свідчить про складнощі із збутом.

Зростання дебіторської заборгованості говорить про неплатежі та неефективну політику управління нею.