1. Сутність кредитоспроможності та необхідність її оцінювання

Кредит – це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.

Перед тим, як надати кредит, банк повинен бути впевненим, що йому повернуть борг у повному обсязі та у встановлений термін. З цією метою перед тим, як надати кредитні ресурси, оцінюється кредитоспроможність потенційного позичальника.

У світовій банківській практиці при вирішенні питання про надання кредиту діяльність клієнтів всебічно аналізується за найважливішими напрямами, перші літери назв яких (англійською мовою) склали абревіатуру CAMPARI:

C – character– характеристика клієнта, особисті якості;

A – ability– здатність до повернення позики;

M – margin– маржа (дохідність);

P – purpose– ціль, на яку витрачатимуться гроші;

A – amount– розмір позики;

R – return– умови погашення позики;

I – insurance– страхування ризику непогашення позики.

Такий методичний підхід використовується й комерційними банками України в оцінці кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність – це такий фінансовий стан підприємства, який дає можливість отримати та своєчасно повернути кредит.

Думка кредитора щодо кредитоспроможності позичальника формується під впливом трьох самостійних аналітичних блоків:

• загальне уявлення про клієнта;

• аналіз фінансового стану клієнта;

• аналіз ефективності кредитної угоди або інвестиційного проекту.

Методика оцінювання фінансового стану позичальника передбачає поєднання об‘єктивних даних, сформованих на основі фінансової звітності, та суб‘єктивних даних, що визначаються на підставі інформації, якою вже володіє банк, та пакету документів, які подає позичальник для отримання кредиту.

Установи банку здійснюють оцінювання фінансового стану позичальника-юридичної особи перед наданням йому позики, а в подальшому – щоквартально для визначення розміру відрахувань до резерву та контролю за діяльністю позичальника.

Оцінювання фінансового стану позичальника-фізичної особи здійснюється перед наданням йому позики. Подальший аналіз здійснюється в разі змін, що впливають на фінансовий стан позичальника (втрата заробітку, тощо), про що позичальник повинен інформувати банк.

Оцінювання фінансового стану позичальника передбачає аналіз його фінансово-господарської діяльності за такими даними:

• обсяг реалізації;

• прибутки та збитки;

• рентабельність;

• коефіцієнти ліквідності;

• грошові потоки;

• склад дебіторсько-кредиторської заборгованості;

• ефективність управління позичальника;

• ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних та структурних змін в економіці;

• історія погашення кредиторської заборгованості в минулому.

Оцінювання фінансового стану позичальника виконується в три етапи:

1 етап– обчислення значень показників, що характеризують фінансовий стан позичальника;

2 етап– оцінювання та узагальнення показників і визначення класу позичальника;

3 етап– складання аналітичного висновку.