60.Загальні підходи до організації обліку витрат

Основною нормативною базою, яка регламентує організацію обліку витрат та визначення собівартості продукції є:

П(с)БО 16 "Витрати"; П(с)БО 9 "Запаси"; Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з П(с)БО 1 та 3 витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Виробничі витрати — вартісне вираження сукупності всіх явно спожитих ресурсів, які необхідні для виробництва продукції (робіт, послуг).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає П(с)БО 16 "Витрати".

Витрати підприємства поділяють на:

• витрати операційної діяльності;

• витрати інвестиційної діяльності;

• витрати фінансової діяльності;

• інші витрати звичайної діяльності.

Елемент витрат — це сукупність економічно однорідних витрат. В національних стандартах обліку витрат операційної діяльності виділяється п'ять елементів витрат, а саме:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

Стаття калькуляції — це певний вид витрат, що утворюють собівартість.

Основою організації обліку виробничої діяльності є економічно обґрунтована класифікація обліку витрат. Класифікація витрат здійснюються виходячи з певних цілій. Як правило, вона здійснюються з метою визначення собівартості продукції та встановлення цін на її окремі види. Основна класифікація здійснюється за видами витрат, за економічними елементами, за статтями калькуляції. Але на підприємстві можуть бути визначені й інші критерії класифікації витрат. Це викликано тим, що підприємство має безліч техніко-економічних, маркетингових, фінансових особливостей, які більш-менш впливають на формування собівартості.

Прямі витрати — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Вони складаються з прямих матеріальних витрат, прямих витрат па оплату праці та інших прямих витрат.

Непрямі витрати — це витрати, що не можуть бути віднесені до об'єкту витрат безпосередньо. В складі виробничої собівартості до непрямих витрат відносяться загальновиробничі витрати.