13.2. Методика складання Балансу

Як уже зазначалося, метою складання балансу є надання користувачам інформації про фінансовий стан банку. Баланс надає можливість визначити склад, структуру та ліквідність активів банку, наявність власного і залученого капіталу. На підставі даних Балансу можна обчислити сукупність економічних показників та фінансових коефіцієнтів, які використовують для оцінювання фінансової стійкості банку, а також управління банківськими ризиками.

Як наголошувалося, на відмінну від підприємств банки складають баланс щоденно. Це означає, що в системі бухгалтерського обліку в банку кожен день здійснюється реєстрація та опрацювання економічної інформації про всі господарські операції, які мали місце протягом дня. Збір та опрацювання економічної інформації про господарські операції в системі бухгалтерського обліку називають обліковим циклом.Отже, обліковий цикл у банку відтворюється кожного робочого дня і завершується складанням балансу.

У банках опрацювання облікової інформації здійснюється майже повністю в автоматизованому режимі з використанням комп’ютерних технологій (автоматизована банківська система). Базовою підсистемою автоматизованої банківської системи є підсистема «Операційний день банку» (ОДБ), упровадження якої для всіх установ банків є обов’язковим. За допомогою інтегрованої комплексної підсистеми ОДБ здійснюється:

- реєстрація усіх господарських операцій у системі рахунків бухгалтерського обліку;

опрацювання бухгалтерської економічної інформації про наслідки цих операцій;

їх відображення в аналітичних особових рахунках;

узагальнення і відображення в синтетичних бухгалтерських регістрах;

складання форм фінансової звітності.

Технологія складання балансу включає кілька етапів і є незмінною. Особливість місячного, квартального та річного балансів полягає в тому, що вони складаються на базі бухгалтерських принципів: принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, а також принципу обачності. Такий підхід передбачає здійснення в останній робочий день місяця, кварталу, року відповідно до встановлених обліковою політикою банку термінів таких регулювальних бухгалтерських проведень:

• нарахування процентних доходів за наданими кредитами, цінними паперами у портфелі банку;

• нарахування процентних витрат за залученими депозитами та отриманими кредитами;

• накопичення амортизаційних відрахувань, пов’язаних з використанням основних засобів та нематеріальних активів;

• відрахування в резерв на покриття втрат від кредитів та під знецінення цінних паперів;

• амортизація суми доходів та витрат майбутніх періодів;

• амортизація суми неамортизованого дисконту чи премії за цінними паперами в портфелі банку тощо.

Специфічною ознакою регулювальних проведень є те, що вони здійснюються на підставі виконаних за встановленою формою розрахунків певних сум (суми резерву, амортизаційних відрахувань, нарахованих процентів, амортизації суми ще неамортизованого дисконту чи премії). Методика здійснення розрахунків підлягає затвердженню у встановленому чинним законодавством порядку. Процедури щодо складання перелічених регулювальних проведень розглянуто в попередніх розділах (облік кредитних операцій, облік депозитів та інших зобов’язань, облік доходів і витрат тощо).

Розглянемо процес складання балансу на прикладі складання балансу комерційного банку за 31 грудня 2001 р.

Після реєстрації даних про здійснені банком господарські операції, що наведені в первинних документах у підсистемі «Операційний день банку», та здійснення регулювальних проведень, відбувається їх відображення в регістрах аналітичного обліку (особові рахунки) та узагальнення шляхом складання оборотно-сальдової та сальдової відомості.

В оборотно-сальдовій та сальдовій відомості бухгалтерські рахунки розміщені у порядку зростання номерів рахунків. Зверніть увагу: саме зростання номерів рахунків, а не за ознакою активний чи пасивний за характером рахунок.

Зауважимо, що у відомості, а потім і в балансі контрактивні рахунки показують на стороні активних рахунків зі знаком мінус (в дужках), а контрпасивні — на стороні пасивів також зі знаком мінус. Контрарні рахунки розміщені нижче балансових рахунків, до яких вони є регулювальними.

В оборотно-сальдовій відомості наведено окремо дебетові та кредитові обороти за всіма бухгалтерськими рахунками за 31 грудня, а також показано залишки за рахунками на кінець дня 31 грудня.

Залишки (сальдо) за активними рахунками на кінець дня 31 грудня обчислюються за такою методикою:

Дебетові залишки за рахунками на початок дня 31 грудня (дані переносять з попереднього щоденного балансу за 30 грудня) + Дебетові обороти за рахунками за 31 грудня – Кредитові обороти за рахунками за 31 грудня.

Залишки (сальдо) за пасивними рахунками обчислюються за формулою:

Кредитові залишки за рахунками на початок дня 31 грудня (переносяться з попереднього щоденного балансу) + Кредитові обороти за рахунками за 31 грудня – Дебетові обороти за рахунками за 31 грудня.

У відомості передбачено підрахування проміжних підсумків за класами рахунків. Сальдова відомість є фрагментом оборотно-сальдової відомості. На відміну від оборотно-сальдової відомості вона показує тільки залишки за бухгалтерськими рахунками на кінець дня.

Оборотно-сальдова відомість виконує контрольну функцію за точністю реєстрації та повноти відображення в обліку господарських операцій банку. Оборотно-сальдову відомість ще називають перевірним балансом. Контроль проводиться шляхом досягнення двох типів рівностей.

Перша рівність: загальна сума дебетових оборотів за рахунками має дорівнювати загальній сумі кредитових оборотів за рахунками.

Друга рівність: загальна сума сальдо за дебетовими рахунками повинна дорівнювати загальній сумі сальдо за кредитовими рахунками.

Припустимо, що на кінець дня 31 грудня маємо такі залишки за рахунками, що діють у банку (табл. 13.2).

Таблиця 13.2