81 Основи обліку витрат і калькулювання послуг

Під собівартістю послуг слід розуміти суму витрат установи, що безпосередньо пов’язані з наданням послуг. Собівартість є основою ціноутворення в цілому та послуг бю15агальн установ зокрема. Визначення чи розрахунок собівартості певного продукту в даному разі послуги і являє собою калькуляцію. Калькуляції розрізняють за часом складання, а тому виокремлюють попередні та наступні калькуляції. Перші складаються до моменту надання послуг і дають уявлення про мінімально необхідні витрати. До них належать планові, кошторисні (проектні) та нормативні калькуляції. Основу наступних калькуляцій покладено фактичні дані бухгалтерського обліку після надання послуги. До них належить звітна калькуляція, яка являє собою розрахунок фактичної собівартості послуг. Номенклатура калькуляції — це перелік статей, за якими складається калькуляція витрат. Повна собівартість послуги включає виробничу собівартість (Прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, прямі відрахування на соціальні потреби, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі затрати, постійні розподілені загальновиробничі витрати) та інші (Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати, наднормативні виробничі витрати). Під об’єктом калькулювання розуміють окремий вид послуги, певної споживчої вартості (підготовка студента певної спеціальності, надання відповідного виду медичної послуги). З об’єктами калькулювання тісно пов’язано поняття калькуляційної одиниці, яке являє собою вимірник продукту, що прийнятий для розрахунку собівартості відповідного об’єкта калькуляції. Калькуляційні одиниці поділяють на кілька груп: Натуральна (Штуки, метри, кілограми, тонни, літри), збільшена (прейскурантний номер виробів, артикул певної кількості виробів), вартісна (гривня вартості продукту), умовно-натуральна (відсоткове відношення на одиницю поверхні чи матеріалу), експлуатаційна (сила, потужність), трудова (нормо-година), одиниця виконаних робіт і послуг (тонно-кілометр, машино-день). Для визначення собівартості використовуються відповідний метод калькулювання послуг — сукупність способів відображення, групування й узагальнення даних про затрати на надання послуг у системі бухгалтерського обліку, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукту. Основними методами калькулювання є позамовний та попроцесний методи обліку витрат і калькулювання. Основними особливостями позамовного методу є 1. Концентрація даних про здійснені витрати й віднесення їх на окремі види робіт чи серії готової продукції, 2. Визначення витрат по кожній завершеній партії, а не за проміжок часу, 3. Ведення тільки одного рахунка «Незавершене виробництво» щодо всіх замовлень, 4. Як правило, застосовується в індивідуальному виробництві (зокрема, з метою вартості медичних послуг). Попроцесний метод має свої особливості: 1. Групування виробничих витрат за окремими підрозділами чи виробничими ділянками безвідносно до окремих замовлень, 2. Списання витрат за календарний період, а не за час, необхідний для завершення окремого замовлення, 3. Відкриття кількох рахунків до рахунка «Незавершене виробництво» для кожного підрозділу чи виробничої ланки, . Застосовується в масовому виробництві (наприклад, під час визначення собівартості освітніх послуг. Досить відомим на практиці є нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості, який характеризується тим, що за кожним виробом на підставі чинних розроблених норм і кошторисів видатків складається попередня калькуляція нормативної собівартості. Облік за зазначеним методом побудований за принципом норм і відхилень, а саме: усі витрати поділяються на нормативні та за відхиленнями. Відносно новим для вітчизняної практики є метод «директ-костінг», сутність якого полягає в акумуляції щодо собівартості обсягу прямих витрат, а накладні витрати відносяться безпосередньо на рахунок реалізації.