Тема 10. Облік зобов'язань перед органами страхування

Облік операцій з обов'язкового страхування. Права працівників на матеріальне забезпечення в похилому віці, а також у випадку хвороби й втрати працездатності закріплено Конституцією України й забезпечуються широким розвитком мережі соціального страхування за рахунок установ.

Всі бюджетні установи, які використовують працю найманих робітників, є платниками збору на обов'язкове пенсійне та інші види соціального страхування. Тарифи обов'язкових внесків на державне соціальне страхування встановлено законами України, а розмежування відрахувань за видами страхових платежів визначається бухгалтерією установи під час їх нарахування.

Об'єктом оподатковування є фактичні видатки на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат. До цих витрат не належать витрати на оплату виконаних робіт (послуг) відповідно до цивільно-правових договорів, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати. Платниками збору на обов'язкове пенсійне та інше соціальне страхування є також фізичні особи, які працюють у бюджетних установах на умовах трудового договору.

Страхові внески сплачуються одночасно з виплатою доходу фізичній особі після закінчення календарного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату заробітної плати.

Кошти фондів соціального страхування на сьогодні становлять значну суму й включаються до доходу відповідних страхових організацій. Цими коштами розпоряджаються фонди соціального страхування. За рахунок коштів фонду соціального страхування через бухгалтерію установ виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, по вагітності та пологам, видається допомога на народження дитини, на похорони. Всі інші виплати за рахунок фондів соціального страхування проводяться строго відповідно до чинного законодавства.

Допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності нараховується на підставі медичних довідок про хворобу, а виплачується разом із заробітною платою за платіжними відомостями. Розмір допомоги визначається чинним законодавством і залежить від розміру одержуваної заробітної плати й загального стажу роботи: до 5 років загального стажу – 60% середнього заробітку, до 8 років – 80% заробітку, понад 8 років – 100% заробітку.

У ряді випадків при виплаті допомоги зо тимчасової втрати працездатності встановлено пільги – допомога виплачується в розмірі 100% заробітку. Це відноситься до працівників, тимчасова непрацездатність яких наступила внаслідок трудової травми, а також працівників, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років. Це положення також застосовується до ветеранів війни й осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту».

Суму допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю нараховують виходячи зі середньогодинного або середньоденного заробітку, призначеного розміру допомоги й кількості днів непрацездатності. Середньоденний заробіток для розрахунку допомоги працівникам нараховується за 6 місяців роботи, що передують місяцю хвороби. Для нарахування допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю середньоденний заробіток визначається з фактичної заробітної плати, що не повинна перевищувати подвійну тарифну ставку.

Обмеження не застосовуються у випадку надання допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, викликаною випадками виробничого травматизму, професійного захворювання. Загальна сума допомоги визначається шляхом множення суми допомоги за один день на число робочих днів, пропущених у період непрацездатності.

Допомога за час відпустки у зв'язку з вагітністю й пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 70 календарних днів після пологів призначається жінкам на підставі медичного висновку в розмірі 100% заробітку незалежно від загального виробничого стажу.

На нараховану заробітну плату за видами виплат, включаючи основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати нараховують єдиний соціальний внесок за ставкою 36,3%. На суми допомоги з тимчасової непрацездатності ЄСВ нараховується за ставкою 33,2%.

Для обліку розрахунків по страхуванню використовується рахунок 65 «Розрахунки по страхуванню», що має кілька субрахунків.

Суми відрахувань на соціальне страхування щомісяця включаються до видатків бюджетних установ такими бухгалтерськими записами: Дебет рахунків 80 «Видатки із загального фонду», 81 «Видатки спеціального фонду», 82 «Виробничі витрати» і Кредит рахунку 65 «Розрахунки із страхування» у розрізі його субрахунків.

Отже, суми відрахувань на соціальне й пенсійне страхування відносяться на ті ж рахунки з обліку видатків, на які віднесено заробітну плату. Утримання із заробітної плати працівників сум обов'язкових страхових внесків до Пенсійного фонду та інші фонди соціального страхування фіксуються таким бухгалтерським проведенням: дебет субрахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати» – кредит рахунку 65 «Розрахунки із страхування».

Нарахування допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок фонду соціального страхування відображається в кореспонденції: дебет субрахунку 65 «Розрахунки із страхування» – кредит субрахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати».

З 01.01.2011 року Пенсійним фондом України затверджено порядок формування та подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Подавати звіт необхідно не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним календарним місяцем.

Звіт подається за формою, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2 «Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».