9.6.8 Порядок оплати праці працівників. Види утримань із заробітної плати

Величина заробітної плати, яку виплачують працівнику за виконану ним роботу, залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприєм­ства (установи, організації) і максимальним розміром не обмежується. При цьому оплата праці працівників повинна проводитись таким чином, щоб за відпрацьовану місячну норму праці заробітна плата з урахуванням доплат, надбавок, премій та інших виплат (крім доплат за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, осо­бливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічни­ми й геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога), не була нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної за­робітної плати. У разі, коли працівник виконав місячну норму праці, а нарахована йому заробітна плата нижча від розміру мінімальної заробітної плати, підприєм­ство повинне доплатити до його рівня. З 1.12.2003 р. розмір мінімальної заробітної плати становить 205 грн., а з 1.11.2004 р. — 237 грн.

Основну заробітну плату розраховують на підставі тарифних розрядів, при­своєних працівникам, погодинних тарифних ставок для відрядників і погодинни-ків, норм виробітку, норм часу та посадових окладів. Для визначення погодинного заробітку достатньо знати розряд працівника, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин згідно з табелем.

Для підрахунку відрядного заробітку на основі тарифної ставки за час роботи визначають розцінку за одиницю роботи, а потім суму заробітної плати, виходячи з кількості виробленої продукції.

При нарахуванні заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. При відпрацюванні неповного місяця середньоденний заробіток множать на кількість робочих днів. Наприклад, поса­довий оклад бухгалтера — 276 грн. Відпрацьовано 16 днів при повній тривалості робочого часу в поточному місяці 23 дні. Середньоденний заробіток звітного міся­ця становить 12 грн. (276 грн.: 23 дні), а за відпрацьований час у звітному періоді працівник одержить 192 грн. (12 грн. х 16 днів).

Оплата праці у рослинництві у конкретному господарстві залежить від:

• вибору найдоцільнішої системи основної оплати праці;

• стимулювання протягом року;

• кінцевого розрахунку за результатами роботи за рік.

У діяльності реформованих сільськогосподарських підприємств в рослинництві і застосовуються переважно дві основні форми авансування: погодинна й відрядна.

586

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Розміри оплати при погодинному авансуванні встановлюються на основі різ­них підходів:

а) як добуток відповідної погодинної тарифної ставки на кількість відпрацьова­ них годин;

б) у розмірі місячної ставки — як добуток відповідної денної ставки на кількість відпрацьованих повних робочих днів за місяць.

Як правило, тарифні ставки встановлюють у межах 3-5 розрядів.

Відрядне авансування проводиться за фактично виконаний обсяг робіт, вихо­дячи з існуючих норм виробітку та прийнятих у господарстві тарифних ставок.

Для оплати праці працівників, зайнятих на роботах із захисту рослин від сільськогосподарських шкідників, хвороб і бур'янів, що пов'язані з шкідливими умовами праці, тарифні ставки і посадові оклади підвищуються на 10 %. Надбавку до тарифної ставки і посадового окладу виплачують за фактично відпрацьований на цих роботах час.

У разі, коли відрядне авансування проводиться за єдиним нарядом, заробітну плату за обсяг виконаних робіт нараховують не індивідуально кожному механіза­тору чи іншому працівникові, а всьому колективу за весь обсяг виконаних робіт за певний період. За рішенням колективу розподіл авансу можна проводити з ураху­ванням коефіцієнта трудової участі.

У системах оплати праці, що використовуються в сільському господарстві, важливе місце належить остаточному розрахунку з членами трудових колективів. Більшою мірою ув'язується система стимулювання з кінцевими результатами ви­робничої діяльності при акордно-преміальній та відрядно-преміальній системах оплати праці.

При акордно-преміальній системі розцінки за продукцію в рослинництві вста­новлюють, як правило, для бригади, ланки в цілому. Тарифний фонд оплати праці бригаді, ланці встановлюється за технологічною картою на урожайність, передбаче­ну при розрахунку норми виробництва продукції.

Після завершення сільськогосподарських робіт з працівниками бригад, ла­нок провадять остаточний розрахунок за вироблену й оприбутковану продукцію за встановленими розцінками. Із суми заробітку, нарахованого за продукцію (без урахування надбавок за класність, звання «Майстер», підвищеної оплати праці на збиранні врожаю), віднімають одержаний аванс і суму заробітку залучених осіб. Різниця становить суму доплати за продукцію, яку розподіляють між членами ко­лективу. За рішенням колективу доплату за продукцію можна розподіляти між пра­цівниками підрядних колективів із застосуванням коефіцієнта трудової участі або пропорційно нарахованому авансу, включаючи суму авансу за роботу під урожай майбутнього року. Оплату за продукцію колективу в рослинництві провадять не за кожною культурою окремо, а в цілому за всіма закріпленими за ним культурами.

587

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

При застосуванні акордно-преміальної системи поширення набуло премію­вання за економію прямих витрат у розмірі до 70 % від одержаної економії. При перевищенні встановлених витрат з вини колективу їх відшкодовують повністю або частково за рахунок коштів, передбачених на оплату праці та преміювання.

Позитивну роль відіграває преміювання за перевиконання завдань з вироб­ництва продукції, підвищення урожайності сільськогосподарських культур проти рівня, досягнутого за попередні 3-5 років, збільшення виробництва кормів, вико­нання виробничих завдань, передбачених договором, підвищення якості продукції та інших показників роботи.

З метою посилення матеріальної зацікавленості у підвищенні кваліфікації пра­цівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, можуть встановлюватися:

• трактористам-машиністам — І, II і ПІ класи кваліфікації;

• працівникам, зайнятим на поливі сільськогосподарських культур, — звання «Майстер зрошення І класу» і «Майстер зрошення II класу»;

• працівникам, зайнятим на ручних роботах у рослинництві, — звання «Майстер рослинництва І класу» і «Майстер рослинництва II класу».

Особам, яким присвоєно І клас кваліфікації тракториста-машиніста і звання «Майстер зрошення І класу», «Майстер рослинництва І класу», провадиться до­плата до заробітку в розмірі 20 %, а особам, яким присвоєно II клас кваліфікації І тракториста-машиніста і звання «Майстер зрошення II класу», «Майстер рослин-1 ництва II класу», — в розмірі 10 %.

Трактористам-машиністам І і II класів, зайнятим на поливі сільськогосподар-ських культур, яким присвоєне звання «Майстер зрошення» І чи II класів, прова-диться одна доплата за вищим ступенем класності.

Господарством може здійснюватися стимулювання за економію палива і мас­тильних матеріалів. Наведені нижче раніше діючі розміри можуть бути лише орі-єнтовними. За економію палива і мастильних матеріалів проти встановлених норм витрат за умови дотримання агротехнічних вимог до якості тракторних робіт меха-нізаторам виплачувались премії у таких розмірах: трактористу-машиністу — 70 % від вартості зекономленого ним палива і мастильних матеріалів, бригадиру трак­торно-рільничої бригади — 7 %, помічнику бригадира — 3, майстру-налагоджуваль-нику — 5 і заправнику палива — 3 % від вартості палива і мастильних матеріалів, І зекономлених по бригаді; механіку відділку — 3 % від вартості палива і мастильних матеріалів, зекономлених по відділку; завідувачу нафтогосподарства — 3 % вартості палива і мастильних матеріалів, зекономлених у цілому по господарству.

За перевитрату палива і мастильних матеріалів з тракториста-машиніста утри-мувалось 50 % від вартості перевитрачених ним палива і мастильних матеріалів з бригадира тракторно-рільничої бригади — 10, з помічника бригадира і заправник» палива — 5, з механіка — 5 % від вартості палива і мастильних матеріалів, перевив трачених по бригаді або господарству.

588

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Виплату премій за економію палива і мастильних матеріалів та утримання із заробітку за їх перевитрату провадять після закінчення кожного кварталу. Оста­точний перерахунок провадять у кінці календарного року залежно від економії або перевитрати палива і мастильних матеріалів у натурі, отриманих за результатами роботи за рік.

Необхідною умовою ефективного стимулювання працівників ферм є розроб­ка норм виробітку (обслуговування) і розцінок за продукцію, виходячи з типових норм та з урахуванням умов господарства. Норми і розцінки затверджуються адмі­ністрацією підприємства.

Розцінки за продукцію виробничим підрозділам визначаються, виходячи з норми виробництва продукції та акордного фонду оплати праці (тарифний фонд плюс доплата за продукцію). Норма виробництва продукції бригаді, ланці або окре­мому працівникові встановлюється, виходячи з реальної планової продуктивності худоби чи птиці на рік визначення розцінок, з урахуванням досягнутого рівня про­дуктивності за попередні три роки і прийнятих у господарстві технічно обґрунтова­них норм обслуговування поголів'я.

Тарифний фонд оплати для розрахунку розцінок за продукцію визначають на підставі нормативної чисельності працівників, розрахованої за нормами об­слуговування, професійним складом тваринників та відповідними тарифними ставками. Крім того, у тарифний фонд оплати праці бригад, ланок для розрахун­ку розцінок за продукцію включають оплату праці бригадира, його помічника, а також, за згодою колективу, до складу бригади, ланки можуть бути включені працівники, які виконують допоміжні роботи в технологічному процесі вироб­ництва продукції (слюсарі, майстри-налагоджувальники, електромонтери та ін.), чисельність яких визначають згідно з нормативами, а оплату їх праці — за відпо­відними тарифними ставками (окладами).

При розрахунку розцінок за продукцію фонд оплати ділять на кількість оди­ниць відповідних видів продукції, залежно від основного призначення галузі, пи­томої ваги кожного виду продукції, термінів виробництва та затрат праці на їх ви­робництво. Наприклад, у молочному тваринництві прийнято близько 90 % річного фонду оплати відносити на оплату за молоко, а решту — на телят.

Підмінним працівникам у тваринництві виплачується 100 %, а постійним підмінним операторам (доярам і свинарям), які обслуговують маточне поголів'я — ПО % від середнього заробітку працівників, яких вони підміняють, або встановле­них розцінок.

У тих випадках, коли не з вини працівника надходження продукції в даному місяці зменшується до розмірів, за яких заробіток становить менше відрядної та­рифної ставки, йому виплачується 100 % відрядної тарифної ставки за відпрацьо­вані в даному місяці дні.

589

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Праця тваринників, які безпосередньо зайняті на обслуговуванні бруцельозної худоби і хворих на ящур тварин, оплачується за тарифними ставками, підвищени­ми на 15 %. Праця тваринників, які обслуговують худобу на відгінних пасовищах, оплачується за тарифними ставками, підвищеними на 40 %.

Праця трактористів-машиністів, які працюють майстрами-налагоджувальни-ками з технічного обслуговування механізмів на тваринницьких фермах, оплачу­ється за IV-V розрядами погодинних тарифних ставок трактористів-машиністів відповідної групи.

Проте, як і в рослинницькій галузі, у тваринництві найбільш доцільною сис­темою оплати праці є акордно-преміальна система, яка передбачає оплату праці затакими двома показниками:

1. Обсяг виконаних робіт, за що виплачується аванс у розмірі прийнятих у госпо­дарстві тарифних ставок і кваліфікаційних розрядів, з урахуванням надбавок за класність, звання «Майстер», якість виконаних робіт, шкідливість робіт та ін.

2. Кількість і якість отриманої продукції з доплатою до авансу 25-50 % за умов отримання кількості та якості продукції згідно з прийнятими нормативами (договорами).

Розцінка оплати праці за одиницю продукції може розраховуватись як для І окремих категорій працівників ферми, так і для всього колективу, з наступним І розподілом її між кваліфікаційними групами та всередині них через відповідні кое- фіцієнти. У більшості сільськогосподарських підприємств у тваринництві застосо- вують саме колективні розцінки оплати, розраховані за кваліфікаційними групами, а розподіл заробітної плати між членами колективу здійснюють від виробленої ро- бітником кількості продукції та її якості при індивідуальному закріпленні тварин або порівну серед робітників певної кваліфікаційної групи (дояри, тваринники, ме- ханізатори та ін.) за відпрацьований час при груповому закріпленні тварин.

При індивідуальному закріпленні тварин вироблену за місяць продукцію кож­ним робітником по своїй групі множать на розцінку оплати праці для цієї категорії, що й становить загальний місячний заробіток працівника.

Наприклад, акордні розцінки за продукцію в господарстві становлять: за 1 ц молока з базисним вмістом жиру — 5,12 грн., за теля — 14,76 грн. Доярка надоїла від закріпленого поголів'я корів за місяць 5104 кг молока при вмісті жиру 3,6 % і одержала 2 голови приплоду

За досягнення високих показників працівникам провідних професій присвою­ється звання «Майстер тваринництва І класу» і «Майстер тваринництва II класу»,

590

Майстрам І класу виплачується надбавка до основного заробітку в розмірі 20 %, а майстрам II класу — 10 %.

Надбавки за безперервний стаж роботи за спеціальністю в даному господар­стві працівникам тваринництва, трактористам-машиністам, а також майстрам-на-лагоджувальникам можуть встановлюватися в таких розмірах від суми основного річного заробітку працівників:

• від 3 до 5 років — 8 %;

• від 5 до 10 — 10;

• від 10 до 15-13;

• понад 15 років — 16 %.

Доцільність виплати надбавки за стаж роботи в господарстві та її розміри для всіх категорій працівників визначають у кожному підприємстві самостійно, залеж­но від фінансових можливостей та ефективності її застосування.

Оплата праці водіїв вантажних автомобілів у сільськогосподарських форму­ваннях здійснюється згідно з відрядною системою за обсяг виконаних перевезень.

Погодинну оплату праці застосовують за неможливості врахувати вагу ванта­жів: перевезення людей, садивного матеріалу, тари, підвезення їжі до місць роботи тощо. Працю цієї категорії працівників, включаючи й тих, яким встановлений ненормований робочий день, оплачують за місячними тарифними ставками, які визначаються множенням годинної тарифної ставки на середньомісячну норму ро­бочого часу, а при неповному робочому місяці — за денними тарифними ставками, що визначаються діленням місячної ставки на кількість робочих днів, передбаче­них графіком роботи на даний місяць. Водіям автомобілів встановлюється час на підготовчо-заключні роботи тривалістю 18 хв за зміну за виконання робіт, необхід­них перед виїздом та після повернення їх у гараж. Цей час включається в робочий і оплачується з розрахунку встановленої водієві тарифної ставки.

Оплата часу простою не з вини працівника провадиться з розрахунку не нижче від 2/3 від тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного сере­довища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується.

При відрядній системі оплати праці водіям обсяг перевезень оплачують за­лежно від групи автомобілів за вантажопідйомністю та категорії вантажів, що перевозяться. Розцінки встановлюються за 1 т перевезеного вантажу (з урахуван­ням витрат часу на вантажно-розвантажувальні роботи) і за 1 т х км. За відрядної системи оплати праці водіям час на підготовчо-заключні роботи враховують при встановленні норм часу та відрядних розцінок і окремо не оплачують. Водіям І та II класів нараховують надбавку в розмірі відповідно 25 і 10 % від тарифної ставки за відпрацьований як водій час.

591

Водіям, які працюють на автомобілях II (спеціалізовані та спеціальні автомо­білі: самоскиди, рефрижераторні, пожежні, автокрани та ін.) і III (автомобілі для перевезенню цементу, отрутохімікатів, зневодненого аміаку, аміачної води, сміття) груп, тарифні ставки встановлено з урахуванням сумісництва робіт з керування цими механізмами і устаткуванням.

Для водіїв автобусів, легкових автомобілів службового користування, водіїв мотоциклів і моторолерів встановлюються, як правило, погодинна та погодинно-преміальна системи оплати праці.

Ст. 71 Кодексу законів про працю забороняє роботи у вихідні і святкові дні. Як виняток, допускається робота окремих працівників у разі необхідності для:

1. відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, ви­робничих аварій та негайного усунення їх наслідків;

2. відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загро­зу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; (Отже, якщо, наприклад, у свято виникла необхідність, щоб працівники вийшли на роботу у зв'язку з організацією безперервного виробничого процесу або усу­ненням надзвичайних обставин, то тепер це стало можливим. Тобто підприємство самостійно приймає рішення щодо того, коли й кому треба стати до роботи.)

3. виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного вико­нання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів.

Залучення працівників до роботи у вихідні та святкові дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу і тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації.

У будь-якому разі до роботи у вихідні дні забороняється залучати:

• працівників, які не досягли 18 років;

• вагітних жінок;

• жінок, які мають дітей віком до трьох років. Робота у вихідний або святковий день може компенсуватися за згодою сторін

наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі.

Нічним вважається час з 22-ї год вечора до 6-ї год ранку. Оплата праці у цей час здійснюється у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою (регіональною) угодами, колективним договором, але не нижче 20 % від тарифної І ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Така норма не поширюється на працівників, для яких уже передба­чено скорочення робочого часу, а саме:

• для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, які пра­цюють не більш як 36 год на тиждень;

• для окремих категорій працівників, яким скорочена тривалість робочого часу І встановлюється законодавством.

592

З 01.01.2004 р. інвалідів можна залучати до понаднормованих робіт і робіт у нічний час. Але виключно за їх згодою і за умови, що така праця не суперечить ре­комендаціям медико-соціальної експертної комісії. До роботи вночі забороняється залучати: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

• осіб, молодших 18 років;

• працівників інших категорій, передбачених законодавством.

Громадяни мають право на відпочинок. Згідно із Законом про відпустки від 15.11.1996 р № 504/96-ВР встановлено такі види відпусток:

• щорічна (основна й додаткова);

• додаткова у зв'язку з навчанням;

• творча;

• соціальна;

• без збереження заробітної плати.

Щорічна відпустка поділяється на основну й додаткову. Основна відпустка гарантована працівникові незалежно від характеру й умов роботи, що виконується, додаткова ж надається у разі особливих умов і характеру роботи.

На сільськогосподарських підприємствах незалежно від форм власності три­валість основної щорічної відпустки встановлено не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, відлік якого здійснюється від дня укладення тру­дового договору.

Працюючим інвалідам І і II групи надається щорічна основна відпустка трива­лістю ЗО календарних днів, інвалідам III групи — 26 календарних днів, особам віком до 18 років — 31 календарний день. Особам, які працюють на територіях радіоак­тивного забруднення в зоні посиленого радіологічного контролю, надається щоріч­на основна відпустка тривалістю ЗО календарних днів за кожний відпрацьований на цих територіях рік. При цьому витрати на оплату 6 днів відпустки (ЗО днів — 24 дні) мають відшкодовуватися територіальним органом Державного казначейства за ра­хунок коштів Фонду зі здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інва-ліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування вихідних і святкових днів. За наявності декіль­кох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищу­вати 14 календарних днів.

Крім цього передбачено, що святкові та неробочі дні не враховуються при ви­значенні:

• тривалості щорічної основної відпустки;

• тривалості щорічних додаткових відпусток за роботу із шкідливими й важки­ми умовами праці та за особливий характер праці;

593

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

• тривалості інших щорічних додаткових відпусток, передбачених законодав­ством;

• додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

У сільському господарстві додаткові відпустки тривалістю до 7 календарних днів передбачені працівникам з ненормованим робочим днем.

За роботу зі шкідливими та важкими умовами праці надається щорічна до­даткова відпустка тривалістю до 35 календарних днів. Конкретна тривалість до­даткових відпусток залежно від часу зайнятості працівників у шкідливих і важких умовах праці встановлюється в колективному договорі підприємства. Щорічна до­даткова відпустка за бажанням працівника може надаватися окремо або одночасно зі щорічною основною відпусткою.

Загальна тривалість щорічних основної й додаткової відпусток у сільському господарстві не може перевищувати 59 календарних днів.

Святкові й неробочі дні, що не включаються до тривалості щорічної від­пустки і не оплачуються, установлено кількістю 10 днів: 1 січня — Новий рік, 7 січня — Різдво Христове, 8 березня — Міжнародний жіночий день, 1 і 2 трав­ня — День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня — День Перемоги, 28 червня — День Конституції України, 24 серпня — День незалежності України, а також Великдень і Трійця.

Щорічні основна та додаткова відпустки, як правило, повинні надаватися пра­цівникові до закінчення робочого часу. У перший рік роботи право працівника на відпустку повної тривалості виникає після закінчення 6 місяців безперервної ро­боти на цьому підприємстві. Якщо працівникові надається відпустка до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи, тривалість відпустки визначається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У подальші роки роботи щорічні від­пустки можуть надаватися працівникові у будь-який час року.

Черговість надання відпусток працівникам підприємств визначається гра­фіком, який затверджується роботодавцем після узгодження з профспілковим органом, і доводиться до відома всіх працівників. Графік відпусток складають на кожний календарний рік не пізніше 5 січня поточного року.

Сезонним і тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно відпра­цьованому часу з розрахунку не менше двох днів відпустки за кожний відпрацьо­ваний місяць.

Відпустка сумісникам надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. При цьому підлягають оплаті обидві відпустки — як за основну роботу, так і за роботу за сумісництвом.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 ка- лендарних днів на рік.

594

Розрахунок суми відпускних здійснюється, виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника, обчисленої згідно з п. 7 Порядку обчислення серед­ньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100. При цьому такий порядок застосовується у випадках:

1. надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з на­вчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки;

2. надання працівникам творчої відпустки;

3. виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час;

4. переведення працівників на іншу, легшу, нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я;

5. переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу, легшу роботу;

6. надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

7. виплати вихідної допомоги;

8. службових відряджень;

9. вимушеного прогулу;

10. направлення працівників на обстеження до медичних закладів;

11. звільнення працівників-донорів від роботи;

12. залучення працівників до виконання військових обов'язків;

13. тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу, ниж­чеоплачувану роботу;

14. в інших випадках, що не стосуються соціального страхування. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки,

додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової від­пустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикорис­тані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за не­використані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заро­бітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з пер­шого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісяч­на заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, серед­ня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

595

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата, доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, за вислугу років та ін.); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електро- й теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та за вислугу років тощо. Премії включаються в за­робіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більше тривалий про­міжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток у частині, що відповідає кількості місяців у роз­рахунковому періоді.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включа­ється до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця роз­рахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому роз­мірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стяг­нення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної від­пустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпуст­ки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попере­дньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службо­вого відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згід­но з чинним законодавством не враховуються:

1. виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів ро­біт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підроз­ділу і не є штатними заступниками);

2. одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допо­мога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

596

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

3. компенсаційні виплати на відрядження і перевезення (добові, оплата за про­їзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

4. премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції;

5. вартість безоплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивіду­ального захисту, мила, молока та лікувально-профілактичного харчування;

6. пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

7. дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санато­ріїв і будинків відпочинку;

8. виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність тощо;

9. суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

10. доходи (дивіденди, відсотки), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

11) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з пору­ шенням термінів її виплати тощо.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім зазначе­них вище виплат, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається се­редній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимча­совою непрацездатністю.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні, які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються й не оплачуються.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за остан­ні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним зако­нодавством, — календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати

597

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законо­давством, — на число календарних днів за цей період.

Наприклад, працівникові надається відпустка у липні 2004 р. Винагорода за підсумками роботи за рік була виплачена йому у лютому 2004 р. в сумі 360 грн. Заробітна плата працівника за 12 місяців (без урахування суми винагороди) — 5760 грн., тривалість відпустки — 24 календарних дні (к.д.).

Розрахуємо суму оплати щорічної відпустки.

1. Сумарний заробіток — 5760 + 360 = 6120 грн.

2. Середньоденний заробіток — 6120 грн.: (365 - 10) = 17,24 грн.

3. Сума відпускних — 17,24 х 24 к. д. - 413,76 грн.

Для розрахунку виплат при відході працівника у відпустку у зв'язку з ва­гітністю і пологами заробітну плату обчислюють згідно з Постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266. До розрахункового періоду у цьому разі включають останні 6 календарних місяців. При цьому враховують фактично відпрацьовані дні, а роз­рахунок виплат по цій відпустці проводять аналогічно розрахунку допомоги з тим­часової непрацездатності.

При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткуван­ня визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами й помножена на коефіцієнт, який розраховується за формулою:

К = 100 : (100 - С_п), (9.7)

де К — коефіцієнт;

С„ — ставка податку, встановлена для доходу на момент такого нарахування.

При ставці податку з доходів фізичних осіб 13 %, коефіцієнт дорівнює 1,1494 [100: (100-13)].

Вартість нарахування визначається, виходячи зі звичайної ціни, збільшеної на суму ПДВ (якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником ПДВ) і акциз­ного збору (якщо надається підакцизний товар).

Згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини дохо­дів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-ПІ підпри­ємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання, які своєчасно не виплатили своїм працівникам заробітну плату, повинні в обов'язковому порядку при виплаті цієї заборгованої заробітної плати нараховувати працівникам компенса­цію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Сума компенсації громадянам втрати частини доходів, нарахованих з січня 2001 р. у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, обчислюється як добуток на­рахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін. У свою чергу, індекс споживчих цін обчислюють шляхом множення місячних

598

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому до роз­рахунку не включають індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується доход. Отже, у разі виплати у лютому 2004 р. нарахованих, але не виплачених своєчасно грошових доходів за 2001-2003 pp. сума компенсації нараховується з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін.

Наприклад, нарахований, але не виплачений у січні 2001 р. грошовий доход у сумі 350 грн. (після утримання податків і обов'язків платежів) виплачують у лю­тому 2004 р. Приріст індексу споживчих цін за січень 2001 р. становить 14,1 %.

Сума компенсації у цьому разі становить:

(350 грн. х 14,1)/Ю0 - 49,35 грн.

Підприємства, які своєчасно не виплатили своїм працівникам заробітну плату за 1998-2000 pp., повинні при виплаті цієї заборгованої зарплати нараховувати й ви­плачувати працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з по­рушенням термінів її виплати з урахуванням коефіцієнтів приросту споживчих цін.

Наприклад, підприємство виплачує у лютому 2004 р. заборговану зарплату за березень 2000 р. — 100 грн.

Сума компенсації працівникові становить:

100 грн. х 0,321 =32,10 грн.

У деяких випадках підприємство зобов'язане надати працівникові, який звіль­няється, вихідну допомогу. Підставою для припинення трудового договору, за якої виплачується вихідна допомога, можуть слугувати:

• зміни в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідація, реорганізація, бан­крутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників — не менше середнього місячного заробітку;

• відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці — не менше місячного заробітку;

• виявлення невідповідності працівника посаді, яку він обіймає, або виконува­ній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які пере­шкоджають продовженню даної роботи, — не менше середнього місячного заробітку;

• призов працівника на військову службу, направлення на альтернативну служ­бу — не менше двохмісячного середнього заробітку;

• ініціатива працівника, висловлена у письмовому повідомленні роботодавця, пов'язана з неможливістю продовження роботи, — розмір вихідної допомоги встановлюється колективним договором, але не менше від тримісячного се­реднього заробітку;

• інші випадки.

За погодженням із трудовим колективом підприємство може встановлювати колективним договором суми вихідної допомоги понад передбачені законодавством.

599

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Середню заробітну плату для обчислення вихідної допомоги розраховують, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передували звіль­ненню. Нарахування виплат проводиться шляхом множення середньоденного за­робітку на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість відпра­цьованих робочих днів. Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим із дотриманням вимог за­конодавства.

Приклад. Працівника звільнено з підприємства у зв'язку з призовом на вій­ськову службу 12.03.2004 р. Заробітна плата за січень-лютий 2004 р. становить 590,21 грн. Працівником фактично відпрацьовано 38 днів.

Розраховуємо суму вихідної допомоги:

1. Середньоденна заробітна плата — 15,53 грн. (590,21 грн.: 38 днів).

2. Середньомісячна кількість робочих днів у розрахунковому періоді (січень -лютий 2004 р.) - 20,5 днів [(20 днів + 21 день) : 2].

3. Сума вихідної допомоги — 636,73 грн. (15,53 грн. х 20,5 дня х 2).

Діюче законодавство захищає доходи громадян від інфляції. Згідно із Законом І України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 p. № 491-IV, проводиться індексація згаданих доходів. Постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078 затверджено порядок проведення такої індексації.

Індексації підлягають доходи кожного працівника в межах прожиткового мі­німуму для працездатних осіб (386,73 грн.). Провідну роль при розрахунку суми компенсації відіграють місяці, у яких:

• фізичній особі підвищували зарплату (тарифну ставку, відрядні розцінки, оклад);

працівника прийняли на роботу;

• підвищено розмір мінімальної зарплати і у зв'язку з цим збільшилася заробіт- на плата працівника.

При підвищенні розмірів мінімальної заробітної плати, а також при збільшенні грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, у якому І відбулося підвищення, вважається базовим при розрахунку індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. При цьому індексація грошових дохо- дів, одержаних громадянами за цей місяць, не здійснюється.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійсню- ється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому був опублікований індекс споживчих цін. Починаючи з січня 2004 p., роботодавці розраховують ін­декс споживчих цін наростаючим підсумком для порівняння з порогом індексації, і який складає 101 %.

600

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Наприклад, працівнику підприємства у 2004 р. нараховано виплати:

• зарплата в березні — 340 грн.;

• зарплата у квітні — 340 грн.;

• зарплата у травні — 340 грн., матеріальна допомога — 200 грн.

При цьому зарплата працівникові була підвищена в січні на 20 %. За розгля­нутий період мінімальна зарплата не збільшувалася. Індекс інфляції склав: у січ­ні - 101,4 %, у лютому — 100,4, у березні — 101,1 % (умовно).

Порядок індексації доходів даного працівника такий. Оскільки зарплата була підвищена в січні, індексація за цій місяць не проводиться, він стає базовим, а ін­декс інфляції розраховується наростаючим підсумком для порівняння з порогом індексації, починаючи з наступного місяця.

Працівникові підприємства в січні була підвищена заробітна плата, і це звіль­няє підприємство від проведення індексації його доходів за березень (індекс інфля­ції за січень не враховується).

У лютому індекс інфляції склав 100,4 %, поріг індексації не був перевищений. Отже, доходи за квітень працівникові не індексують.

Виходячи з показників базового місяця (січень), розрахуємо індекс інфля­ції наростаючим підсумком за лютий-березень: 1,004 х 1,011 = 1,015, або 101,5 %. Як видно, в березні поріг індексації був перевищений, а отже, починаючи з травня, доходи працівника необхідно індексувати з урахуванням приросту цін (1,5 %): 340 грн. х 1,5 % - 5,10 грн. До об'єктів індексації не відносять суми цільової разової матеріальної допомоги.

Зарплату виплачують працівникам у терміни, встановлені в колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не переви­щує 16 календарних днів. За роботу в першій половині місяця виплачують аванс, а остаточний розрахунок проводять при видачі грошей за другу половину місяця. Працівники-сумісники одержують зарплату за фактично виконану роботу.

Коли ж день виплати зарплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, її видають напередодні. З особистої письмової згоди працівника виплачувати зарплату можна через установи банків, поштовими переказами на зазначений ними рахунок (адресу), з обов'язковою оплатою усіх послуг за рахунок підприємства.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, виплата заробітної плати на території України може здійснюватися:

• грошовими знаками, що мають законний обіг в Україні;

• банківськими чеками у порядку, встановленому КМУ за погодженням з НБУ;

• натурою.

Заборонено видавати заробітну плату у будь-якій іншій формі, зокрема у фор­мі боргових зобов'язань і розписок.

Відпускні необхідно виплачувати не пізніше, ніж за три дні до початку відпустки.

601

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

У зв'язку з браком коштів багато підприємств нині оплачують працю найма­них працівників натурою чи реалізують товари в рахунок заробітної плати, пога­шаючи заборгованість. Слід розрізняти натуральну оплату праці і видачу зарплати натурою (товарами, продукцією).

Натуральна оплата праці (натуроплата) — це виплата підприємствами зар­плати працівникам у натуральній формі продукцією власного виробництва або товарами сторонніх виробників, за якої грошова компенсація вартості такої про­дукції з боку працівника відсутня. При натуроплаті зарплату нараховують натурою згідно з нормативами, встановленими у положенні про оплату праці підприємства. Наприклад, комбайнерам при збиранні урожаю, крім зарплати у грошовому вира­женні, може нараховуватися по 20 кг зерна за день роботи.

Реалізація товарів у рахунок заробітної плати відрізняються від натуроплати тим, що в цьому разі зарплату нараховують у грошовій формі, а виплачують її това­рами (продукцією, роботами, послугами).

Натуральна оплата дозволена, якщо:

• вона передбачена колективним договором;

• вона є звичною у цій галузі або працівники бажають отримувати заробітну плату саме в натуральній формі (за наявності заяви працівника);

• вартість товарів, що видаються, еквівалентна заробітній платі у грошовому ви­раженні;

• ціни на товари (роботи, послуги), що видаються (надаються), не нижчі від їх­ньої собівартості;

• видавати можна лише ті товари, що не заборонені КМУ до видачі як натуро­плата.

Перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою, було І затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. № 224 І До нього входять:

• товари виробничо-технічного призначення;

• нафта й нафтопродукти;

• продукція хімічної промисловості, мінеральні добрива;

• будівельні матеріали та вироби з них;

• усі види алкогольних напоїв, включаючи спирт і виноматеріали;

• непродовольчі товари народного споживання;

• продовольчі товари народного споживання промислової переробки, крім цукру;

• продукція переробки ефіроолійних культур, крім олії рослинної;

• махорка, тютюн і тютюнові вироби;

• шкіра та шкірсировина;

• продукція насінництва;

• племінне поголів'я тварин тощо.

602

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Але натуроплата може бути здійснена і сільськогосподарською продукцією: медом; яйцями; матеріалами, отриманими під час лісозаготівель; олією при розра­хунках з працівниками сільськогосподарських підприємств; рибою, птицею тощо, що не пройшли промислову переробку.

Натурою видають не більше 50 % від заробітку, нарахованого за місяць. Вар­тість натуральних виплат розраховується за цінами, не вищими за собівартість. Усю видану натурою зарплату обкладають податком з доходів і включають до сукупного оподатковуваного доходу працівників.

При виплаті зарплати працівникам власною продукцією сільськогосподарські підприємства і рибні господарства нараховують соціальні внески. А з працівників сільськогосподарських підприємств, які одержують доход натурою, утримують по­даток з доходів фізичних осіб, внески до Фонду страхування на випадок безробіття (0,5 %), пенсійний збір (1 чи 2 %), внески до Фонду соціального страхування з тим­часової втрати працездатності (0,5 чи 1 %).

Вартість натуроплати у сукупному оподаткованому доході обчислюють за від­пускною ціною такої продукції стороннім споживачам у місяці, в якому нарахували зарплату.

Порядок обліку видачі заробітної плати натурою подано в табл. 9.25. Фактич­на собівартість 1 ц зерна — 25 грн., звичайна ціна — 42 грн., в т. ч. ПДВ — 7 грн.

Таблиця 9.25

Облік видачі заробітної плати натурою

603

Закінчення таблиці 9.25

604

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Таблиця 9.26

Видача товарів (продукції) у рахунок заробітної плати

Продаж товарів працівникам у рахунок заробітної плати здійснюється за до­говорами купівлі-продажу або, за письмовою заявою працівника, за договірною ціною (з урахуванням ПДВ), яка може бути:

• нижчою за собівартість;

• такою, що дорівнює собівартості;

• такою, що дорівнює відпускній ціні.

Облік реалізації товарів у рахунок заробітної плати показано в табл. 9.26.

Законодавство України передбачає утримання із нарахованої заробітної пла­ти працівників підприємства частини грошей, що обумовлено системою оподат­кування. До обов'язкових видів утримань із заробітної плати належать: податок з доходів фізичних осіб, внески до Пенсійного фонду (1 чи 2 %), внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіт­тя (0,5 %), внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати праце­здатності (0,5 чи 1 %).

Утриманню із заробітної плати підлягає одержаний за звітний місяць аванс, який видається за першу половину місяця до моменту нарахування заробітної пла­ти, та профспілкові внески (1 %).

Одним із видів утримань є надлишково нараховані й сплачені суми за поперед­ній період внаслідок припущених працівниками бухгалтерії помилок.

Підлягають утриманню із заробітної плати своєчасно не повернені невико­ристані суми, видані підзвітним особам; відшкодування втрат від браку; нестачі та псування цінностей.

605

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Із заробітної плати утримуються й інші платежі. Це утримання за заявами пра­цівників (на оплату комунальних послуг, навчання, перерахування в Ощадбанк, тор­говельним організаціям, погашення позик тощо), а також за виконавчими листами.

Виконавчий лист є виконавчим документом, тобто документом, спрямованим на примусове виконання рішення суду. Крім виконавчого листа, підприємство одержує й розпорядження, в якому зазначається особа (юридична або фізична), на користь якої здійснюється стягнення. Копію цього розпорядження отримує також і боржник.

Як зазначено в самому виконавчому листі, він підлягає зберіганню нарівні з грошовими документами і пересилається рекомендованою поштою. Виконавчі документи за місцем виконання зберігаються у сейфах, вогнетривких шафах.

Виконавчі листи реєструються бухгалтерською службою підприємства у спе­ціальному журналі реєстрації виконавчих листів, з обов'язковим зазначенням часу їх надходження.

Згідно зі ст. 181 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 р. № 2947-Ш, за рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу особи, яка зо­бов'язана виплачувати аліменти, або в твердій грошовій сумі. Бухгалтер підпри­ємства, одержавши виконавчий лист, самостійно визначає розмір аліментів з усіх видів доходів працівника підприємства.

Якщо аліменти утримуються на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від зарплати (доходу) на їх утримання, яка буде стягнена за досягнення найстар­шою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття старшим із дітей ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти розраховуються за вирахуванням тієї рівної частки, що при­падала на дитину, яка досягла повноліття.

При прийнятті судом рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі розмір таких аліментів підлягає індексації.

Аліменти перераховуються не пізніше трьох днів від дня, встановленого для виплати заробітної плати, а не при виплаті зарплати.

У цілому розмір відрахувань із заробітної плати встановлюється законодав­ством про працю. Однак передбачено: із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до повного погашення заборгованості:

• у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, та збитків, за­подіяних злочином, — 50 % від заробітної плати боржника;

• за всіма іншими видами стягнень — 20 %.

Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 50 % від заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику, у т. ч. при відрахуванні за декількома виконавчими документами.

Утримання за виконавчими листами можуть проводиться не з усіх видів до­ходів. Стягнення не може бути звернене на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується при звільненні працівника;

606

2. компенсацію працівнику за невикористану відпустку;

3. компенсацію працівникові витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу чи відрядженням до іншої місцевості;

4. польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачу­ються замість добових і квартирних;

5. допомогу з вагітності і пологів;

6. одноразову допомогу при народженні дитини;

7. допомогу з догляду за дитиною;

8. допомогу на поховання та ін.

Стягнення не здійснюється також із сум неоподатковуваного розміру матері­альної допомоги (386,73 грн., якщо зарплата не перевищує 540 грн.), компенсацій­них сум, що виплачуються за амортизацію інструментів і знос одягу, вартості без­коштовного надання квартир і комунальних послуг, субсидій готівкою для відшко­дування витрат на придбання зрідженого газу, твердого і рідкого палива та в інших випадках, передбачених законодавством.

Суми, що утримуються підприємством із заробітної плати працівників на користь зазначених у розпорядженні осіб (якщо вони належать до категорії юри­дичних), перераховуються на рахунки таких осіб. Якщо стягувачі — фізичні особи, підприємство здійснює розрахунки з ними або шляхом видачі готівки через касу, або ж через відділення зв'язку. Для перерахування коштів відділенню зв'язку під­приємство подає до свого банку платіжне доручення, у якому зазначаються рекві­зити підприємства поштового зв'язку, з рахунка якого виплачуватимуться перекази їх одержувачам. Списки (із зазначенням прізвища, імені, по батькові одержувачів, їхніх точних поштових адрес, суми виплати) і платіжне доручення зі штампом бан­ку про прийняття його до виконання подають на поштамт.

Розмір відрахувань із заробітної плати та інших видів доходів боржника об­числюються із суми, що залишається після утримання податків і зборів.

Кореспонденцію рахунків з обліку утримань за виконавчими листами показа­но в табл. 9.27.

Якщо переказ здійснювався через поштове відділення, необхідно додатково утримати з працівника поштовий збір, що сплачується при цьому і розмір якого

Таблиця 9.27

Облік утримань за виконавчими листами

607

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

залежить від суми переказу й становить від 1,2 до 4,5 %. Крім того, понад тариф пошта справляє ПДВ. Тобто сума витрат за поштовим переказом (з урахуванням ПДВ) зменшить суму до виплати з каси.

ДПАУ наказом від 29.09.2003 р. № 451 затвердила Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахова­ного (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. № 1 ДФ.

Податковий розрахунок подають лише ті особи, які, відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», мають статус податкових агентів.

Податковий агент — юридична особа або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які, незалежно від їх організаційно-правового статусу та спо­собу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати й сплачувати цей податок до бюджету від імені й за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм закону.

Подавати розрахунок необхідно, коли у звітному кварталі: доходи нараховано й виплачено; доходи нараховано, але не виплачено; доходи не нараховано, але випла­чено за попередній період. Отже, до ф. № 1 ДФ заносять усіх осіб, яким у звітному кварталі податковий агент, котрий подає рахунок, нарахував (виплатив) доходи.

Розрахунок подають окремо за кожний квартал протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік подавати не потрібно.

Роботодавці, штатна чисельність працівників яких перевищує 1000 осіб, можуть подавати ф. № 1 ДФ кількома порціями. При цьому кожна порція являє собою окремий податковий розрахунок. Але термін подання останньої порції не по­винен перевищувати встановленого терміну подання розрахунку.

На кожну фізичну особу слід заповнювати стільки рядків, скільки ознак до­ходів у неї є. Якщо фізична особа одержала декілька оподатковуваних доходів і всі вони підходять під один код — їх записують разом в одному рядку.

Помилки в раніше поданих розрахунках виправляють залежно від того, коли їх виявлено. Якщо протягом терміну подання розрахунку — складають і здають новий звітний розрахунок, якщо ж термін уже минув — уточнюючий. Порядок за­повнення згаданих розрахунків однаковий (відрізняється лише заповненням граф «Новий звітний» або «Уточнюючий»). Проте уточнюють лише помилкові дані, тобто і до нового звітного, і до уточнюючого розрахунків заносять дані лише з ряд­ків, де припущено помилок. Спочатку повторюють помилковий рядок, вказавши у графі 9 «1» (рядок на вилучення), й одразу заповнюють рядок із правильним по­казником, поставивши у графі 9 «0» (рядок на введення).

Розрахунок ф. № 1 ДФ подається до органу ДПАУ за місцезнаходженням по­даткового агента — юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи за місцем , проживання фізичної особи — податкового агента.

608

Розрахунок подають на непошкодженому паперовому носії формату А4 (кіль­кість аркушів не обмежена). Заповнювати його слід машинописним текстом, або друкованими літерами без закреслень, виправлень і уточнень, вказуючи ксероко­пію розрахунку. За наявності комп'ютерної техніки податкові агенти формують і подають інформацію про доходи й утримані з них податки у вигляді файлу даних (можна на дискеті) та його роздрукованої копії (за формою розрахунку), завіреної у відповідному порядку. Розрахунок готують у двох примірниках. Один із них по­дають до органу ДШ. Другий — з підписом особи, відповідальної за приймання роз­рахунку, штампом та проставленим номером порції, отриманим при обов'язковій реєстрації розрахунку ДШ, повертають податковому агенту.