12.10.4 Обчислення собівартості продукції тваринництва

Обчислення собівартості продукції тваринництва розпочинають після за­криття субрахунка 231 «Рослинництво» і списання на тваринництво різниці у собівартості кормів, згодованих тваринам з урожаю звітного року. До цього часу мають бути закриті субрахунки рахунка 23 «Виробництво» з обліку допоміжних виробництв та розподілу загальнофермерських і загальновиробничих витрат, які обліковують на рахунку 91. Також слід зробити відповідні записи за субрахунком 232 «Тваринництво». Передусім необхідно нарахувати працівникам тваринництва відповідно до чинної системи оплати праці всі види премій і доплат та включити

745

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

їх суми до витрат виробництва відповідних галузей тваринництва. Потім розпо­ділити витрати з утримання кормоцехів між окремими обліково-технологічними групами тварин пропорційно фізичній масі витрачених кормів, приготованих у кормоцехах. Ці витрати включають до витрат виробництва за статтею «Корми». Після цього списують та включають до складу витрат тваринництва відповідну частину витрат на спорудження та утримання літніх таборів, загонів, навісів та інших тимчасових споруд для тварин. Якщо у літніх таборах і загонах утримується декілька видів або технологічних груп тварин, то витрати, які припадають на даний рік, слід розподіляти між видами чи групами тварин пропорційно до зайнятої пло­щі або кількості поголів'я тварин.

Після виконання підготовчих робіт проводять калькуляцію собівартості тварин­ницької продукції. Спочатку обчислюють собівартість молока, оскільки воно може бути використане для вирощування інших груп і видів тварин. Витрати на утриман­ня худоби та птиці (без витрат на незавершене виробництво на кінець року та вартос­ті побічної продукції) становитимуть собівартість продукції тваринництва.

Причому вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха, відносять на надзвичайні витрати (рахунок 99), а вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум, віднесених на матеріально відповідальних осіб), відображають за окремою статтею у складі витрат на утримання відповідних видів і груп тварин.

Побічну продукцію тваринництва не калькулюють. Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначають, виходячи з нормативно-розрахункових витрат на його прибирання та вартості підстилки. Собівартість 1 т гною визначають шля­хом ділення загальної суми на його фізичну масу. Кількість гною встановлюють розрахунковим шляхом за приблизними нормами виходу свіжого гною від однієї середньорічної голови тварин за рік: великої рогатої худоби — 8 т; коней — 6; сви­ней — 1,2; овець — 0,8 т; пташиного посліду на одну середньорічну голову птиці за рік — 25 кг. Норма виходу гною від молодняку великої рогатої худоби і коней ви­значають у розмірі 40 % від норми виходу гною дорослої худоби.

Кількість рідкого гною переводять у звичайний гній, виходячи з вмісту сухих речовин за встановленими коефіцієнтами (табл. 12.21).

Таблиця 12.21

Коефіцієнти перерахунку рідкого гною в умовний підстилочний

746

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Вміст у рідкому гної сухої речовини періодично встановлюється зональними агрохімічними лабораторіями й підтверджується довідками. Рідкий гній вологістю більше 98 % слід відносити до стічних вод тваринницьких ферм, і він не облікову­ється як органічні добрива.

Іншу побічну продукцію, яку отримують у тваринництві, оцінюють за цінами можливої реалізації або іншого використання. До її складу входять: вовна-линька, пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей, забитих у добовому віці, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин, молоко овець, гренажні кокони, з яких не вийшли метелики, тощо.

Собівартість 1 кормо-дня утримання худоби і птиці обчислюють шляхом ді­лення всієї суми витрат за відповідними видами худоби та птиці на кількість фу­ражних днів.

Визначення собівартості продукції вирощування та відгодівлі худоби і пти­ці. Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці (великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці) є приріст живої маси, одержаний у звітному періоді, та жива маса. Витрати на утримання молодняку тварин, яких не зважують (молод­няк робочих тварин, звірів тощо), відносять на збільшення вартості цих тварин, виходячи з кількості кормо-днів і собівартості одного кормо-дня.

Приріст живої маси молодняку тварин і тварин на відгодівлі та птиці певного виду і групи визначають як різницю між живою масою поголів'я, яке було на кінець року та яке вибуло протягом року (включаючи загиблих тварин), та живою масою тварин і птиці, що надійшли до групи протягом року, включаючи приплід, та які були на початок року.

Собівартість 1 ца приросту живої маси розраховують шляхом ділення загаль­ної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості по­бічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

Приклад. Витрати на вирощуванні молодняку і тварин на відгодівлі великої рогатої худоби склади 187 530 грн. Вартість побічної продукції (гною) складає 7810 грн. Одержано 280 ц приросту живої ваги.

Витрати (за винятком витрат, віднесених на побічну продукцію) становлять:

187 530-7810 =179 720 грн.

Собівартість 1 ц приросту живої маси складатиме:

179 720: 280 = 641,86 грн.

Крім обчислення собівартості приросту живої маси молодняку худоби й тва­рин на відгодівлі, визначають також собівартість 1 ц живої маси. Для цього вико­ристовують дані рахунка 21 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі».

Для визначення собівартості 1 ца живої маси необхідно розрахувати вартість і кількість живої маси. Собівартість живої маси молодняку тварин і тварин на відгодівлі та птиці всіх груп визначається виходячи з витрат на їх вирощування

747

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

і відгодівлю в поточному році (без вартості побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли з основного стада чи з інших груп, ферм і підприємств, та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин).

Кількість живої маси становитиме масу тварин, що реалізовані, забиті, пере­ведені в інші групи та залишені на кінець року.

Собівартість центнера живої маси худоби і птиці визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої маси (без маси тварин, що загинули).

На підставі розрахованої собівартості центнера живої маси обчислюється фак­тична собівартість худоби, яка реалізована, переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що залишилася в підприємстві на кінець року. Вартість худоби, що загинула з різних причин, в кінці року не уточнюється.

Сільськогосподарські підприємства мають право визначити собівартість живої маси тварин в розрізі партії (реалізованих, переведених в старшу вікову групу, забитих тощо) на підставі даних про вартість тварин, одержаних від при­плоду, переведених з молодших груп, придбаних тощо, та вартість приросту маси тварин цієї партії.

Розглянемо калькуляцію живої маси молодняку тварин, використовуючи табл. 12.22.

З наведених даних виходить, що вартість поголів'я, яке калькулюється, до­рівнює 423 810 грн., а його жива маса - 642 ц. Собівартість 1 ц живої маси худоби складе: 423 810 грн.: 642 = 660,14 грн.

Таблиця 12.22

Калькуляція собівартості живої маси молодняку тварин великої рогатої худоби

748

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

При порівнянні вибулих тварин протягом року в оцінці за плановою собівар­тістю з їх оцінкою за фактичною собівартістю визначають калькуляційну різницю і складають відповідні бухгалтерські проведення.

Продукція молочного скотарства. У молочному скотарстві визначають собі­вартість 1 ц молока і 1 голови приплоду. Собівартість однієї голови приплоду роз­раховують за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.

Собівартість 1 кормо-дня розраховують шляхом ділення всієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів.

Для визначення собівартості центнера молока необхідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) поділити на кіль­кість одержаного молока у центнерах.

Приклад. Витрати на утримання основного молочного стада корів становлять 417 600 грн., корови утримувались 92 695 кормо-днів. Одержано за звітний період: молока — 6270 ц; приплоду — 169 голів; гною — 2300 т на суму 4300 грн.

Необхідно визначити собівартість центнера молока і голови приплоду. Для цього підраховуємо:

• собівартість 1 кормо-дня: 417 600 грн.: 92 695 = 4,51 грн.;

• собівартість 1 голови приплоду: 60 х 4,51 грн. = 271 грн.;

• вартість всього приплоду: 169 гол. х 271 грн. = 45 799 грн.;

• собівартість усього молока: 417 600 - 45 799 - 4300 = 367 501 грн.;

• собівартість 1 ц молока: 367 501 грн.: 6270 ц - 58,61 грн.

У підприємствах, які спеціалізуються на вирощуванні корів-первісток, при­значених для реалізації, витрати на їх утримання до розтелення (без вартості побічної продукції) відносять на приріст живої маси корів-первісток і живу масу одержаного приплоду, а витрати на їх утримання від часу розтелення до реалізації становитимуть собівартість одержаного від них молока.

Продукція м'ясного скотарства. У м'ясному скотарстві телята до 8-місячного віку утримуються разом із коровами. Потім їх відлучають і переводять до старшої групи. Одну голову приплоду у м'ясному скотарстві оцінюють з урахуванням живої маси теляти при народженні й фактичної собівартості 1 ц живої маси телят при від­лученні (у 8-місячному віці) минулого року.

Собівартість приросту живої маси телят до 8-місячного віку (включаючи масу одержаного приплоду) складається з витрат на утримання корів і нетелів (останніх за 2 місяці до розтелення переводять до основного стада) і телят до 8-місячного віку (без вартості побічної продукції і молока, яке оцінюється за реалізаційними цінами).

Приклад. Витрати з утримання основного стада м'ясного напряму за рік скла­ли 412 610 грн., отримано 72 ц молока за реалізаційною ціною на суму 5760 грн., витрати, віднесені на гній, склали 8210 грн. Дані про наявність і рух поголів'я про­тягом року наведено у табл. 12.23.

749

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Таблиця 12.23

Калькуляція собівартості 1 ц живої маси і собівартості 1 теляти у віці до 8 місяців

Собівартість приросту живої маси телят, включаючи живу масу приплоду, до­рівнюватиме: 412 610 - (5760 + 8210) = 398 640 грн. Приріст живої маси: 162 + 610 + + 82 + 4 - 74 - 96 - 18 = 670 ц. Собівартість 1 ц приросту складе: 398 640: (96 + 670) = - 520,42 грн.

Собівартість 1 ц живої маси визначають шляхом ділення суми витрат, віднесе­них на приплід і приріст живої маси телят до 8-місячного віку, і балансової вартості телят, що були у цій групі на початок року та надійшли до групи протягом року, на загальну живу масу телят до 8 місяців, відлучених від маток (без маси тварин, що загинули) та тих, що залишилися під матками на кінець року. Розраховану собівар­тість 1 ц живої маси використовують для оцінки телят, що залишилися під матками на кінець року та переведені до старших груп.

З даних табл. 12.23 видно, що вартість поголів'я, яке калькулюється, становить 439 120 грн., а його жива маса: 610 + 82 + 162 = 854 ц. Собівартість 1 ц живої маси теляти у віці до 8 місяців складе: 439 120 : 854 = 514,19 грн. За собівартістю 1 ц живої маси оцінюється реалізоване поголів'я, переведене до старшої групи та яке залишилося на кінець року. У даному разі фактична собівартість переведених до старшої групи телят становить: 514,19 х 610 = 313 656 грн.; реалізованих: 514,19 х х 82 = 42 164 грн.; залишених під матками на кінець року: 514,19 х 162 = 83 299 грн.

Отже, фактична собівартість однієї голови, що залишалася під маткою, стано­вить: 83 299 :145 = 574,48 грн.

За молодняком, старшим за 8 місяців, і дорослою м'ясною худобою на відгодів­лі обчислюється собівартість 1 ц приросту та 1 ц живої маси згідно з описаним вище порядком визначення собівартості продукції вирощування та відгодівлі худоби.

750

Продукція свинарства. У спеціалізованих господарствах собівартість про­дукції свинарства розраховують загалом за галуззю та кожною спеціалізованою групою. Витрати на утримання основного стада свиней (свиноматок з поросятами до їх відлучення та кнурів) становитимуть собівартість приросту живої маси і ді­лового приплоду.

Собівартість приросту живої маси та однієї голови приплоду на момент його відлучення від свиноматок визначається діленням загальної суми витрат на утри­мання основного стада (без вартості побічної продукції) на значення приросту живої маси у центнерах при відлученні (включаючи живу масу одержаного приплоду).

Приклад. Витрати на утримання основного стада свиней за звітний рік склали 83 425 грн., вартість побічної продукції — 5800 грн.

З урахуванням наведених у таблиці 12.24 даних про рух поголів'я приріст до­рівнює: 7 + 1 + 116 - 9 - 10 - 105 ц.

На основну продукцію (приплід і приріст живої маси поросят до 2-місячного віку) відноситься: 83 425 - 5800 = 77 625 грн.

Фактична собівартість 1 ц приросту живої маси і 1 голови приплоду на момент відлучення від свиноматки складе: 77 625 : (10 + 105) = 675,00 грн.

Собівартість 1 ц живої маси поросят на момент їх відлучення від свиноматок визначають шляхом ділення вартості поросят під матками на початок року і витрат на основне стадо за поточний рік на живу масу (без загиблих) поросят, які відлучені та які залишаються під матками на кінець року.

Таблиця 12.24

Калькуляція собівартості живої маси поросят до 2-місячного віку

751

З даних таблиці 12.24 випливає, що вартість поголів'я, яке калькулюється, до­рівнює: 6300 + 77 625 = 83 925 грн., а його жива маса: 116 + 7= 123 ц. Собівартість 1 ц живої маси поросят до 2-місячного віку складе: 83 925 : 123 = 682,32 грн. Собівартість однієї голови відлучених поросят обчислюється шляхом ділення їх собівартості (79 149 грн.) на кількість голів поросят у 2-місячному віці (1140) і складе 69,43 грн.

Собівартість 1 ц приросту маси та живої маси свиней інших груп (на доро­щуванні та відгодівлі) визначають відповідно до порядку визначення собівартості продукції вирощування та відгодівлі худоби і птиці.

У неспеціалізованих підприємствах собівартість валового приросту живої маси свиней (включаючи живу масу приплоду) визначають у цілому по галузі ді­ленням витрат на утримання всіх груп свиней на кількість приросту. Собівартість 1 ц живої маси свиней визначають також відповідно до порядку визначення собі­вартості живої маси вирощування та відгодівлі худоби і птиці.

Продукція вівчарства. Витрати на утримання дорослого поголів'я і молодня­ку овець становлять собівартість продукції. її розподіляють між видами основної та побічної продукції. До основної належать вовна, приріст живої маси і приплід. Молоко, а також шкури загиблих тварин вважають побічною продукцією й оціню­ють за реалізаційними цінами, а гній — за нормативно-розрахунковою вартістю.

На собівартість приплоду ягнят відноситься у господарствах, де розводять романівську породу, — 12 %, каракульську — 15, в усіх інших напрямах — 10 % від загальної суми на утримання овець основного стада. На підприємствах, де вівці всіх груп утримуються разом, на приплід відносять частину (у зазначеному розмірі) за­гальної суми витрат.

Витрати на утримання овець (без вартості побічної продукції та приплоду) розподіляють між вовною (1ц вовни прирівнюють до 5 од.) і приростом живої маси (1ц якого приймають за одиницю). Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносять безпосередньо на собівартість вовни.

Приклад. Витрати з утримання овець за рік (без витрат на стрижку) склали 346 800 грн., вартість побічної продукції — 4930 грн. Оприбутковано приплід — 780 голів живою масою 15 ц. За звітний період отримано приріст живої маси мо­лодняку овець — 258 ц, настриг вовни складає 49 ц. Крім того, витрати на стрижку овець та оброблення вовни склали 2400 грн. Необхідно визначити собівартість голови приплоду та 1 ц приросту живої маси і вовни.

Віднесено 10 % витрат на собівартість приплоду: (346 800 х 10): 100 = 34 680 грн.

Визначаємо собівартість однієї голови приплоду: 34 680 : 780 = 44,46 грн.

Визначаємо загальну суму витрат на приріст живої маси та вовну: 346 800 -- (4930 + 34 680) - 307 190 грн.

Собівартість вовни та приросту живої маси молодняку овець визначається таким чином, як показано у табл. 12.25.

752

Таблиця 12.25

Калькуляція собівартості 1 ц приросту живої маси молодняку овець та вовни

Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості при­плоду та витрат на приріст їх живої маси до відлучення.

Собівартість 1 ц живої маси інших груп молодняку і овець на відгодівлі визна­чається відповідно до порядку визначення собівартості живої маси вирощування та відгодівлі худоби і птиці.

Продукція птахівництва. Собівартість продукції птахівництва обчислюється на основі даних окремого обліку витрат на утримання дорослого стада і молодняку птиці відповідно до технології їх вирощування в конкретних виробничих умовах.

Заздалегідь визначають собівартість продукції дорослого стада птиці, оскільки яйця використовуються цехом інкубації. Потім обчислюється собівартість добово­го молодняку.

За всіма технологічними групами молодняку птиці передусім визначається фактична собівартість приросту, а потім — собівартість живої маси птиці. При цьо­му собівартість приросту є складовою частиною собівартості живої маси. При об­численні собівартості живої маси калькуляційні розрахунки повинні проводитися послідовно, починаючи з молодших технологічних груп птиці.

Собівартість продукції птахівництва визначається діленням витрат на утри­мання чи вирощування відповідної групи птиці (без вартості посліду та іншої про­дукції) на кількість відповідної продукції. За промисловим і батьківським стадом курей та дорослої птиці інших видів (качки, гуси, індики) калькулюється собівар­тість 1 тис. шт. яєць. Для цього із загальної суми витрат на утримання дорослого стада птиці виключають вартість побічної продукції (пух, перо, пташиний послід, биті яйця). Сума, що залишилася, і складає собівартість яєць.

Приклад. Витрати на утримання дорослого стада курей за рік склали 61 240 грн. Отримано за рік 270 тис. шт. яєць і пташиний послід, виходячи з нормативно-розра­хункових витрат на його заготівлю у сумі 2350 грн. Фактична собівартість 1 тис. шт. яєць складе: (61 240 - 2350) : 270 = 218,11 грн. Так само обчислюється собівартість яєць, отриманих від інших видів птиці.

753

Яйця батьківського стада птиці, непридатні для інкубації, оцінюються за собі­вартістю яєць промислового стада, а за його відсутності — за реалізаційними цінами.

За молодняком усіх видів птиці обчислюється собівартість приросту і живої маси. Для визначення собівартості 1 ц приросту живої маси необхідно суму ви­трат на вирощування молодняку, за винятком вартості побічної продукції, поді­лити на значення одержаного приросту живої маси у центнерах. Яйця, отримані від молодняку птиці, вважаються побічною продукцією й оцінюються за реаліза­ційними цінами.

Собівартість 1 ц живої маси молодняку птиці обчислюється аналогічно до со­бівартості 1 ц живої маси молодняку великої рогатої худоби.

По цеху інкубації обчислюється собівартість голови ділового добового молод­няку птиці.

При інкубації може бути незавершене виробництво. Витрати на інкубацію яєць, закладених після 10.12, розглядаються як витрати на незавершене вироб­ництво. Для його оцінки планову собівартість однієї голови добового молодняку птиці слід поділити на тривалість інкубації у днях і одержаний результат помно­жити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року, та фактичний період їх інкубації у днях.

Приклад. В інкубатор 20.12 закладено 10 000 шт. курячих яєць. Тривалість інкубації — 21 день. Планова собівартість курчати — 0,82 грн. Фактична тривалість інкубації у грудні складає 11 днів (31 - 20). Звідси собівартість незавершеного ви­робництва така: (0,82 : 21) х (11 х 10 000) = 4295 грн.

У процесі інкубації поряд з основною продукцією (добовим молодняком пти­ці) одержують побічну продукцію: незапліднені яйця (визначаються після першого міражу); яйця, вилучені з інкубатора після другого міражу і використані на годівлю птиці; м'ясо забитих добових півників, призначених на корм тваринам; інша побіч­на продукція (шкаралупа, задохлики). Вартість побічної продукції за реалізацій­ними цінами чи цінами її використання віднімається від загальної суми витрат по цеху інкубації, які відносять на продукцію звітного року.

Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості побічної продукції) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняку птиці.

За одночасної інкубації яєць різних видів птиці обчислення собівартості до­бових курчат проводиться таким чином. Кількість і вартість яєць, закладених на ін­кубацію, є прямими витратами, тому їх необхідно прямо відносити на собівартість молодняку кожного виду птиці. Всі інші витрати по цеху інкубації розподіляються на відповідні види добового молодняку птиці за допомогою таких коефіцієнтів: яйце куряче — 1,0, качине — 2,5, гусяче — 5,0, індиче — 2,0.

754

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Продукція конярства. Витрати на утримання основного стада племінних коней (без вартості гною за встановленою оцінкою, іншої продукції за реалізацій-ними цінами та вартості виконаних робіт, оцінених за нормативною або плановою собівартістю робочого дня робочих коней) становитимуть собівартість приплоду на момент відлучення.

Собівартість приплоду робочих коней визначається, виходячи з вартості 60 кормо-днів утримання однієї голови дорослої робочої худоби. Собівартість од­ного кормо-дня (для оцінки вартості приплоду) розраховується шляхом ділення всієї суми витрат з утримання робочої худоби на кількість кормо-днів.

Собівартість одного робочого дня визначається діленням загальної суми ви­трат на утримання робочої худоби (без вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції) на кількість відпрацьованих робочих днів (без днів роботи на самообслу­говування). При цьому робочий день коней і волів прирівнюється один до одного.

Приклад. Витрати на утримання робочих коней за рік становлять ЗО 580 грн. Кількість кормо-днів утримання робочих коней — 7320. За рік отримано 7 голів приплоду молодняку коней, побічної продукції (гною) на суму 800 грн. та від­працьовано кіньми 4210 робочих днів без днів роботи на самообслуговування. Необхідно визначити собівартість 1 голови приплоду та собівартість 1 робочого коне-дня (табл. 12.26). Для цього підраховуємо:

• собівартість 1 кормо-дня: ЗО 580 : 7320 = 4,18 грн.;

• собівартість 1 голови приплоду: 60 х 4,18 = 250,80 грн.;

• вартість всього приплоду: 250,80 грн. х 7 = 1755,60 грн.

Собівартість всіх відпрацьованих днів робочими кіньми: ЗО 580 - 800 -- 1755,60 = 28 024,40 грн.

Визначаємо собівартість 1 робочого коне-дня: 28 024,40 : 4210 = 6,66 грн.

Річні витрати на вирощування молодняку коней (без вартості побічної про­дукції) додаються до балансової вартості молодняку, який був у групі на початок року та надійшов у поточному році, включаючи приплід.

Собівартість молодняку коней, переведеного в основне стадо, реалізованого і залишеного на кінець року для подальшого вирощування, визначається шляхом додавання до його вартості на початок року в момент придбання чи відлучення від маток витрат на утримання лошат у звітному році, розрахованих за кількістю кор­мо-днів і середньою їх собівартістю.

Продукція кролівництва. Собівартість однієї голови приплоду кролів визнача­ють у розмірі 50 % від планової собівартості однієї голови молодняку на момент його відлучення. При відлученні приплід дооцінюють на 50 % від планової собівартості.

Собівартість однієї голови ділового приплоду визначають шляхом ділення за­гальної суми витрат на утримання дорослих кролів основного стада та молодняку до відлучення (без вартості побічної продукції — гною, шкурок забитих звірів) на кількість голів ділового (відлученого) приплоду.

755

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Таблиця 12.26

Калькуляція собівартості вирощування молодняку робочих коней

Приклад. Витрати на утримання кролів склали 69 200 грн. Побічної продук­ції отримано на суму 820 грн. Отримано 1840 голів ділового молодняку, народже­ного у поточному році. Витрати, які припадають на основну продукцію, склада­ють: 69 200 - 820 = 68 380 грн., а собівартість однієї голови ділового молодняку: 68 380:1840 = 37,16 грн.

Якщо на підприємстві на кінець року залишається певна кількість невідлуче-ного молодняку, його вартість (на рівні 50 % від планової собівартості голови при відлученні) виключають із загальної суми витрат.

Собівартість приросту маси та живої маси молодняку після відлучення визна­чають аналогічно до інших видів тварин.

Продукція звірівництва. У звірівництві собівартість однієї голови приплоду розраховують у розмірі 50 % від планової собівартості однієї голови молодняку

756

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Таблиця 12.27

Калькуляція собівартості ділового виходу молодняку нутрій, народження минулих років

на момент відлучення. При відлученні приплід дооцінюють ще на 50 %. Собівартість однієї голови молодняку на час відлучення визначають шляхом ділення витрат на утримання дорослих звірів з приплодом до відлучення (без вартості шкурок заги­блих тварин і м'яса забитих звірів за реалізаційними цінами) на кількість відлуче­ного молодняку. Загальна сума витрат без вартості молодняку, що залишився під матками на кінець року, становитиме собівартість ділового приплоду.

Молодняк звірів після відлучення дооцінюють, виходячи із середніх витрат на утримання однієї голови протягом дня та відповідної кількості кормо-днів.

Вартість молодняку звірів приплоду минулих років (забитого на шкурки, переведеного до основного стада, реалізованого та залишеного на кінець року) ви­значають на основі вартості молодняку на початок року і витрат на його утримання, які розраховують, виходячи з витрат на утримання однієї голови протягом дня та кількості кормо-днів.

Продукція рибництва. Собівартість товарної риби, що вирощується у ставках та інших водоймах, складається з витрат на зариблення водоймищ (включаючи вартість мальків), витрат на вирощування та вилов риби. У спеціалізованих підпри­ємствах з повносистемним рибним господарством (включаючи риборозведення) собівартість 1 тис. мальків визначають шляхом ділення суми витрат на утримання плідників, які перебувають протягом року у маточниках і нерестових ставках, на кількість мальків, пересаджених з нерестових ставків. Собівартість 1 ц цьоголіток визначають шляхом ділення загальної вартості мальків та витрат на вирощування риборозсадницького матеріалу (цьоголіток) на кількість обчисленої продукції у центнерах. При цьому середня маса цьоголітки приймається за ЗО г.

757

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Таблиця 12.28

Калькуляція собівартості вирощування цьоголіток

Таблиця 12.29

Калькуляція собівартості товарної риби

Вартість цьоголіток, що залишилися в ставках-зимівниках, розглядається як витрати на незавершене виробництво. До витрат на утримання вигульних ставків

758

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

включаються вартість випущених цьоголіток та витрати на їх вирощування до ви­лову й реалізації. Собівартість 1 ц товарної риби визначають шляхом ділення всіх витрат на її вирощування на кількість одержаної товарної риби.

У риболовецьких підприємствах визначається собівартість 1 ц валової риби, що складається із витрат на виловлення, транспортування та підготовку її до збе­рігання (охолодження, підмороження та підсолення риби) та на утримання суден і флоту, а також засобів виловлення.

Витрати суден і флоту, які виконують функції транспортних або пошукових, враховуються в загальних транспортних витратах.

Крім того, розраховується собівартість 1 т готової рибопродукції, яка включає в себе вартість сирцю або мороженого напівфабрикату та витрати на обробку, по­чинаючи з операцій приймання риби до випуску готової продукції.

Продукція бджільництва. Собівартість продукції бджільництва обчислюють з урахуванням виробничого напряму даної галузі: медового, медово-запилювально­го, бджолорозплідницького і запилювального.

Певна частина витрат на утримання бджіл має бути віднесена на роботи із запилення сільськогосподарських культур. Тому одним із перших етапівальку­лювання собівартості продукції бджільництва медово-запилювального напряму є розмежування витрат, що відносяться на вироблену продукцію і на запилювальиі культури, згідно із затвердженими нормативами.

На запилювані сільськогосподарські культури відносять 20-40 % витрат на утримання бджолиних сімей, а за плодоягідними культурами, насінниками ко­нюшини і люцерни — 40-60 % (залежно від розмірів площ запилених культур та їх урожайності).

У разі використання на запилення більшої кількості бджолиних сімей, ніж передбачено нормами, витрати бджільництва, віднесені на культури, що запилю­ються, не збільшують.

Собівартість окремих видів продукції бджільництва обчислюють шляхом роз­поділу суми витрат за видами продукції пропорційно до їх вартості за цінами реа­лізації. Собівартість приросту кількості стільників визначають за собівартістю то­пленого кондиційного воску. При цьому гніздовий стільник розміром 435 х 300 мм відповідає 140 г, розміром 435 х 230 мм — 110 г, магазинний стільник розміром 435 х 145 мм — 70 г воску.

Нові бджолині сім'ї оцінюють за цінами продажу. Собівартість 1 кг бджіл при­рівнюється до собівартості 10 кг меду. У бджільництві калькулюють валовий вихід меду, до складу якого входять товарний мед і мед, залишений у вуликах, що розгля­дається як вартість незавершеного виробництва на кінець календарного року.

Для обчислення собівартості кожного виду продукції бджільництва складають калькуляційний розрахунок (табл. 12.30).

759

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Таблиця 12.30

Калькуляція собівартості продукції бджільництва

Як видно з табл. іі.оО, вартість продукції бджільництва за реалізаційними ціна­ми становить 7970 грн. Фактичні витрати на утримання бджіл після списант час­тини їх на культури, що запилюються, становлять 7580 грн. Згідно з питомою вагою окремих видів продукції бджільництва до загальної її вартості за реалізаційними цінами обчислюють частку витрат за окремими видами продукції бджільництва.

Шляхом ділення загальної суми вартості за окремими видами продукції на її кількість обчислюємо фактичну собівартість одиниці продукції бджільництва.

У бджільництві запилювального напряму одержана продукція є побічною. Вона оцінюється за цінами реалізації та виключається із загальної суми витрат на бджільництво. Сума, що залишилася, списується на витрати з вирощування куль­тур, що запилюються, у теплицях і парниках.

Інша продукція тваринництва. Собівартість грени складається з вартості пле­мінних коконів і витрат на приготування грени (без вартості гренажних коконів з метеликами, що не вийшли, оцінених за цінами реалізації).

До собівартості сирих коконів включається вартість грени за собівартістю її приготування або за ціною придбання, витрати на інкубацію грени, вигодування черв'яків і одержання коконів. Собівартість 1 ц сирих коконів визначається ділен­ням витрат (без вартості побічної продукції) на масу вирощених сирих коконів.

На підприємствах і в організаціях з племінної справи і штучного осіменіння сільськогосподарських тварин собівартість сперми розраховується за видами плідників. Готовою продукцією є вироблена й реалізована у звітному періоді спермопродукція.

760

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

До собівартості розбавленої свіжоодержаної й реалізованої сперми плідників включають витрати на їх утримання та технологічні витрати (вартість хімікатів і азоту, оплата праці спеціалістів, включаючи відрахування на соціальні заходи тощо). Для визначення собівартості сперми із загальної суми виключається вар­тість побічної продукції.

Собівартість 1 дози розбавленої сперми визначається діленням суми витрат поточного року на фактично реалізовану сперму певного виду тварин.

Собівартість 1 дози розбавленої сперми плідників власного виробництва та придбаної визначається діленням загальної суми витрат, що складаються із со­бівартості сперми власного виробництва і вартості придбаної сперми, на загальну кількість реалізованої розбавленої сперми.

Повна собівартість 1 дози реалізованої замороженої сперми визначається ді­ленням загальної суми витрат поточного року та вартості реалізованої придбаної сперми на кількість проданої в поточному році продукції.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Заморожена сперма плідників, одержана в поточному році, відображається в оперативному обліку на забалансовому рахунку за кількістю (без вартісної оцінки).

Після складання звітних калькуляцій собівартості продукції тваринництва проводять розрахунок на списання різниці між фактичною її собівартістю та пла­новою, за якою ця продукція обліковувалася протягом року (табл. 12.31).