logo
GOS_ekzam

28,Еволюція архівів та періодизація їх історії

Архіви – самостійні установи або відділи в установах, організаціях і на підприємствах, що збірегають документальні матеріали. Архіви виникли з появою писемності і утворенням держав. Архівні матеріали відбивають взаємовідносини суспільства тієї чи іншої історичної епохи і широко використов. в наукових, політичних і практичних цілях. Архіологічні дослідження свідчать про існування архівів ще в рабовласницьких державах – у Китаї, Індії, Ассірії, Вавілоні, Єгипті, Греції, Римі. У добу середньовіччя документи зберігалися в замках королів, феодалів, у монастирях та церквах. А вже в часи капіталізму в Англії, Франції, Швеції та інших капіталістич. країнах створено національні архіви й органи управління держархівами. За часів Київської Русі (9-11 ст.) і в період феодальної роздробленності (12-14 ст) архіви знаходилися при князівських дворах, у боярських садибах, монастирях та церквах. З виникненням Російської централізованої держави вони були організовані при державних установах. У 16 ст. у Москві створено "Царський архів" для зберіг. докум. ліквідованих феодальних князівств. За Петра І архіви були відокремлені від поточно діловодст. і перетворені в окремі відділи при установах.1724 в Росії засновано перший в історії архів "Генеральний архів старих справ" як самостійну установу для зберігання докум. колишнього Посольського приказу. У 1763 створено Московський розрядно-сенатський архів; у 1819 – Моськовський архів Головного штабу та інш. Проте єдиного управління і керівництва держархівами в доревлюц. Росії не було. Архіви в Україні у 14-15 ст. мистилися в замках удільних князів і литовських воєвод. В 16 ст., - створюються при городських судах, магістратах, у маєтках магнатів і шляхти. З 1648-54 рр на Лівобережжі виникають архіви гетьманських і російських держустанов. У 1852 при Київськ. універ. був організ. Київський архів стародавніх актів. В 1880 при Харківському університеті створює. Харківський історичний архів для зберігання докум. гетьманських і російських держустанов Лівобереж. та Слобідськ. Укра. 17-18 ст. Становище архівної справи в Росії й в Україні до жовтня 1917 р. було вкрай незадовільним. Через відсутність централізованох архівної справи і державного піклування про архіви документальні матеріали гинули і знищувалися. 1 червня 1981 р. було підписано декрет "Про організацію і централіз. архівної справи", за яким всі док., матер. держ. і приват. архівів проголошувалися всенародною власністю, створюв. Єдиний держав. архівний фонд і орган-ся органи управління держархівами – Головне управ. архівною справою., з 1922 перейменоване – Центральний архів РРФСР, а з 1929 – Центральне архівне управління. З 1938 р. було перейменовано в Головне архівне управління. В Україні 1925 уряд УРСР видав постан. про Єдиний держ. архівний фонд УРСР, 1930 – постан., що визначала склад архівних докумен. Єдиного держ. архів. фонду УРСР. 1932 р. були створені обласні архівні управління, обласні історичні архіви і визначена мережа міських і районних держ. архівів. У 1958 р. Рада Міністрів УРСР затвердила Положення про структуру архівних установ, за яким організаційне, науково-методичне керівництво і контроль над архівними органами і архівами здійснює Архівне управління МВС УРСР.