100, Еволюція знань про документ у XVIII – першій половині XX ст.

З початку 18 століття стали закладатися правові основи документування, насамперед у сфері державного керування. У 19 столітті цю роботу було продовжено. В середині сторіччя з'явилися перші спроби теоретичного осмислення документаційних процесів у російському суспільстві. Вони були початі в роботах Н.Варадінова і В.Вельдбрехта, що систематизували документацію, розподілили неї по групах і на підставі законодавчих актів запропонували правила складання документів. У цих роботах, крім зразків документів, утримувалася і теоретична частина. Н.В.Варадінов, зокрема, розділяв діловодство на: 1) теоретичне і 2)практичне. Він уперше ввів в обіг і сам термін “теоретичне діловодство”. У теоретичному значенні, на його думку, діловодство являє собою “науку, що викладає правила складання ділових паперів, актів і самих справ”. Практичне ж діловодство – це “загальний порядок виробництва справ у присутніх місцях за даними законами формам і по сталих зразках ділових паперів”.

Розвиток документознавства на поч. ХХ ст.Однак у наступні десятиліття, аж до революції 1917 р., документознавчі дослідження не одержали серйозного продовження. Прихід до влади більшовиків супроводжувався подальшим розвитком практичного документознавства в напрямку уніфікації документів, починаючи від окремих документних форм і закінчуючи створенням уніфікованих систем документації.

Визначене відображення документознавчі проблеми знайшли в 1920-і роки у дослідженнях в області керування. Тоді в Радянському Союзі була створена ціла система науково-дослідних, відомчих і громадських організацій, що займалися питаннями наукової організації керування. В Інституті техніки керування. в 1931 р. виданий проект “Загальних правил документації і документообігу”, у якому узагальнювалися теоретичні дослідження і практичний досвід вітчизняних і закордонних учених.

До цього часу на Заході також досить чітко була усвідомлена необхідність серйозного вивчення кола проблем, зв'язаних з функціонуванням документів. Так, бельгійський учений Поль Отле писав тоді в одній зі своїх робіт: “Хаос книг і документів вимагає в наші дні науку, що змогла б попередити можливе зло в питаннях документації, що не упорядкована, дублюється і досить суперечлива”.

Крутий поворот відбувся в СРСР в 1920-х – 1930-х роках, він привів до істотних змін у всіх сферах життя радянського суспільства. Він супроводжувався масовими політичними репресіями, що пройшлися по науковим і управлінським кадрам. Дослідження в області документознавства були згорнуті. Разом з тим у період сталінізма створювалися визначені передумови для розвитку документознавства в майбутньому. На початку 1930-х рр. у Москві був відкритий державний історико-архівний інститут, покликаний готувати фахівців вищої кваліфікації для роботи в державних архівах, а потім і працівників державного діловодства. З 1942 р. У МДІАІ почалося викладання навчального курсу “Історія й організація діловодства в СРСР”. У 1943 р. уперше з'явився і сам термін документознавство.