71, Ділове спілкування. Види, типи, форми спілкування
Види спілкування: вербальне, невербальне. Типи спілкування: пряме, непряме. Форми спілкування: індивідуальне монологічне, індивідуальне діалогічне, групове монологічне, групове діалогічне. Сприймання і розуміння в процесі спілкування. Тактики і стратегії ділового спілкування. Спілкування — складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що породжується потребами у спільній діяльності і включає обмін інформацією, сприймання й розуміння іншої людини, вироблення єдиної стратегії взаємодії, взаємодія суб'єктів, спрямована на зміни у стані, поведінці та особистісно-смислових особливостях партнера. Ділове спілкування визначається як специфічна форма контактів і взаємодії людей, які представляють не лише самих себе, а й свої організації. Воно включає обмін інформацією, пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв'язання конкретних проблем як всередині організації, так і за її межами, а також укладення контрактів, договорів, угод чи встановлення інших відносин між підприємствами, фірмами, організаціями. Ділове спілкування на відміну від його інших видів має свої особливості, а саме:
наявність певного офіційного статусу об'єктів;
спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв язків між представниками взаємозацікавлених організацій;
відповідність певним загальновизнаним і загальноприйнятим правилам;
передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки;
конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв'язання конкретних завдань, досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола;
взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів;
значущість кожного партнера як особистості;
безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать їх внутрішній світ. Людина, яка спрямовує інформацію (комунікатор), і людина, яка її приймає (реципієнт), у діловому спілкуванні постійно міняються місцями, завдяки чому у людей, що спілкуються, має бути однакове розуміння не тільки значень, а й змісту слів. Ефективне ділове спілкування - це не стільки обмін значеннями, скільки обмін думками. Більше того, це пошук спільного рішення. Види спілкування: вербальне і невербальне. Вербальне – це словесне спілкування, а до засобів невербального спілкування належать міміка, жести, постава, тип одягу, зачіска, а також інтонація, тембр голосу. Залежно від засобів спілкування може бути прямим і непрямим. Пряме спілкування здійснюється при особистих контактах, коли бачать, чують, почувають співрозмовника, реагують на певні дії. Непряме спілкування припускає участь посередників. За типом зв'язків, які встановлюються між учасниками взаємодії, розрізняють індивідуальне монологічне, індивідуальне діалогічне й групове монологічне, групове діалогічне спілкування. Монологічне спілкування характеризується одностороннім спрямуванням інформації. Монолог є одновекторним типом спілкування, що не вимагає комунікативної реакції комуніката. Як форма мовлення, монолог являє собою найбільш розлоге й логічно організоване повідомлення під час спілкування. У лінгвістичній науці виділяють монолог внутрішній, агітаційний (сугестивний), драматичний, ліричний, розповідний. Діалог, що є розмовою між двома або кілько-ма особами. Особливістю діалогічного спілкування є зміна ролей комуніканта й комуніката. Ініціатива у спілкуванні переходить від одного до іншого. Комунікант стає комунікатом і навпаки. Завдяки новітнім технологіям ця багатовекторність робить масове спілкування багатогранним і повноцінним, оскільки створюються умови для ефективного обміну інформаційними продуктами, більш повно реалізуються інтереси маси, задовольняються індивідуальні потреби, своєчасно уточнюються позиції її представників. Стратегія ділового спілкування передбачає постановку певної цілі, яка стимулює волю учасника спілкування, заставляє його діяти усвідомлено, інтенсивно, мобілізувати свої здібності, знання, досвід, уміти підпорядковувати свої сили досягненню цієї мети. Тактика ділового спілкування передбачає вибір певної моделі поведінки, яка в конкретній ситуації буде найбільш сприятливою у досягненні поставленої мети. Грунтується тактика спілкування на певних засадах, найважливішими з яких є:
наявність декількох варіантів поведінки в однотипній ситуації і вміння оперативно ними скористатись;
недопущення конфронтації чи конфліктів з діловим партнером;
вміле використання механізмів людської взаємодії (прихильності, симпатії, антипатії, довіри, поваги і т.п.);
уважне ставлення до нових, хоч і незвичних на перший погляд ідей, думок;
освоєння тих моделей поведінки, які приносять успіх у ділових стосунках;
вміння подати себе, правильно оцінювати реакцію партнерів, вловлювати найменші зміни в ситуації.
- 2,Спічрайтерство як вид діяльності: поняття, сутність, функції
- 3,Теоретичні та практичні засади реферування, як одного з напрямів референтської діяльності
- 4,Формування реферативних ресурсів в Україні: теоретичні, організаційні, технологічні аспекти.
- 5,Типова інструкція з діловодства як нормативний документ
- 6,Нормативна та методична бази експертизи цінності документів.
- 7,Основні документи кадрової діяльності.
- 8,Законодавчо-нормативна база діяльності служб документаційного забезпечення
- 9,Інформація: її суть, функції, характеристики та класифікація
- 11,Перетворення повідомлення (даних) в інформацію – методична основа організації інформаційно-аналітичної роботи
- 12,Характеристика психологічних чинників інформаційно-аналітичної діяльності
- 13,Інформаційна потреба та інформаційний цикл:визначення, оцінка, механізми реалізації
- 14,Суб’єкти інформаційних відносин та їх інформаційні потреби як технологічна основа організації інформаційно-аналітичної діяльності
- 15,Нормативно-правові основи організації інформаційно-аналітичної діяльності
- 16,Суть та основні принципи реалізації інформаційно-аналітичного процесу.Порядок підготовки аналітичних документів
- 17,Організація інформаційно-аналітичного забезпечення потреб користувачів
- 18,Аналітико-синтетична переробка документної інформації: сутність, значення
- 19, Реферування документів: сутність, види, функції.
- 21,Спеціальна методика бібліографічного опису
- 22, Універсальна десяткова класифікація: структура, зміст, призначення
- 23, Бібліотечно-бібліографічна класифікація як універсальна комбінаційна система.
- 24,Анотування документів: сутність, види, функції
- 25, Види аналітико-синтетичної переробки документної інформації.
- 26, Дсту гост 7.1:2006 Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання.
- 27,Архіви – специфічна інформаційна система
- 28,Еволюція архівів та періодизація їх історії
- 29,Становлення архівознавства як наукової дисципліни
- 30,Схема зв’язків архівознавства з науковими дисциплінами
- 31,Архівознавче термінознавство
- 32,Система архівних установ в Україні
- 33,Законодавчо-нормативне регулювання діяльності архівних установ України
- 34,Державні архіви й організаційно-методичне керівництво архівними підрозділами та службами діловодства установ, підприємств, організацій
- 35,Джерела комплектування державних архівів
- 36,Експертиза цінності документів та комплектування державних архівів
- 37,Організація документів на рівні архіву та архівного фонду. Теорія фондування
- 38,Довідковий апарат державних архівів: структура, зміст, завдання
- 39,Описання архівних документів: теорія, методика і практика
- 40, Становлення документознавства як науки та навчальної дисципліни.
- 41, Класифікація документів: теоретичні засади, методика, практика.
- 42, Документ як діалектична двоєдність форми та змісту.
- 43, Концепції документа як джерела інформації і засобу комунікації.
- 44, Новітні тенденції розвитку документознавства у вітчизняній і зарубіжній традиції
- 45, Документознавство в системі відносин „діловодство – архівознавство”
- 46, Сучасні дослідження з документознавства (історіографічний огляд)
- 47, Функційність як основна атрибутивна властивість документа.
- 48, Основні етапи розвитку документознавства у вищій школі.
- 49, Патентний документ: історія, загальна характеристика.
- 50, Управлінський документ: історія, загальна характеристика.
- 51, Нормативний документ: історія, загальна характеристика.
- 52, Аудіовізуальний документ: історія, загальна характеристика.
- 53, Картографічний документ: історія, загальна характеристика.
- 54, Музичний документ: історія, загальна характеристика.
- 55, Уніфікація та стандартизація управлінських документів.
- 56, Керування документаційними процесами за кордоном.
- 57, Управлінське документознавство як наука та навчальна дисципліна.
- 58, Класифікація управлінських документів.
- 59, Нормативно-методична база діловодства в Україні.
- 60, Організація документообігу в установі.
- 61, Складання номенклатури справ та формування справ.
- 62, Основні вимоги до складання та оформлювання управлінських документів.
- 63, Контроль за виконанням документів.
- 64, Історичні передумови формування сучасного діловодства
- 65, Організація сучасного діловодства.
- 66, Принципи організації діловодства та регулювання інформаційних відносин в Україні
- 67, Лінгвістичні основи документознавства як теоретико-прикладна дисципліна. Зв’язок лінгвістичних основ документознавства з іншими науками та навчальними дисциплінами.
- 68, Текст як основа ділового документа. Класифікація текстів у документній лінгвістиці
- 69, Мова і мовлення. Функції мови. Культура мовлення та мовний етикет.
- 70, Стиль як основне поняття стилістики.
- 71, Ділове спілкування. Види, типи, форми спілкування
- 72, Проблема визначення мовної норми на сучасному етапі. Типи мовних норм.
- 73, Нормативність текстів офіційно-ділового стилю на фонетико-орфографічному рівні
- 74, Основні завдання редагування
- 75, Структура редакторського аналізу текстів офіційно-ділового стилю. Етапи редагування.
- 76, Еволюція понять “діловодство” – “документаційне забезпечення управління” – “документно-інформаційне забезпечення управління” –“управління документацією” – “керування документаційними процесами
- 77, Витоки керування документаційними процесами
- 78, Керування документаційними процесами в міждисциплінарному науковому просторі
- 79, Термінологія і термінографія керування документаційними процесами.
- 80, Умови ефективного функціонування системи керування документаційними процесами
- 81, Законодавче регулювання сфери керування документаційними процесами: зарубіжний досвід
- 82, Впровадження міжнародного стандарту iso 15489:2001 в Україні. Дсту 4423-1:2005; 4423-2:2005.
- 83, Iso, національні комітети зі стандартизації: розроблення стандартів з керування документаційними процесами
- 84, Вклад міжнародних організацій і форумів у розроблення науково-методичних засад керування документаційними процесами
- 85, Роль архівних установ у керуванні документаційними процесами.
- 86, Документаційні процеси та їх контролювання
- 87, Керування документаційними процесами: сфера практичної діяльності та сфера наукових знань.
- 88, Основні функції і форми організації служб керування документаційними процесами
- 89, Інституцієзнавство як наукова і навчальна дисципліна
- 96, Методики дослідження зовнішніх ознак документа.
- 97, Методики наукового опрацювання інформаційної складової документа.
- 98, Сучасні математичні методи студіювання документа.
- 99, Історія виникнення документа, його генезис та складання перших галузей знань про документ
- 100, Еволюція знань про документ у XVIII – першій половині XX ст.
- 101, Розвиток теоретико-методологічних, науково-методичних засад документознавства у другій половині хх
- 102, Сучасний стан документознавства як науки, навчальної дисципліни та перспективи розвитку
- 103, Об’єкт, предмет, головні наукові напрями й завдання документознавства
- 104, Структура, сучасні концепції документознавства.
- 105, Методологія та методика документознавства.
- 106, Зв’язки документознавства з іншими галузями знань.
- 107, Еволюція та сучасний стан терміносистеми документознавства.
- 108, Методи і способи кодування інформації.