ОБУ (Лекції)

2.3. Порядок складання, розгляду і затвердження кошторису

Установи, які утримуються за рахунок коштів бюджетів, для забезпечення своєї діяльності і виконання покладених на них функцій, складають кошторис, який є важливим інструментом формування, управління й контролю фінансової політики бюджетної установи.

Розроблення кошторису бюджетної установи спрямоване на розв’язання двох основних завдань:

визначення обсягу доходів і видатків, пов’язаних із діяльністю окремих структурних одиниць та підрозділів установи;
забезпечення покриття видатків фінансовими ресурсами із різних джерел.

Асигнування із бюджету здійснюється лише на підставі затверджених для цього кошторисів видатків. Витрати коштів бюджетних установ без затвердженого кошторису є неприпустимими.

Для бюджетної установи кошторис є головним документом, що визначає обсяг, цільові надходження й використання коштів, виділених із бюджету на утримання установи впродовж року.

Застосовують 4 види кошторисних витрат: індивідуальні, загальні, зведені й кошториси витрат на централізовані та інші заходи.

Усі види кошторисів складають відповідно до Класифікації доходів і видатків державного та місцевих бюджетів України (бюджетна класифікація). Вони різняться за рівнем узагальнення інформації стосовно видатків.

Індивідуальні кошториси відображають вимоги у коштах кожної окремої бюджетної установи з урахуванням специфіки її функціонування.

Загальні кошториси складають для видатків груп однотипних установ.

Зведені кошториси містять усі видатки з утримання установ, підпорядкованих одному міністерству чи відомству, об’єднують усі індивідуальні, й загальні кошториси та кошториси на централізовані заходи.

Кошторис має дві складові:

загальний фонд включає надходження із загального фонду бюджету і розподіл видатків, складений відповідно до повної економічної класифікації видатків для виконання бюджетною установою своїх функцій, або розподіл надання кредитів із бюджету за класифікацією кредитування з бюджету.
спеціальний фонд включає обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та розподіл їх за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних із виконанням основних функцій, або розподіл наданих кредитів із бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Форму кошторису затверджує Міністерство фінансів України.

Розглянемо процес складання проекту кошторису.

Зазначена процедура передбачає такі кроки:

Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників відомості про граничні обсяги видатків та надання кредитів із бюджету із загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік.

Головні розпорядники коштів встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків та/або надання кредитів із бюджету із загального фонду бюджету термін подання проектів кошторисів і надають вказівки щодо їх складання; розробляють і повідомляють інші показники для формування бюджетних запитів та забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми.

Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, розподілу відповідно до економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджету, повноти надходження доходів або повернення кредитів, дотримання чинних ставок, норм, лімітів, а також інших показників та складають проекти зведених кошторисів.
На підставі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити.

Основним документом, що регулює цей процес, є Порядок складання, розгляду і затвердження й основні вимоги щодо виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228.

Відповідно до Порядку планування дохідної та видаткової частини кошторису здійснюється з урахуванням таких вимог.

У дохідній частині кошторису зазначають планові асигнування із загального фонду бюджету й обсяги надходжень зі спеціального фонду, які передбачається спрямувати на покриття відповідних видатків бюджетної установи.

Формування дохідної частини загального фонду здійснюють на підставі планових обсягів бюджетних асигнувань, що виділяються на утримання цієї установи. Дані про планові обсяги бюджетних асигнувань повідомляє установі безпосередньо вища організація.

У дохідній частині спеціального фонду зазначають планові обсяги надходжень з інших джерел, отримання яких передбачене відповідними законодавчо-нормативними документами. Обсяги надходжень до спеціального фонду проекту кошторису визначаються на підставі розрахунків, які складаються за кожним джерелом доходів або фінансування із бюджету чи повернення кредитів до бюджету. За основу цих розрахунків беруть такі показники: обсяг надання платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень і вартість обладнання та іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який має встановлюватися відповідно до законодавства.

На підставі зазначених показників визначають суму надходжень на наступний рік за кожним їх джерелом з урахуванням конкретних умов роботи установи. Обов’язково враховують рівень фактичного виконання їх за останній звітний рік, а також рівень очікуваного виконання за період, що передує запланованому. Показники мають наводитися в обсязі, зазначеному в розрахунку, і цілком відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди.

Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами використання їх.

У видатковій частині проекту кошторису визначають загальну суму видатків бюджетної установи за кодами економічної класифікації, а також за розподілом видатків, які планується здійснити за рахунок бюджетних асигнувань, і видатків, які планується здійснити за рахунок коштів спеціального фонду. Під час визначення обсягів видатків або надання кредитів із бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники мають враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської й кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і запланованих заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов’язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Має забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей.

Показники видатків або надання кредитів із бюджету, які включають до проекту кошторису, мають обґрунтовуватися відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування із бюджету й деталізуватися за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю. Це означає, що під час складання кошторису бюджетні установи для обґрунтування сум видатків наводять докладне розшифрування видатків щодо кожного коду економічної класифікації видатків.

Видатки за кошторисом плануються на підставі встановлених норм видатків і наявної мережі установ.

Норма бюджетних видатків — це обсяг витрат (у натуральній або вартісній величині), установлений згідно із основними показниками діяльності установи.

Розглядаючи застосування бюджетними установами норм видатків, їх можна розподілити на обов’язкові, які встановлюються законодавчо-нормативними документами і застосування яких є обов’язковим для всіх бюджетних установ, та розрахункові — це середні витрати, що припадають на розрахункову одиницю з урахуванням конкретних умов роботи установи. Крім того, розрізняють норми матеріальні (у натуральному вираженні), що відбивають витрати матеріальних ресурсів (у кількісному вираженні) на одиницю вимірювання витрат, та грошові — матеріальна норма, переведена у грошовий еквівалент згідно з установленими тарифами.

Наведемо приклад щодо медичних закладів:

Код 1111 «Оплата праці працівників бюджетних установ»; розрахункові показники — кількість штатних посад і середня заробітна плата.

Код 1120 «Нарахування на заробітну плату»; розрахункові показники — загальний відсоток нарахувань до страхових і соціальних фондів та сума заробітку, на яку нараховують зазначені внески.

Код 1130 «Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки»; за кодом 1131 вихідними даними є натуральні показники за видами предметів та матеріалів щодо потреби на місяць (шт., л, кг), їхня ціна за одиницю; за кодом 1132 — грошова норма медикаментів на 1 ліжко-день та кількість ліжко-днів; за кодом 1133 — грошова норма на харчування та кількість ліжко-днів.

Код 1160 «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв»; розрахункові показники — натуральні показники споживання тепла, води, електроенергії, природного газу на рік (ккал, л, м³  год) і тарифні розцінки на кожен рік.

На підставі зазначених розрахунків з урахуванням доведених граничних норм видатків бюджету складаються і подаються в установлені терміни кошториси головному розпорядникові коштів. Забороняється прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками й економічними обґрунтуваннями.

У тижневий термін після опублікування Закону «Про Державний бюджет України», відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерство Фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування.

Лімітна довідка — це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування), помісячний розподіл їх та інші показники, які, відповідно до законодавства, мають бути визначені на підставі відповідних нормативів. Показники лімітної довідки доводять до відома головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів. Форма лімітної довідки затверджується Міністерством фінансів України.

Розпорядники бюджетних коштів відповідно до затверджених для них обсягів бюджетних асигнувань та інших показників, зазначених у лімітній довідці, узгоджують свої витрати. Для цього кількість працівників установи, що пропонується до затвердження у штатному розписі, має бути приведена у відповідність до певного фонду оплати праці, а інші витрати — у відповідність до інших установлених асигнувань так, щоб забезпечити виконання функцій, покладених на установу.

Штатний розпис — документ, який визначає структуру установи, кількість штатних одиниць за кожним структурним підрозділом і загалом в установі. У штатному розписі зазначають встановлені штатному персоналу посадові оклади, надбавки, доплати, місячний фонд заробітної плати, а також фонд заробітної плати на рік для установи.

Головні розпорядники у двотижневий термін після одержання лімітних довідок подають до Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів уточнені проекти зведених кошторисів, зведених планів асигнувань загального фонду бюджету, зведених планів надання кредитів із загального фонду бюджету, зведених планів спеціального фонду, а головні розпорядники коштів, через які отримують бюджетні призначення вищі навчальні заклади та наукові установи, — також уточнені проекти зведених планів використання бюджетних коштів і зведених помісячних планів використання бюджетних коштів для складання й затвердження згідно із бюджетними призначеннями, встановленими у відповідному бюджеті для загального і спеціального фонду в розрізі головних розпорядників, розподілу відповідного бюджету, до якого входять:

річний розпис асигнувань (за винятком надання кредитів із бюджету) відповідного бюджету за повною економічною класифікацією видатків;

річний розпис повернення кредитів до відповідного бюджету та надання кредитів із відповідного бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

річний розпис витрат спеціального фонду із розподілом за видами надходжень за відповідними розділами бюджетної класифікації;

помісячний розпис асигнувань загального фонду та помісячний розпис спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) за скороченою економічною класифікацією видатків і за класифікацією кредитування із бюджету;

помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду відповідного бюджету та помісячний розпис надання кредитів із загального фонду.

Міністерство фінансів України надсилає Державному казначейству для реєстрації, обліку та виконання затверджений кошторис Державного бюджету. Державне казначейство впродовж трьох робочих днів після затвердження зазначеного розпису доводить до головних розпорядників витяги з його складових, які є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів і планів асигнувань розпорядниками коштів, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Кошториси та плани асигнувань підписуються керівником і головним бухгалтером установи і затверджуються головним розпорядником. Один примірник цих документів залишається в установі, яка їх затвердила.

Затверджені кошториси, плани асигнувань та штатні розклади бюджетних установ подаються до відділень Державного казначейства.

Кошторис доходів і видатків є для бюджетної установи основним фінансовим документом, що визначає обсяг коштів, виділених із бюджету на утримання установи, та розподіл їх за напрямами витрачання.

Содержание