2.4.1 Порядок отримання асигнувань із загального фонду бюджету

Єдиним джерелом доходів загального фонду бюджетних установ є асигнування із державного та місцевих бюджетів, якими визначаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Розпорядники коштів, як уже зазначалося, отримують асигнування, винятково на підставі затверджених кошторисів і планів асигнувань. Асигнування згідно із бюджетними призначеннями надходять до бюджетних установ для подальшого розподілу або використання через систему органів казначейства.

Вивчаючи порядок отримання асигнувань із загального фонду бюджету, спинімося на розгляді основних нормативно-правових актів та законодавчих документів, що регламентують виконання державного бюджету за видатками, а також удосконалюють процедуру їх здійснення.

Відповідно до Бюджетного кодексу України та низки постанов і нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні, наказом Державного казначейства України від 25 травня 2004 р. № 89 затверджено Порядок обслуговування державного бюджету за видатками.

Цей Порядок регламентує організаційні відносини між органами Державного казначейства та розпорядниками коштів, а також розподіл прав, обов’язків і відповідальності між ними в процесі виконання державного бюджету за видатками.

Зокрема, цим Порядком визначаються основні положення щодо формування єдиної бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів та організації роботи з проведення операцій із відкриття асигнувань за загальним фондом. З метою відокремлення інформаційних і грошових потоків вводиться нове поняття «відкриті асигнування» — право, надане головним розпорядникам бюджетних коштів та розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня щодо розподілу виділених асигнувань, що фактично дає дозвіл на розподіл і використання відповідних бюджетних асигнувань. Код коштів — деталізована ознака напряму спрямування коштів державного бюджету (загальний фонд, спеціальний фонд у частині надходжень, які направляються на здійснення спеціальних видатків, плати за послуги, що надаються бюджетними установами, інші джерела власних надходжень бюджетних установ).

З урахуванням особливостей формування мережі й доведення асигнувань за силовими структурами, визначено базові та транзитні управління Державного казначейства.

Базові управління Державного казначейства — це управління, на території яких перебувають розпорядники нижчого рівня, до мережі яких включено розпорядників бюджетних коштів, розташованих на території іншого управління (транзитного).

Транзитні управління Державного казначейства — це управління, на території яких перебувають розпорядники нижчого рівня, які включені до мережі розпорядників бюджетних коштів, розташованих на території іншого управління (базового).

Виконання видатків державного бюджету та облік їх формується під впливом функціонування органів Державного казначейства України щодо внутрішньої платіжної системи, яка передбачає послідовні етапи, схеми виконання яких слід розглянути детальніше.

Так, отриманню бюджетних асигнувань передує формування відповідної бази даних щодо мережі розпорядників бюджетних коштів за міжрегіональними управліннями Державного казначейства, затвердження бюджетних призначень і доведення витягів із них до відома розпорядників коштів. На цьому етапі головні розпорядники коштів Державного бюджету до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників нижчого рівня й одержувачів бюджетних коштів на відповідній території, зміни в територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, оформлюють інформацію і подають Державному казначейству не пізніше 15 грудня звітного періоду. Державне казначейство узагальнює інформацію, отриману від головних розпорядників, і доводить її до відома управлінь Державного казначейства. Розпорядники коштів ІІ рівня, своєю чергою, формують і подають до управлінь Державного казначейства дані стосовно територіальної мережі та змін у ній щодо розпорядників коштів ІІІ рівня та одержувачів коштів в установленій формі. Управління Державного казначейства, звіривши отриману інформацію, узагальнюють її, формують за територіальними одиницями й доводять до відома відділень Державного казначейства.

Після отримання від Міністерства фінансів затвердженого річного розпису асигнувань Державного бюджету та розпису асигнувань загального фонду державного бюджету Державне казначейство реєструє та відображає дані на відповідних рахунках, відкри­тих за рахунками позабалансового обліку; впродовж трьох днів доводить витяги із річного розпису призначень і помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету до головних розпорядників коштів, які, своєю чергою, в такий саме період подають Державному казначейству розподіл показників зведених кошторисів доходів і видатків та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду бюджету щодо визначених показників мережі. Державне казначейство перевіряє отримані дані, узагальнює інформацію й формує річний розпис асигнувань Державного бюджету і помісячний розпис асигнувань загального фонду за територіями в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня щодо кожного управління. У свою чергу, управління Державного казначейства бере їх на облік і готує витяги з річного розпису призначень Державного бюджету та помісячного розпису асигнувань за територіями, які доводять до відома розпорядників коштів, що обслуговуються в управлінні. Відділення Державного казначейства на підставі бази даних формують витяги з річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету і доводять до відома розпорядників, які обслуговуються у відділенні.

Розпорядники бюджетних коштів подають відповідним органам Державного казначейства затверджені кошториси, плани використання бюджетних коштів, плани асигнувань загального фон­ду Державного бюджету.

Доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для прийняття розпорядниками й одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов’язань.

Надалі після законодавчо визначеного терміну органи Держав­ного казначейства здійснюють оплату рахунків розпорядників бюджетних коштів у встановленому Державним казначейством України порядку тільки відповідно до затверджених і взятих на облік кошторисів, планів асигнувань загального фонду державного бюджету та планів використання бюджетних коштів.

За умови прийняття головним розпорядником бюджетних кош­тів рішення стосовно перерозподілу раніше виділених (невикористаних) асигнувань або в разі помилково здійснених операцій, головним розпорядником до Державного казначейства України подається лист з обґрунтуванням необхідності здійснення перерозподілу виділених асигнувань та коригувальний розподіл. На підставі прийнятого рішення щодо коригування Державне казначейство України готує коригувальні реєстри та зведення реєстрів відкритих асигнувань.

Якщо розпис державного бюджету не затверджено до початку бюджетного року, Державне казначейство отримує від Міністерства фінансів України тимчасовий кошторис на певний період і витяги з нього доводить до відома головних розпорядників. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси, які затверджуються у встановленому законодавством порядку.

Упродовж року бюджетні установи можуть вносити зміни до кошторисів та планів асигнувань, які оформляються відповідними довідками в законодавчо встановленому порядку. Довідка, взята на облік органом Державного казначейства, є невід’ємною частиною кошторису та плану асигнувань бюджетної установи і водночас є обов’язковою інформацією щодо коригування обсягів взятих ними зобов’язань.

Державне казначейство обліковує пропозиції про відкриті асигнування із загального фонду державного бюджету у розрізі головних розпорядників на рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку за напрямами їх використання. На підставі затверджених пропозицій Державним казначейством готується розпорядження щодо зарахувань на узагальнені рахунки відкритих асигнувань загального фонду у розрізі головних розпорядників, згідно з яким суми відкритих асигнувань зараховуються на рахунки, передбачені для обліку відкритих асигнувань головними розпорядниками. Таким чином, відкриті асигнування — це фактично дозвіл на розподіл і використання відповідних бюджет­них асигнувань, при цьому розподіл і переміщення здійснюється шляхом надання відповідної інформації, а не переміщення грошових ресурсів. Облік відкритих асигнувань ведеться на відповід­них рахунках 9 класу «Позабалансовий облік» Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого бюджетів. Унаслідок цього головним розпорядникам і розпорядникам коштів нижчого рівня, які мають право перерозподіляти асигнування, особові та зведені особові рахунки не відкриваються.

Зауважимо, що згідно із Порядком змінено порядок руху коштів на зазначених рахунках. На відповідні реєстраційні (спеціальні реєстраційні) рахунки, відкриті на ім’я розпорядників бюджетних коштів за балансовими рахунками Плану рахунків, кошти на здійснення видатків зараховуються в момент оплати рахунків, а тому залишків на рахунках на кінець операційного періоду немає.