logo
ОБУ (Лекції)

5.1. Склад, класифікація, оцінка й завдання обліку необоротних активів

Вивчаючи питання обліку необоротних активів, слід керуватися Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 року № 64 зі змінами (далі — Інструкція № 64).

Особливістю необоротних активів є багаторазове використання їх у процесі господарської діяльності, збереження початкового зовнішнього вигляду (форми) впродовж періоду, який перевищує рік. Необоротні активи класифікують за різними ознаками. Це загальні ознаки, що уможливлюють виокремлення їх у складі інших активів. За видами необоротні активи поділяють на основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи та незакінчене капітальне будівництво.

Варто пам’ятати, що основні засоби бюджетних установ у складі необоротних активів мають вартісний параметр (понад 1000 грн за одиницю (комплект).

До основних засобів належать також незалежно від вартості сільськогосподарські машини та знаряддя; будівельний механізований інструмент; робочі та продуктивні тварини; всі види засобів пересування для перевезення людей і вантажів, а також документація з типового проектування. До основних засобів належать також сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 грн за одиницю.

Не належать до основних засобів такі матеріальні цінності незалежно від вартості:

Основні засоби розподіляють за такими ознаками:

У межах кожної класифікаційної групи слід визначити об’єкт класифікації, який покладено в основу інвентарного обліку.

До інших необоротних матеріальних активів бюджетних установ належить решта необоротних активів, які не ввійшли до переліку основних засобів, а саме:

Остання група є специфічною у складі інших необоротних матеріальних активів. До цієї групи належать матеріали, отримані зі складу лабораторією чи іншими структурними підрозділами науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів для науково-дослідних робіт. Ці матеріали використовуються неодноразово або тривалий час, а також є об’єктами наукових досліджень (наприклад в установах культури до них належать вартісні матеріали, отримані зі складу для реставрації й ремонту творів мистецтва, музейних цінностей, пам’яток архітектури тощо).

Активи, що не мають фізичної або матеріальної форми і використовуються бюджетною установою понад рік, належать до нематеріальних активів, які розподіляються на дві групи:

  1. Авторські та суміжні з ними права.

  2. Інші нематеріальні активи.

Першу групу становлять права бюджетної установи на літературні та музичні твори, програми для електронно-обчислювальних машин, бази даних тощо. Слід пам’ятати, що програмне забезпечення, яке використовуватиметься у господарській діяльності бюджетних установ понад рік (із дати введення в експлуатацію) і вартість якого перевищує 1000 грн., тепер обліковують у складі основних засобів.

До другої групи належать нематеріальні активи із розподілом за такими підгрупами:

Наказом Державного казначейства України від 21.02.2005 року № 30 внесено зміни до Інструкції № 64, згідно з якими у складі необоротних активів обліковують незавершене капітальне будівництво.

Ознайомлення із розглянутою класифікацією необоротних активів дає можливість перейти до вивчення питання їх оцінювання та побудови синтетичного обліку на рахунках класу 1 «Необоротні активи».

Оцінка необоротних активів бюджетних установ має певні особливості. Вартість, за якою необоротні активи відображають у бухгалтерському обліку, поділяються на:

Балансова вартість — це вартість, за якою необоротні активи включають до балансу після вирахування суми нарахованого зносу. Первісна вартість — це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на придбання, спорудження та виготовлення необоротних активів. При цьому варто пам’ятати, що:

1) суми податку на додану вартість, транспортні та інші витрати не збільшують вартості цих об’єктів, а списуються на фактичні видатки за відповідними кодами економічної класифікації;

2) витрати на капітальний ремонт не відносять на збільшення вартості необоротних активів, а списують на видатки за відповідними кодами економічної класифікації;

3) облік необоротних активів (за винятком бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів тривалого використання для наукових цілей тощо) здійснюють у повних гривнях без копійок;

4) для необоротних активів, отриманих бюджетною установою безоплатно, первісною вартістю є справедлива вартість.

Відновлювальна вартість — це первісна вартість, змінена після переоцінки.

Слід звернути особливу увагу на порядок індексації необоротних активів, зокрема на:

Зміна вартості необоротних активів після проведення індексації не є підставою для переведення їх на інший субрахунок і не належить до доходів установи.

Чинну увагу під час вивчення оцінювання необоротних активів приділяють питанню переоцінки їх у тих випадках, якщо вар­тість окремих видів необоротних активів після індексації значно відрізняється від аналогічних нових зразків. (Склад комісії з переоцінки, функції комісії, оформлення результатів переоцінки.)