ОБУ (Лекції)

1.5. Основи організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах

Головним нормативно-правовим документом, відповідно до якого організують облік у бюджетних установах, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-IV, згідно з яким порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання кошторисів і бюджетів регулюється Державним казначейством України, яке розробляє план рахунків бухгалтерського обліку і порядок його застосування, типову кореспонденцію рахунків, інструкції з обліку окремих об’єктів, форми звітності.

Міністерства та відомства України за погодженням із Державним казначейством України в разі необхідності можуть видавати вказівки щодо порядку застосування загальних положень із бухгалтерського обліку в установах своєї системи з урахуванням специфіки їхньої діяльності.

Важливу організаційну роль в обліку відіграє Державний комітет України зі статистики, який розробляє та узгоджує із Міністерством фінансів України, Державним казначейством України форми звітності. В бюджетних установах обов’язковим є застосування цілої низки первинних документів, наприклад з обліку основних засобів, грошових коштів у касі та на рахунках в органах Державного казначейства.

Ведення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за виконанням кошторисів, а також складання звітності в бюджетних установах покладається на бухгалтерію, яка є, як правило, самостійною службою і має свою структуру. У бюджетних установах силових міністерств функції бухгалтерій виконують фінансово-економічні органи.

Відповідно до Указу Президента України від 25.12.2001 року № 1251 заплановано низку заходів, спрямованих на посилення ролі бухгалтерського обліку в зміцненні фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері, а також передбачено розроблення й упровадження стандартів бухгалтерського обліку в державному секторі. На виконання цього Указу ДКУ розроблено Концепцію реформування бухгалтерського обліку в державному секторі України.

Концепція містить перелік завдань реформування системи бухгалтерського обліку, тенденції його розвитку і досягнення за період незалежності України, особливості й шляхи реформування бухгалтерського обліку в державному секторі та календарний план розроблення й упровадження національних стандартів бухгалтерського обліку як кінцевої мети.

З урахуванням набутого досвіду реформування бухгалтерського обліку концепція передбачає широкомасштабні обґрунтовані й реальні за можливостями та термінами виконання заходи, спрямовані на приведення національної системи бухгалтерського обліку з виконання бюджетів і кошторисів розпорядників бюджетних коштів до ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

З метою адаптації бухгалтерського обліку в бюджетних установах до міжнародних стандартів Державним казначейством України проведена значна робота. Крім складових цієї роботи, які висвітлені в підручнику, необхідно звернути увагу на питання вдосконалення Плану рахунків і вивчення можливостей надання офіційного статусу управлінському обліку в бюджетних установах.

Органи ДКУ є єдиними організаціями, які ведуть облік за двома планами рахунків: як бюджетні установи за Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ (Наказ ДКУ від 10.12.1999 р. № 114) і як надавачі бюджетних послуг — за Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів (Наказ ДКУ від 28.11.2000 р. № 119). Другий План базується на касовому методі бухгалтерського обліку (що передбачено Бюджетним кодексом), перший — на методі повного обліку за принципом нарахування.

Концепція реформування бухгалтерського обліку в державному секторі передбачає вивчення можливостей об’єднання цих планів рахунків. Ці можливості ґрунтуються на таких базових положеннях:

державний сектор України побудований за принципом єдності бюджетної системи, яка забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів і кошторисів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
наявність певного досвіду з розроблення єдиного плану рахунків обліку виконання кошторисів і сільських бюджетів, передбачуваного Інструкцією № 61, яка регламентувала порядок обліку в бюджетних установах республік на пострадянському просторі.

Єдиний план рахунків має ґрунтуватися на таких концептуальних вимогах:

план рахунків має бути сформований на основі класифікації балансових синтетичних рахунків за економічним змістом;
усі об’єкти, що є предметом бухгалтерського обліку, мають охоплюватися можливими бухгалтерськими проведеннями через кореспонденцію рахунків окремо з обліку виконання кошторисів і бюджетів;
план рахунків має бути достатньо загальним, щоб відповідати обліковим потребам суб’єкта державного сектору;
план рахунків має відображати юридичні відносини, що склалися в установі, організації;
заборонено використання того самого рахунка для різнопланових об’єктів обліку;
рахунки мають забезпечити аналітичне виокремлення і синтетичне узагальнення здійснених господарських операцій;

Формування номенклатури плану рахунків можуть здійснювати лише практики високої кваліфікації. Саме тому Державне казначейство України має залишити за собою монопольне право на розроблення такого плану рахунків і внесення до нього змін з урахуванням потреб щодо розширення його інформаційних можливостей із ведення обліку виконання бюджетів і кошторисів.

У реформуванні бухгалтерського обліку важливим методичним підходом є визначення сутності та значення управлінського обліку у фінансово-господарському механізмі бюджетних установ. Управлінський облік визначається як сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю і прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством, установою, організацією. Синонімами управлінського обліку є внутрішній, внутрішньогосподарський, виробничий, аналітичний господарський облік.

Сьогодні управлінський облік не тільки не регламентується, а й не передбачається чинним Планом рахунків бюджетних установ (на відміну від Плану рахунків з обліку виконання бюджету). Можна назвати дві основні причини необхідності активного пошуку ефективних методів ведення й організації управлінського обліку на нинішньому етапі функціонування бюджетних установ:

у великих бюджетних установах система управління ними ускладнюється, тож без надійного інформаційного забезпечення ці системи стають некерованими;
бюджет таких установ вимірюється десятками мільйонів гривень, зокрема доходи і видатки за спеціальним фондом досягають двох третин. Виникає необхідність отримання інформації не лише в розрізі кодів бюджетної класифікації, а й за структурними підрозділами (факультетами, відділеннями, науковими відділами, гуртожитками, лабораторіями тощо).

Хоча управлінський облік у бюджетних установах поки перебуває у «зародковому» етапі, проте він уже торує собі шлях. Так, військові частини Збройних Сил України планують видатки й ведуть їх облік і за кошторисом Міністерства оборони України в розрізі різних служб (продовольчої, медичної тощо). Ця інформація використовується для оперативного управління видатками на відомчому рівні, тобто формується система управлінського обліку із деталізацією за центрами відповідальності.

Управлінський облік зорієнтований на детальний облік витрат (видатків) і калькулювання собівартості нематеріальних послуг. Сьогодні методика калькулювання таких послуг (освітніх, медичних, культурних, юридичних) потребує наукового обґрунтування. Існує потреба в адаптації категорій методів обліку й калькулювання, об’єктів калькулювання, калькуляційних одиниць та похідних від них до методики калькулювання нематеріальних послуг.

Наведені міркування стосовно окремих методичних підходів до реформування бухгалтерського обліку в державному секторі з урахуванням вимог міжнародних стандартів є додатковим свідченням необхідності врахування особливостей фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, які впливають на побудову бухгалтерського обліку виконання кошторисів доходів і видатків.

Содержание