logo
Книги Облік у банках / Кузьм_нська_Орган_зац_я обл_ку у банках КНЕУ / 1

4.5. Організація діловодства

Під діловодством розуміють сукупність таких видів робіт:

Отже, на діловодство покладена функція організації останньої стадії документообігу — зберігання документів.

Діловодство організовують згідно з методичними рекомендаціями з практичного використання основних положень Єдиної державної системи діловодства. На всіх підприємствах, в організаціях і установах установлюється порядок приймання кореспонденції, яка надходить, її реєстрація, відправлення вихідних документів, контроль за виконанням, збереженням опрацьованих доку­ментів у спеціальних папках. Діловодство у системі НБУ орга­нізується згідно з Інструкцією з діловодства в центральному апараті та установах НБУ, затвердженою Постановою Правління НБУ 04.01.98 р. № 1. Діловодство у системі НБУ ведеться засобами комп’ютерної техніки (автоматизованої системи контролю й організації діловодства — АСКОД) державною мовою. Інформаційно-пошукова система АСКОД призначена для опрацювання вхідних, вихідних і внутрішніх службових документів, звернень громадян, обліку й одержання статистичних даних документообігу, оперативного пошуку документів.

Вихідним елементом організації діловодства є номенклатура — перелік найменувань справ установи для групування і зберігання в ній документів. Загальну номенклатуру справ для установи скла­дає канцелярія, погоджуючи її з різними підрозділами, у тому числі з бухгалтерією. Усім підрозділам установи у номенклатурі надається код. Обов’язково вказуються назви справ, їх номери, строки зберігання в поточному і постійному архівах, примітки.

Змістовно розроблена номенклатура справ має велике значення для правильної організації діловодства у цілому, надає спрямованості всій бухгалтерській роботі. У багатьох зарубіжних країнах діловодство є частиною бухгалтерської служби. Для вітчизняних суб’єктів господарювання також характерним є той факт, що кількість бухгалтерських документів значно перевищує половину всієї документації.

Аналогічно тому, як план рахунків бухгалтерського обліку визначає систему поточного обліку, так і номенклатура справ діловодства визначає систему документування, зберігання документів.

Документи повинні зберігатися в приміщенні, яке закривається у пристосованих для цього шафах і сейфах, що виключають можливість втрати і псування документів.

Розрізняють поточний і постійний архіви документів.

Поточний архів створюється у бухгалтерії для зберігання документів за поточний рік. Документи минулого року зберігаються в поточному архіві протягом усього наступного року, після чого передаються в постійний архів.

Поточне зберігання документів може здійснюватись такими способами:

Усі документи, як зазначалося вище, формуються в справи відповідно до номенклатури.

Номенклатура справ бухгалтерії може містити такі розділи:

  1. Організаційно-розпорядча документація вищих органів.

  2. Внутрішня організаційно-розпорядча документація.

  3. Планова і звітна документація.

  4. Облікові регістри.

  5. Первинні документи.

  6. Листування.

Постійний архів повинен організовуватись у спеціально відведеному приміщенні. Входити до архіву мають право головний бухгалтер і завідувач архіву. Обов’язки архіваріуса можуть бути покладені на працівника облікового апарату наказом керівника. У постійному архіві зберігаються документи, що передаються з поточного архіву. Архіваріус зобов’язаний приймати до архіву папки з документами, оформлені належним чином, записувати їх до архівної книги, щорічно вилучати для знищення справи, термін зберігання яких минув, стежити за схоронністю архіву.

Строки зберігання документів в архіві встановлені Переліком документів НБУ, установ і організацій його системи, акціонер­но-комерційних та комерційних банків України з зазначенням строків зберігання, затвердженим Постановою Правління НБУ 23.12.96 р. № 327. Так, акти комплексних ревізій та обстежень, за винятком періодичних бухгалтерських ревізій, за місцем пе­ревірки та в установах, що проводять перевірку, зберігаються постійно;

Знищення документів минулих років із закінченими термінами зберігання оформляється актом про вилучення для знищення документів, що не підлягають зберіганню.

Номенклатура справ є обов’язковим документом, який складається в установі з метою швидкого розшуку документів, забезпечення їх обліку, відбору документів для державного зберігання. Номенклатура справ установи складається з номенклатур справ окремих структурних підрозділів. Номенклатура справ структурного підрозділу складається у трьох примірниках, погоджується із завідувачем архіву і підписується керівником структурного підрозділу установи банку. Один примірник номенклатури справ передається до канцелярії для складання зведеної номенклатури справ установи.

До зведеної номенклатури справ включаються усі без винятку справи і документи, що створюються в процесі діяльності кожного підрозділу установи, крім друкованих видань, брошур, довідників, реферативних журналів тощо. Розділами номенклатури справ установи банку є назви структурних підрозділів. Найменування структурних підрозділів розміщуються відповідно до штат­ного розкладу. Всередині розділів номенклатури справи розміщуються за ступенем їх важливості з урахуванням взаємозв’язку документів. Усім структурним підрозділам за номенклатурою справ присвоюються умовні позначення — цифрові індекси. Кожна внесена до номенклатури справа одержує свій номер у межах струк­турного підрозділу. Наприклад, 12—130, де 12 — індекс департа­менту бухгалтерського обліку, 1 — підіндекс управління організації обліку та звітності, 30 — номер справи за номенклатурою.

Документи всередині справи формуються в хронологічному або в логічному порядку або у їх поєднанні. Методичне керівництво і контроль за формуванням справ в установі банку та її структурних підрозділах здійснюється канцелярією.