3.1. Поняття облікової номенклатури

Облікова номенклатура — це перелік (склад) господарських фактів про форми функціонування засобів виробництва, джерел їх утворення, про господарські операції і результати господар- ської діяльності, які повинні знайти відображення у бухгалтерському обліку. Першочерговим завданням організації облікових но­менклатур є відбір цих фактів, явищ і формування переліку цих облікових номенклатур.

Історично склалося так, що обсяг робіт з бухгалтерського обліку в умовах ручної праці збільшувався поступово. Поява нової облікової номенклатури сприймалася механічно, й оформлення її здійснювалося за методом аналогії. Організація бухгалтерського обліку в умовах автоматизації без розроблення облікових номенклатур неможлива.

Ураховуючи різноманітність та велику кількість об’єктів формування облікових номенклатур, їх слід вибирати за підрозділами бухгалтерського обліку — основні засоби, готівкові кошти, оплата праці тощо, причому окремо для кожної стадії облікового процесу — первинного, поточного і підсумкового обліку. Особливістю розроб­лення облікових номенклатур в умовах автоматизованого обліку є створення системи довідкової та нормативної інформації.

Облікові номенклатури має розробляти обліковий апарат під керівництвом головного бухгалтера. До цієї роботи можуть залучатися фахівці інших служб, заінтересованих у раціональному документуванні операцій з метою оперативного контролю за діяльністю суб’єкта господарювання.

Формування переліків облікових номенклатур — важливий мо­мент організації облікового процесу. Їх наявність дає змогу більш обґрунтовано обирати і проектувати первинні документи, визначати обсяги облікових робіт, сприяє ліквідації дублювання в обліку, фор­муванню раціонального документообігу, вирішенню інших завдань.