2.1. Форми бухгалтерського обліку

Технологія облікового процесу залежить від форми ведення бухгалтерського обліку. Формою бухгалтерського обліку є певне сполучення побудови і взаємозв’язку регістрів, а також порядку і способів реєстрації і групування в них облікової інформації.

Форми бухгалтерського обліку розрізняють за такими ознаками:

• кількістю облікових регістрів, їх призначенням, змістом, формою;

• послідовністю та способами записів в облікових регістрах;

• зв’язком регістрів хронологічного та систематичного, синтетичного та аналітичного обліку.

Існують певні вимоги до форми обліку. Зокрема, вона повинна:

• забезпечувати повноту і реальність відображення в регістрах облікової інформації, контроль ефективного використання ресурсів суб’єктів господарювання;

• бути економічною, тобто забезпечувати оперативність та високу якість обліку при мінімумі витрат праці на збір, обробку та передання інформації;

• відповідати вимогам зведення інформації. Записи в регістрах мають бути згруповані у такий спосіб, щоб забезпечити можли­вість отримання звітних показників, не звертаючись до первин­них документів і не застосовуючи вибірки;

• забезпечувати оптимальне поєднання аналітичного й синтетичного обліку, можливість одержання необхідної інформації про господарські факти, явища та процеси;

• забезпечувати своєчасне відображення в обліку господарських операцій та своєчасне складання звітності;

• задовольняти вимоги економічного аналізу діяльності суб’єк­та господарювання;

• забезпечувати зберігання інформації.

Сутність і принципи побудови форм бухгалтерського обліку бу­ли викладені в дисципліні «Теорія бухгалтерського обліку». Тому докладно розглянемо меморіально-ордерну форму рахівництва, оскільки вона є основою технології облікового процесу в банках.

Меморіально-ордерна форма обліку дістала назву від меморіаль­ного ордера, на підставі якого здійснюються записи у книги, картки, відомості та баланс.

Меморіальний ордер — це спеціальний бланк, на якому коротко описується зміст господарської операції, вказується сума та кореспонденція рахунків.

Основними принципами меморіально-ордерної форми обліку є:

• оформлення бухгалтерських проведень меморіальними орде­рами;

• поділ синтетичного обліку на хронологічний і систематичний;

• ведення аналітичного обліку на окремих носіях інформації (наприклад, на картках);

• особлива побудова Головної книги, яка розкриває кореспон­денцію рахунків.

Технологія облікового процесу за меморіально-ордерною фор­мою обліку така: спочатку господарська операція фіксується у пер­винних документах, на підставі яких складають меморіальні ордери. Іноді меморіальні ордери складають на групу документів. Меморіальні ордери реєструються у спеціальному журналі, де ведеться хронологічний облік господарських операцій.

Аналітичний облік ведеться у відповідних регістрах (картках, книгах тощо). За даними регістрів аналітичного обліку складають оборотну відомість за аналітичними рахунками.

Синтетичний облік ведеться у Головній книзі, на основі якої складається оборотна відомість за синтетичними рахунками. Після звірки даних аналітичного і синтетичного обліку складається баланс та інша звітність.

Меморіально-ордерна форма є порівняно простою — замість численних регістрів синтетичного обліку використовується Головна книга; вказана форма забезпечує можливість раціонального розподілу облікових робіт між виконавцями, забезпечує можливість контролю правильності облікових записів за допомогою звіряння даних реєстраційного журналу та Головної книги; забезпечує можливість швидкого виявлення допущених помилок; вона є придатною для автоматизації. Водночас меморіально-ордерна форма має певні недоліки — значна трудомісткість облікових робіт (багаторазовість записів про кожну господарську операцію у різних регістрах), відрив аналітичного обліку від синтетичного. Автоматизація облікового процесу дає змогу значною мірою позбутися вказаних недоліків.

Суб’єкти господарювання самостійно обирають форму ведення бухгалтерського обліку, залежно від характеру і масштабів діяльності, обсягів інформації, потреб управління. Суб’єкти господарювання можуть розробляти і застосовувати власні форми облі­кових регістрів, програми реєстрації та обробки інформації з обов’язковим дотриманням загальних методологічних принципів обліку та технології обробки облікової інформації. Форма обліку та додаткові регістри вказуються в обліковій політиці, яка є обов’яз­ковою до виконання.