Податкова соціальна пільга (псп)

Як і раніше, право на зменшення загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП матимуть платники податку, у яких такий дохід не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, який діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. (пп. 169.4.1 ПК).

Однак розмір ПСП змінився: якщо за нормами ст. 6 Закону N 889 ПСП дорівнювала 50 % мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), установленої законом на 1 січня звітного податкового року, то за ПК вона обчислюватиметься виходячи із прожитковому мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року (пп. 169.1.1 ПК). У 2011 році ПСП установлюється в розмірі 50 % від цього показника (абзац восьмий п. 1 розд. XIX ПК).

Перелік осіб, які мають право на підвищену ПСП, доповнено категоріями платників, які потребували державної підтримки. А саме з 01.01.11 р. матиме право на ПСП:

• у розмірі 100 % — платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, — у розрахунку на кожну таку дитину (пп. 169.1.2 ПК);

• у розмірі 150 % — платник податку, який був учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону від 22.10.93 р. N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім інвалідів І і II групи, які мають право на 200%-ву ПСП) (абзац "е" пп. 169.1.3 ПК).

Не передбачено застосування ПСП у розмірі 150 % для вдів та вдівців (вони користуватимуться ПСП на загальних підставах) та на ПСП у розмірі 200 % — для осіб, які мають та виховують трьох чи більше дітей віком до 18 років (вони користуватимуться ПСП у розмірі 100 % як особи, що утримують двох чи більше дітей).

ПСП починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати із дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

Згідно Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Облік платників єдиного внеску, забезпечення збору та ведення обліку страхових коштів, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати, ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування буде здійснювати Пенсійний фонд України. Єдиний соціальний внесок буде сплачуватися саме на його рахунки. Потім ці суми будуть розподілятися серед фондів соціального страхування.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює п’ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму працездатних осіб. Мінімальний страховий внесок визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом.

Введення єдиного соціального внеску значно полегшує життя роботодавцям та підприємцям у частині адміністрування нарахування та сплати внесків на пенсійне та соціальне страхування. Проте, якщо звернути увагу на ставки, які встановлюються, наприклад, для підприємців на спрощеній системі оподаткування, то знову збільшується сума, яку підприємець повинен сплачувати щомісяця.

Проаналізуємо ставки єдиного соціального внеску за допомогою таблиці 11.2.

Таблиця 11.2.