Якщо ж одна з указаних вимог не дотримується, то операції з повернення оподатковуються пдв.

Відповідно до п. 33 П(С)БО 7 “Основні засоби” безоплатно переданий об’єкт виключається з активів, тобто списується з балансу.

На здійснення операції з безоплатної передачі об’єктів основних засобів підприємство складає акт за типовою формою № 03-1 “Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів” у двох примірниках: перший для себе, а другий передається одержувачу (звичайно при наданні доручення від нього). До першого примірника додається інвентарна картка обліку переданого об’єкта.

Втрати від нестачі основних засобів, виявленої інвентаризацією, або їх крадіжка визначаються та відображаються в обліку залежно від того, встановлені винні особи, чи ні.

Під час встановлення винних осіб сума відшкодування розраховується відповідно до пункту 10 “Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 22.01.96 р. № 116, за формулою:

де Р_з — розмір збитків, грн.;

Б_в — балансова вартість об’єкта на дату встановлення факту нестачі (крадіжки), грн;

А — амортизація (знос) об’єкта, грн.;

І_інф — загальний індекс інфляції;

ПДВ — розмір податку на додану вартість, грн.

Якщо винні особи не встановлені у звітному періоді, залишкова вартість із донарахуванням на неї податкового зобов’я­зання списується на фінансові результати і відображається в позабалансовому обліку згідно з чинним законодавством до 5 років, а потім списується. У разі встановлення винної особи в одному зі звітних періодів до п’ятирічного строку позову списана сума з позабалансового обліку знімається та згідно з Порядком № 116, здійснюється нарахування на винуватця, за вищенаведеною формулою.

4.7 Інвентаризація основних засобів

Підприємства й організації всіх форм власності відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 р. № 996-ХІV та “Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків”, затвердженою Міністерством фінансів України 11.08.94 р. № 69, зобов’язані здійснювати інвентаризацію основних засобів не менше одного разу на рік.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який видає наказ про створення відповідної комісії.

До початку інвентаризації основних засобів необхідно вивести залишки цінностей на день інвентаризації та перевірити: наявність і стан інвентарних карток (інвентарних книг); наявність і стан технічних паспортів або іншої технічної документації; наявність документів на передані та прийняті в оренду основні засоби, передані на зберігання й тимчасове користування. За відсутності документів необхідно забезпечити їх одержання чи оформлення.

У випадках раптової інвентаризації основні засоби підготовлюються для перевірки в присутності інвентаризаційної комісії.

До початку інвентаризації матеріально відповідальні особи дають розписку про те, що всі прибуткові чи видаткові документи здані в бухгалтерію, а всі цінності, які надійшли під їхню відповідальність, оприбутковані.

В обов’язковому порядку інвентаризаційна комісія здійснює огляд об’єктів в натурі і заносить в інвентаризаційні описи типової форми повне їх найменування, призначення за інвентарними номерами.

У разі виявлення об’єктів, відсутніх в обліку, а також об’єктів щодо яких в обліку немає даних, що їх характеризують, комісія зобов’язана внести в інвентаризаційний опис потрібні відомості й технічні показники стосовно цих об’єктів.

Щодо виявлених необлікованих об’єктів установлюються причини їх появи чи створення, куди списані такі витрати, з відображенням у протоколі засідання інвентаризаційної комісії.

Оцінка заново виявлених і не взятих на облік з моменту останньої інвентаризації об’єктів повинна бути здійснена, виходячи зі справедливої вартості на дату проведення інвентаризації.

Об’єкти основних засобів заносяться в інвентаризаційні описи за найменуванням за основним їх призначенням. Якщо ж об’єкт підлягав модернізації, модифікації, добудові, дообладнанню, реконструкції, унаслідок чого змінилося основне його призначення, він вноситься в опис за найменуванням, що відповідає його новому призначенню.

Установлені комісією непридатні для експлуатації об’єкти заносяться в окремі інвентаризаційні описи.

Будівлі, споруди, машини, устаткування й силові установки, комп’ютерна та обчислювальна техніка заносяться в інвентаризаційні описи індивідуально з вказівкою інвентаризаційного номера, місця виготовлення, року випуску, призначення, продуктивності і т. д.

Доросла продуктивна й робоча худоба заносяться в спеціальні для цього інвентаризаційні описи, де вказуються номер тварини (бирка, тавро), кличка, рік народження, порода, вгодованість, жива вага (крім коней і верблюдів) і балансова вартість. Племінне поголів’я всіх видів тварин заноситься в окремі описи індивідуально.

Інші тварини, що належать до основних засобів і обліковуються груповим порядком, включаються в описи за віковими статевими групами з вказівкою кількості голів і живої ваги кожної групи. Порода указується за даними бонітування тварин.

Дані про інвентаризацію однотипних предметів господарського інвентарю, інструментів, верстатів і т. д. однакової вартості, які обліковуються на типовій інвентарній картці групового обліку (книзі інвентарного обліку), наводяться в описах за груповою назвою з вказівкою кількості цих предметів.

Інвентарні номери, що присвоєні об’єктам, як правило, не повинні змінюватися за винятком випадків, коли об’єкти помилково обліковуються в певній групі не за своїм техніко-виробничим призначенням або коли неправильна нумерація.

Об’єкти основних засобів, які в момент інвентаризації перебуватимуть за межами підприємства (кораблі, тепловози, автомобілі в далеких рейсах, машини та обладнання, передані підрядникам у капітальний ремонт і т. п.) повинні бути проінвентаризо­вані до моменту їх тимчасового вибуття.

Виявлені інвентаризацією неоприбутковані об’єкти зараховуються до складу відповідної класифікаційної групи основних засобів із присвоєнням їм інвентарного номера з одночасним відображенням їх як іншого доходу від операційної діяльності.

Виявлені інвентаризацією нестачі та втрати від псування основних засобів до прийняття рішення про конкретних винних осіб відображаються на забалансових рахунках, а після встановлення винних — відносяться до дебіторської заборгованості і включаються до складу іншого операційного доходу як відшкодування раніше списаних активів. Під час нарахування суми відшкодування слід керуватися “Порядком визначення розмірів збит­ків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріаль­них цінностей”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 116.

Приклад 1. Виявлена нестача кондиціонера первісною вартістю 5000 грн. і зносом — 2000грн. Нестача відображається записами, відповідними до умов виявлення нестачі.

І. У випадку, коли нестача й винна особа встановлені в одному звітному періоді, розмір збитку Рз визначається за наведеною формулою:

Рз = [(5000 – 2000) · 1,002 + (3003 · 20 %) + 0] = 7208 грн.

Таблиця 4.6.

II. Якщо нестача й винна особа не встановлені у звітному періоді їх виявлення, здійснюється списання нестачі на фінансові результати (збитки) в розмірі залишкової вартості (3000 грн.) і нарахованого на нього ПДВ (600 грн.), з відображенням на забалансовому рахунку 07 “Списані активи”, субрахунку 072 “Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”.

Таблиця 4.7.