6.1. Визнання та класифікація виробничих запасів

Облік виробничих запасів здійснюється відповідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 9 “Запаси”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246, зі змінами та доповненнями.

Запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Необхідними умовами правильної організації обліку виробничих запасів є:

• чітка організація складського господарства;

• наявність інструкції з обліку запасів;

• правильне групування (класифікація) запасів;

• розробка номенклатури запасів;

• розробка норм запасу і норм витрат запасів.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребами підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції зі збереження виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація.

Для обліку виробничих запасів використовується класифікація за призначенням. Тут виробничі запаси будуть поділятися на такі групи:

1. Сировина й основні матеріали. До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлять їх основу (наприклад, мука для хліба тощо).

2. Допоміжні матеріали, До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості (наприклад, барвники для тортів у кондитерському виробництві), або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи (наприклад, мастильні матеріали), або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад, канцелярське приладдя, бланки обліку, електричні лампочки тощо).

3. Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби склада­ються із витрат на придбання купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, які використовуються при виробництві продукції даного підприємства безпосередньо або підлягають додатковій обробці на даному підприємстві для одержання готової продукції. Напівфабрикат повинен пройти одну або декілька стадій обробки, перш ніж стати готовим виробом для подальшого використання. До купівельних напівфабрикатів відносяться вироби, одержувані за відповідними поставками.

4. Паливо. Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів.

5. Тара і тарні матеріали. До цієї групи належать предмети, призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо.

Тари, призначена для виробничих або господарських потреб, належить до основних засобів або малоцінних предметів залежно під терміну служби або вартості (наприклад, ящики для зберігання сипучих тіл у цеху).

Тара одноразового використання в особливу групу не виокремлюється і входить до собівартості тарних матеріалів (наприклад, жерстяні банки з фарбою).

6. Будівельні матеріали. До них належать будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах, які будуються (реконструюються), капітальних вкладень, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва.

6. Матеріали, передані у переробку.

6. Запасні частини для проведення ремонтів - це окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо, і такі, що не належать до основних засобів.

7. Матеріали сільськогосподарського призначення. До складу цієї групи входять: насіння, корми, посадковий матеріал як власного виробництва, так і куплені.

10. Інші матеріали.

11. Відходи основного виробництва

Наведена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку і контролю виробничих запасів, серед яких можна виділити такі:

• забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів;

• контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням товарно-виробничих запасів та їх збереженням у місцях зберігання та на всіх стадіях обробки;

• забезпечення відповідності складських запасів нормативам;

• достовірна оцінка товарно-виробничих запасів;

• розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків;

• відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів у системі бухгалтерського обліку.