logo
Конспект Фінансовий облік_новий

6.5. Інвентаризація виробничих запасів

Інвентаризація – це перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, і зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку. Інвентаризація матеріальних цінностей є одним із радикальних засобів контролю за збереженням оборотних активів і роботою матеріально відповідальних осіб. Використовується також для виявлення фактичних витрат на виробництво продукції та послуг, якщо інші способи одержання даних про витрати матеріальних ресурсів не можуть бути використані.

Основними завданнями інвентаризації запасів є:

а) виявлення фактичної наявності товарно-виробничих запасів;

б) встановлення лишку або нестачі запасів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

в) виявлення запасів, які частково втратили свою первісну якість, а також матеріальних цінностей, що не використовуються;

г) перевірка дотримання умов та порядку зберігання матеріальних цінностей;

д) перевірка реальної вартості зарахованих на баланс запасів.

Процес здійснення інвентаризації розпочинається з підготовки та видачі наказу на проведення інвентаризації, що регламентує порядок проведення і об’єкти інвентаризації, строки проведення інвентаризації, склад інвентаризаційної комісії та оформлення необхідної документації.

До початку проведення інвентаризації матеріально відповідальні особи в присутності комісії складають звіт про останні проведені операції, відображають їх у регістрах обліку і разом з описом документів під розписку здають до бухгалтерії.

Інвентаризаційна комісія зобов’язана:

При перевірці запасів інвентаризаційна комісія повинна дотримуватися також наступних вимог:

Інвентаризація повинна проводитись так, щоб все майно було відображене в інвентаризаційних описах та щоб виключалась можливість пред’явлення одних і тих же активів повторно.

Записи фактичних залишків виробничих запасів, виявлені при інвентаризації, комісія здійснює в інвентаризаційних описах. В інвентаризаційних описах забороняється залишати незаповнені рядки. Ціни повинні відповідати одиницям виміру запасів.

При оформленні інвентаризаційного опису кожна його сторінка нумерується. В кінці сторінки цифрами і прописом виводиться підсумок натуральних одиниць, записаних на сторінці. Після закінчення записів вказується кількість заповнених рядків. Кожна сторінка та опис в цілому підписується всіма учасниками інвентаризації.

Інвентаризаційні описи та інші документи передаються до бухгалтерії за переліком під розписку, де зазначається кількість зданих документів.

Результати проведеної інвентаризації можна визначити лише за порівняльним відомостями, що складаються в бухгалтерії. В порівняльних відомостях відображаються підсумкові результати, які представляють собою розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів.

Після складання порівняльних відомостей їх підписують всі члени інвентаризаційної комісії та працівники бухгалтерії, які вносили облікові дані. На порівняльній відомості матеріально відповідальна особа робить такий запис: «З виведеними результатами інвентаризації згоден». Відмова матеріально відповідальної особи, у якої була виявлена недостача, підписати результати інвентаризації, оформляється спеціальним приписом за підписами усіх членів інвентаризаційної комісії та осіб, які були при цьому присутні.

Різновидом інвентаризаційних різниць може бути пересортування. Пересортування – це результат взаємної заміни подібних активів, допущений через порушення технологічного та організаційного порядку, що не відображений в обліку.

Пересортування допускається тільки за наступних умов:

  1. якщо пересортування допущено за однойменними запасами або за однією групою, що мають зовнішню схожість або однакову упаковку, за умови що відпуск проводився без розпакування.

б) якщо пересортування допущено в однієї і тієї ж матеріально відповідальної особи.

в) якщо пересортування допущено в один і той же між інвентаризаційний період.

При зарахуванні недостач надлишками при пересортуванні вартість цінностей, що виявилися в недостачі, більше вартості цінностей, виявлених в надлишку, різниця вартості відноситься на винуватих осіб. Якщо ж винуваті особи не встановлені, то сумарні різниці розглядаються як недостачі цінностей понад межі природного убутку і відносяться на витрати.

Перевищення вартості цінностей, виявлених у надлишку, над вартістю цінностей, виявлених у недостачі, відносяться на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей та на доходи підприємства.

У бухгалтерському обліку виявлені в результаті інвентаризації суми лишків товарно-матеріальних цінностей оприбутковуються як активи наступним чином: Дт 20 Кт 719.

Найбільш поширеною причиною виникнення нестач є природний убуток. Природний убуток – це втрати, які виникають при постачанні, зберіганні та реалізації запасів, зумовлені їх фізико-хімічними властивостями.

При виявленні недостачі майна (після заліку пересортування) бухгалтерія за участю матеріально відповідальної особи і членів інвентаризаційної комісії складає розрахунки на списання природного убутку відповідно до діючих норм. Методика розрахунку природного убутку залежить від виду запасів, умов їх руху і порядку встановлення норм.

Недостачі в межах норм природного убутку списуються на витрати операційної діяльності. При цьому робиться проведення: Дт 947 Кт 20.

При виявленні недостачі запасів понад норми природного убутку, необхідно виявити причину виникнення недостачі: крадіжка, порушення посадових обов’язків матеріально відповідальної особи або порушення договірних умов постачальником матеріальних цінностей.

Якщо винну особу встановлено, розмір заподіяної матеріальної шкоди підлягає відшкодуванню нею згідно з Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей № 116.

Згідно з Порядком № 116 розмір шкоди розраховується за наступною формулою:

Рз = (Бвінф + ПДВ + Азб) * Кі, (6.5)

де Рз – розмір збитку;

Бв – балансова вартість на момент виявлення нестачі;

Іінф -загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Держкомстатом України індексів інфляції;

ПДВ – розмір податку на додану вартість;

Азб– розмір акцизного збору;

Кі– коефіцієнт кратності, який залежить від виду майна.

В бухгалтерському обліку нестачі запасів списуються з балансу таким чином: Дт 947 Кт 20. Одночасно зі списанням на витрати суму недостачі відображають на позабалансовому рахунку 072. При встановленні винної особи сума нестачі списуються із цього рахунку одночасно з визнанням заборгованості винної особи та виникненням доходу: Дт 375 Кт 716.

Погашення збитків винною особою може відбуватися шляхом внесення готівки в касу, так і шляхом щомісячних утримань із заробітної плати.

Якщо ж винна особа не встановлено, в бухгалтерському обліку нестачі списуються на витрати операційної діяльності, одночасно сума нестачі відображається на позабалансовому рахунку 072.

Припустимо, що в результаті інвентаризації на матеріальному складі були виявлені лишки борошна І ґатунку у кількості 100 кг, щодо якого прийнято рішення оприбуткувати його за ціною 1.7 грн./кг. Крім того виявлено нестачу цукру на суму 500 грн. Нестача цукру в межах природного убутку становить 200 грн. Також комірника Олійник А. визнано винним у нестачі цукру на суму 250 грн. А нестачу цукру на 50 грн. віднесено на витрати підприємства. Олійник А. відшкодував збитки, сплативши належну суму до каси.

Спочатку розрахуємо суму, яку повинен сплатити Олійник А.: Індекс інфляції становить 110%. Визначено суму ПДВ: 250 * 20% : 100% = 50 грн. Сума відшкодування становить: (250*1.1 + 50) * 2 = 650 грн. Отже у журналі господарських операцій будуть зроблені наступні записи:

Таблиця 6.8.