Конспект Фінансовий облік_новий

10.1. Визнання та класифікація зобов’язань

Зміст зобов’язань розкривається в Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку №2 “Баланс”. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 “Зобов’язання”, що затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20, зареєстроване в Міністерстві Юстиції України 11.02.2000р.№85/4306(зі змінами та доповненнями станом на 2 лютого 2005 року. Норми цього Положення (Стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності.

Згідно Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №2“Баланс” зобов’язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Зобов’язання виникають (завдяки операціям і подіям) борги підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг іншим підприємствам в майбутньому.

Отже зобов’язаннями виступає заборгованість підприємства, яка виникає, головним чином, у зв’язку з придбанням товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування.

Обліковуються не всі господарські зобов’язання, а лише ті, що випливають з виконання укладених підприємством договорів чи здійснення дій, з якими фінансове право пов’язує виникнення зобов’язання із внесенням платежів до бюджету та відповідних позабюджетних органів.

Зобов’язання визнаються, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Для визнання зобов’язань повинні бути дотримані дві умови:

Оцінка їх може бути достовірно визначена;
Існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.

В Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання” відсутні визначення критеріїв визнання того чи іншого виду зобов’язань. Зобов’язання виникають на балансі підприємства та відображаються у фінансовій звітності в наступних випадках :

при визнанні активу придбаного в борг;
при створенні забезпечення за рахунок витрат (резерв на оплату відпусток та інші забезпечення)звітного періоду, що супроводжується збільшенням витрат та збільшенні зобов’язань.
при зменшенні забезпечення та збільшенні зобов’язання.

Згідно Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання”, з метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділяються на поточні забезпечення, непередбачені зобов’язання, доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов’язань належать довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання, інші довгострокові зобов’язання. Зобов’язання на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, слід розглядати, як довгострокове зобов’язання, якщо первісний термін погашення був більший ніж 12 місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове. Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображені у балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язання.

Поточні зобов’язання включають: короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, короткострокові векселі видані, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками за страхуванням, з оплати праці, інші поточні зобов’язання. Поточні зобов’язання відображаються у балансі за сумою погашення.

Содержание