logo
Підр Фін облік І, ІІ

Модуль і

ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ, ЗАБЕЗПЕЧЕНЬ, ЗОБОВЯЗАНЬ І ЦІЛЬОВОГО ФІНАНСУВАННЯ

ТЕМА 1. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ ЯК ОБЄКТ ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ

    1. Визначення основних понять обліку власного капіталу

    2. Облік статутного капіталу

    3. Облік пайового капіталу

    4. Облік додаткового капіталу

4.1. Теоретичні аспекти обліку додаткового капіталу

4.2. Облік емісійного доходу

4.3. Облік іншого вкладеного капіталу

4.4. Облік дооцінки активів

4.5. Облік безоплатно отриманих необоротних активів

    1. Облік резервного капіталу

    2. Облік нерозподілених прибутків (непокритих збитків)

    3. Облік вилученого капіталу

    4. Неоплачений капітал

1.1. Визначення основних понять обліку власного капіталу

Джерелами формування майна підприємства є власні (власний капітал) і позикові кошти (позиковий капітал). У момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах (А=К) інвестованих засновниками (учасниками) і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство також використовує залучені кошти, в результаті чого виникають борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства:

А=З+К (1)

і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями:

К+А-З (2)

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

З 1 січня 2013 року відбулися зміни щодо основних форм фінансової звітності. І відповідно зачепили зміни у структурі власного капіталу. Так, власний капітал у балансі відображається у першому розділі пасиву «Власний капітал» і до 2013 року включав у себе такі статті: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал. Зміни, які відбулися відображено в табл.

Зміни в Балансі за розділом І «Власний капітал»

До 31.12.2012 р. З 01.01.2013 р.

До 31.12.2012 р. З 01.01.2013 р.

Код рахунку

Назва статті

Код рядка

Код рахунку

Назва статті

Код рядка

40

Статутний капітал

300

40

Зареєстрований капітал

1400

41

Пайовий капітал

310

41

Капітал в дооцінках

1405

42

Додатковий вкладений капітал

320

42

Додатковий капітал

1410

425

Інший додатковий капітал

330

43

Резервний капітал

340

43

Резервний капітал

1415

44

Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)

350

44

Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)

1420

46

Неоплачений капітал

360

46

Неоплачений капітал

1425

45

Вилучений капітал

370

45

Вилучений капітал

1430

Залежно від джерела формування власний капітал підприємства можна поділити на дві групи:

1. Вкладений капітал – це капітал, сформований за рахунок внесків власників підприємства, а також унаслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї).

2. Накопичений капітал – це капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства.

Класифікація власного капіталу за джерелами формування є дуже важливою при визнанні його елементів. Капітал підприємства не може бути сформований іншими шляхами ніж вказані вище. Тому, якщо ми не бачимо у тому чи іншому елементі капіталу, наведених у Балансі підприємства, ознак 1 чи 2 групи елементів капіталу, слід з’ясувати, чи були підстави визнавати їх такими.

Вкладений капітал включає такі елементи:

- зареєстрований капітал (статутний капітал, пайовий капітал);

- додатково вкладений капітал (емісійний дохід, інші внески засновників понад зареєстрований статутний капітал).

До накопиченого капіталу відносяться такі елементи:

- нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

- резервний капітал;

- інший додатковий капітал.

Головною ознакою елементів капіталу першої групи є наявність реальних активів, що передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні та розподілі прибутків, майна підприємства. Із такого підходу до визначення випливає заборона на збільшення власного капіталу за рахунок внесення фіктивних активів, штучного збільшення дебіторської заборгованості і т.ін. Вирішення протиріччя між юридичним оформленням внесків до капіталу та необхідністю виконувати це правило полягає у застосуванні в системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності коригуючих показників:

- неоплачений капітал;

- вилучений капітал.

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Вилучений капітал – дорівнює фактичній собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Зареєстрований капітал – юридично оформлена, офіційно об’явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства. У тому числі виділяють: статутний капітал та пайовий капітал.

Для реальної оцінки показника власного капіталу сума неоплаченого капіталу, вилученого капіталу та непокритого збитку підприємства віднімається при визначенні підсумку власного капіталу в балансі підприємства.