13.2. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків на рахунках у банку

Для обліку наявності та руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках в банку, і які можуть бути використані для поточних операцій призначений рахунок 31 “Рахунки в банку”.

Рахунок має такі субрахунки:

311 – поточні рахунки в національній валюті;

312 – поточні рахунки в іноземній валюті;

313 – інші рахунки в банку в національній валюті;

314 – інші рахунки в банку в іноземній валюті.

На субрахунках 311 та 313 обліковуються рух коштів, що знаходяться в акредитивах на особових рахунках по вантажообіг ах і в чекових книжках. Синтетичний облік рахунку 31 ведеться в журналі ордері № 1 та відомості № 1 разом з 30 і 33 рахунком.

На кожен виставлений акредитив відкривають окремий аналітичний рахунок із зазначенням конкретного постачальника. Після відвантаження товару постачальник подає в своє відділення банку рахунок на відвантажену продукцію на підставі якого йому зараховують платіж із акредитивом.

Списання коштів в банку платника здійснюється на підставі одержаних від банку постачальника рахунків та доданих до них товарно-транспортних накладних.

Для бухгалтерського обліку наявності та руху грошових коштів в іноземній валюті передбачений рахунок 132 “Поточний рахунок в іноземній валюті”. Кореспонденція рахунків з руху грошових коштів в іноземній валюті аналогічна тій, що й за поточним рахунком у національній валюті. Курсові різниці, які виникають, обліковуються на рахунках:

- у разі зростання курсу гривні: кредит рахунка 714 “Дохід від операційної курсової різниці” (з операцій зв’язаних із операційною діяльністю) або кредит рахунка 744 “Дохід від поопераційної курсової різниці” (операцій, пов’язаних із інвестиційною та фінансовою діяльністю);

- в разі спаду курсу гривні: дебет рахунка 945 “Втрати від операційної курсової різниці” (з операцій пов’язаних, із операційною діяльністю) або дебет рахунка 974 “Втрати від неопераційних курсових різниць” (з операцій, пов’язаних із інвестиційною та фінансовою діяльністю).

Якщо 50 відсотків грошової виручки, що надійшла від іноземного покупця, замінюється Національним банком на гривні (покупка валюти за курсом Нацбанку), то на рахунку 312 відкривається окремий аналітичний рахунок “Розподільчий валютний рахунок”, на дебет якого зараховується вся виручка, а за кредитом по 50 відсотків перераховується на дебет рахунка 311 і 312. При цьому “Розподільчий валютний рахунок” закривається.

Валютні рахунки у банках відкриваються підприємствами, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Іноземна валюта використовується, як засіб платежу в розрахунках між резидентами і нерезидентами.

Кошти в іноземній валюті обліковуються окремо по кожній валюті, яка перераховується в національну валюту України. Банк надає підприємству виписки у валюті та гривнях, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку.

Для обліку іноземної валюти на рахунках у банку є доцільним відкрити до субрахунка 312 “Поточний рахунок в іноземній валюті” такі аналітичні рахунки:

3121 “Валютний рахунок у країні”;

3122 “Валютний рахунок за кордоном”;

3123 “Транзитний валютний рахунок”.

Методологічні засади обліку операцій в іноземних валютах визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів”.

Згідно з П(С)БО 21 операції в іноземній валюті відображаються при їх первісному визнанні у грошовій одиниці України шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції.

Валютним курсом є встановлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Статті Балансу в іноземній валюті перераховуються у грошову одиницю України залежно від того, чи є ці статті монетарними або немонетарними.

Монетарні статті – це статті грошових коштів, а також інших активів та зобов’язань, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Тобто, до монетарних статей належать грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська і кредиторська заборгованість, що будуть погашені грошовими коштами (або їх еквівалентами) і фінансові інвестиції.

Усі статті Балансу, що не відповідають визначенню монетарних статей, є немонетарними статтями. До них, відповідно, відносяться основні засоби, нематеріальні активи, запаси, дебіторська і кредиторська заборгованість за бартерними операціями або по яких здійснюється взаємозарахування, сплачені та отримані аванси за матеріальні цінності, витрати і доходи майбутніх періодів, статті власного капіталу тощо.

На кожну дату балансу:

1. монетарні статті в іноземній валюті слід відображати з використанням валютного курсу на дату балансу;

2. немонетарні статті, які відображаються за історичною собівартістю, визначеною в іноземній валюті, необхідно визнавати за валютним курсом на дату здійснення операції (первісного відображення статті);

3. немонетарні статті, які відображаються за справедливою вартістю, визначеною в іноземній валюті, слід відображати за валютним курсом, який був на момент визначення цієї справедливої вартості.

Унаслідок зміни валютних курсів виникає курсова різниця.

Курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Курсові різниці відображаються в обліку на дату розрахунку із застосуванням монетарних статей на дату балансу.

Курсові різниці, що виникають при перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей операційної діяльності, відображаються у складі інших доходів або витрат операційної діяльності.

Курсові різниці, які є наслідком перерахунку монетарних статей інвестиційної або фінансової діяльності, відображаються у складі інших доходів або витрат звичайної діяльності, за винятком курсових різниць щодо фінансових інвестицій у господарські одиниці за межами України.

Господарська одиниця за межами України – це дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ, який знаходиться або здійснює діяльність за межами України.

Курсові різниці, які виникають щодо фінансових інвестицій у господарські одиниці за межами України, відображаються у складі іншого додаткового капіталу. Від’ємна сума курсової різниці наводяться зі знаком “мінус” та вираховується із суми власного капіталу підприємства.

При ліквідації господарської одиниці за межами України накопичена сума курсових різниць, які відображені у складі іншого додаткового капіталу, включається до складу доходу або витрат того звітного періоду, у якому визнається прибуток або збиток від реалізації фінансової інвестиції.

У бухгалтерському обліку нарахування курсової різниці при збільшенні курсу відображається таким чином:

1) по рахунках активів:

Дебет 18 “Довгострокова дебіторська заборгованість”

Дебет 302 “Каса в іноземній валюті”

Дебет 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”

Дебет 363 “Розрахунки з іноземними покупцями” тощо

Кредит 714 “Дохід від операційної курсової різниці” або

Кредит 744 “Дохід від неопераційної курсової різниці”.

2) по рахунках зобов’язань:

Дебет 945 “Втрати від операційної курсової різниці” або

Дебет 974 “Втрати від неопераційних курсових різниць”

Кредит 502 “Довгострокові кредити банків в іноземній валюті”

Кредит 55 “Інші довгострокові зобов’язання”

Кредит 602 “Короткострокові кредити банків в іноземній валюті”

Кредит 632 “Розрахунки з іноземними постачальниками” тощо.

Зменшення курсу іноземної валюти відображається зворотними проводками: для рахунків активів з використанням субрахунка 945 “Втрати від операційної курсової різниці”, для рахунків зобов’язань – з використанням субрахунка 714 “дохід від операційної курсової різниці”.

Субрахунки № 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”, № 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті” призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.