Модуль 2

ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ЗАПАСІВ

ТЕМА 7: ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

1. Загальні положення обліку запасів. Сутність виробничих запасів та їх класифікація

2. Характеристика рахунків обліку запасів

3. Оцінка запасів при їх надходженні.

4. Розподіл транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ).

5. Оцінка запасів при їх вибутті.

6. Документування господарських операцій із обліку запасів.

7. Порядок організації аналітичного обліку виробничих запасів. Складський облік.

8. Бухгалтерське відображення операцій із руху виробничих запасів.

8.1. Облік надходження запасів

2. Облік вибуття запасів

9. Облік переоцінки запасів

Запаси є однією з найбільших складових собівартості продукції, робіт, послуг. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отримання підприємством прибутку та збереження самих запасів. До складу запасів може відноситись сотні видів найменувань. І по кожному такому виду з метою забезпечення кількісної та якісної інформації слід вести аналітичний облік. Для цього потрібно вказувати кількість кожної облікової одиниці в натуральних вимірниках, які повинні бути єдині на підприємстві. У випадку, коли на підприємство від постачальника приходять запаси, що обліковуються згідно документів у іншому вимірнику, то необхідно перерахувати у той вимірник, який застосовується на підприємстві.

1. Загальні положення обліку запасів. Сутність виробничих запасів та їх класифікація

Методологічною основою оцінки та обліку товарно-матеріальних цінностей є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”. У відповідності до п.4 П(с)БО 9, запаси – це активи, які:

• зберігаються для наступного продажу в умовах звичайної господарської діяльності;

• перебувають в процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва;

• зберігаються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг, також для управління підприємством.

Запаси визнаються активами, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням та їх вартість можна достовірно визначити.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовують для подальшого продажу споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Класифікація виробничих запасів:

1. Сировина і матеріали – це предмети праці з яких виготовляють продукцію. Вони утворюють матеріальну (речову основу продукції):

а) Сировина – це продукція с\г (зерно, молоко) і видобувної промисловості (вугілля, газ);

б) Матеріали – це продукція переробної промисловості (борошно, тканина).

Примітка: Облік запасів на початку його зародження у Єгипті і Вавилоні здійснювався з використанням описів, списків, основне призначення яких полягало у відображенні стану майна. Але при такій формі реєструвався лише зміст об’єктів, що обліковуються, а зміна їх стану, рух запасів в операціях залишалися незрозумілими. Також, на писарів покладалися обов’язки не лише ведення обліку державних доходів і витрат, а також вони вели облік військових трофеїв, врожаю із завойованих територій [2].

Сировину і матеріали поділяють на дві групи:

– допоміжні;

– основні.

До групи допоміжних матеріалів у зв’язку з особливістю використання окремо виділяють паливо та тарні матеріали і запасні частини.

2. Паливо для потреб виробництва. Розглядають технологічне, моторне і господарське.

3. Тара і тарні матеріали – належать предмети, які використовуються для пакування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, коробки, ящики).

4. Запасні частини – служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей автомобілів та обладнання.

Незавершене виробництво – виступає у вигляді незакінчених робіт, незакінчених обробкою і складанням деталей, виробів та незакінчених технологічних процесів. На виробничих підприємствах до незавершеного виробництва відносяться витрати на виконання робіт, послуг, по яких підприємство ще не визнало дохід.

Напівфабрикати – це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією.

Зворотні відходи виробництва – це залишки, що утворились в процесі переробки сировини і матеріалів, які повністю втратили свої споживчі якості (тирса, стружка).

Готова продукція – актив виготовлений на підприємстві. Призначена для продажу. При цьому вона має відповідати технічним і якісним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативним актом.

МШП – це предмети, що використовують протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він не більше одного року.

Товари – матеріальні цінності. Які придбані та зберігаються на підприємстві з метою подальшого продажу.