logo
Підр Фін облік І, ІІ

Модуль і

ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

ТЕМА 1. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

  1. Визначення основних понять та класифікація основних засобів

  2. Характеристика рахунків обліку основних засобів

  3. Оцінка об’єктів обліку основних засобів

  4. Документування господарських операцій з обліку основних засобів

  5. Облік руху та переміщення основних засобів

    1. 5.1 Облік надходження основних засобів

    2. 5.2 Облік вибуття основних засобів. Облік інвестиційної нерухомості

  6. Облік ремонту основних засобів

  7. Облік переоцінки основних засобів

  8. Амортизація основних засобів

9. Відображення інформації про основні засоби в фінансових звітах та примітках до неї

1.1 Визначення основних понять та класифікація основних засобів

В українському законодавстві відсутнє поняття “необоротні активи”. Необоротні активи характеризуються тривалим терміном участі у господарському обігу і перенесення своєї вартості до собівартості готової продукції, протягом періоду більше одного року. Відповідно П(с)БО 2 “Баланс”, необоротними вважаються всі активи, що не є оборотними: інвестиції підприємства в матеріальні та фінансові ресурси, термін використання яких перевищує 12 місяців або операційний цикл більше одного року.

Методологічною основою обліку основних засобів (ОЗ) є П(с)БО 7 “Основні засоби”. Згідно стандарту основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних або соціально – культурних функцій, очікуваний строк корисного використання більше одного року або операційного циклу.

Згідно з новими правилами, визначеними пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, основні засоби – це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомо­більних доріг загального користування, бібліо­течних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн., невироб­ничих основних засобів і нематеріальних акти­вів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності плат­ника податку, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікува­ний строк корисного використання (експлуата­ції) яких з дати введення в експлуатацію стано­вить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Одиницею обліку ОЗ є об’єкт ОЗ. Об’єкт ОЗ – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього, або окремий конструктивно – відокремлений об’єкт, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно об’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування приладдя, керування та єдиний фундамент у наслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу. Тільки в складі комплексу, а не самостійно. (літак, окремо мотор)

Об’єкти ОЗ об’єднуються в групи однакові за технічними характеристиками, призначенням і способом використання.

Згідно ПСБО7 виділяють групи таких необоротних активів: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження та інші.

Якщо об’єкт ОЗ складається з частин, що має різний строк корисного використання, то кожна з цих частин може визнаватись в БО як окремий об’єкт ОЗ (літак та двигун).

Крім цього ОЗ поділяються на об’єкти які підлягають амортизації, і на об’єкти на які амортизація не нараховується (будинок придбаний із землею).

Об’єкт ОЗ визнається активом, коли існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди пов’язані з використанням цього об’єкта і його вартість може бути достовірно визначена. Норми П(с)БО 7 не поширюються на відтворюючі природні ресурси (вода), особливості обліку яких визначаються іншими П(с)БО.