7.2 Форми та системи оплати праці

Заробітна плата працівника незалежно від підприємства визначається його особистим трудовим вкладом, залежить від кінцевих результатів роботи підприємства, регулюються податками і максимальними розмірами не обмежується.

Розміри, порядок нарахування і виплати заробітної плати регулюються чинним законодавством України, відповідними указами і постановами, галузевими інструкціями. У Законі України “Про підприємства в Україні” йдеться про те, що підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників згідно із чинним законодавством.

Підприємства можуть використовувати тарифні сітки і шкали співвідношень посадових окладів, що визначаються галузевими угодами для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників,складності та умов виконуваних ними робіт.

Політика оплати праці реалізується в межах чинного законодавства України, насамперед Закону України “Про оплату праці”. Цей закон передбачає, крім державного, договірне регулювання оплати праці через механізм укладання системи тарифних угод різних видів:

- міжгалузевий – генеральна тарифна угода;

- галузевий – галузева тарифна угода;

- виробничий – тарифна угода як складова частина колективного договору.

Тарифна угода – це договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій.

Система посадових окладів передбачає тарифне регулювання заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців. Системи посадових окладів доповнюються системою показників і характеристик для віднесення працівників до певної групи по оплаті праці. Системи посадових окладів містять перелік посад усіх найменувань і розмірів місячних окладів щодо кожної посади.

На підприємствах найчастіше використовують дві форми оплати праці: погодинну і відрядну.

Погодинна форма передбачає оплату праці залежно від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації. Вона застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи або вони взагалі не піддаються нормуванню.

Погодинна форма охоплює такі системи оплати праці:

1. Пряма погодинна система. Заробіток за цієї системи () обчислюється:

(1.1)

де - фактично відпрацьований за місяць час, год./міс; - годинна тарифна ставка за розрядом робітника, грн.

2. Погодинно-преміальна система, при якій заробіток (Зп.прем) обчислюється:

(1.2)

де – сума заробітку, нарахованого за прямою погодинною системою оплати праці, грн.; – сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників, грн.

3. Система посадових окладів є різновидом погодинно-преміальної системи. За цією системою оплачується праця працівників, робота яких має стабільний характер.

Відрядна заробітна плата визначається кількістю та складністю виконаних робіт на підставі нормованих розцінок на одиницю роботи. Відрядна форма застосовується за таких умов:

- коли існують кількісні показники роботи, які безпосередньо залежать від конкретного робітника:

- коли існує можливість точного обліку обсягів виконаних робіт;

- коли існують можливості у робітників конкретної виробничої дільниці збільшити виробіток або обсяг виконаних робіт;

- коли існує можливість використання технічного нормування праці.

Оплата праці робітників регламентується комплексом взаємозв'язаних: нормативних документів, які називаються тарифною системою.

У рамках відрядної форми розрізняють наступні системи оплати праці.

1. Пряма відрядна оплата визначається на підставі відрядної розцінки , яка розраховується за формулою:

, (1.3)

де – погодинна тарифна ставка; – норма часу на один виріб.

Розмір заробітної плати ()визначається у такий спосіб:

, (1.4)

де – відрядна розцінка на виріб j-го виду; – кількість виробів j -го виду.

2. Відрядно-преміальна заробітна плата передбачає, що заробіток робітника складається з відрядного заробітку та премії за досягнення певних результатів.

, (1.5)

де – тарифний заробіток робітника при прямій відрядній системі оплати праці; –сума преміальних доплат, який складається із суми процента доплат за виконання плану, процента доплат за кожен процент перевиконання плану, процента перевиконання плану.

3. Відрядно-прогресивна заробітна плата передбачає оплату робіт, виконаних у межах установленої норми за звичайними відрядними розцінками, а робіт, виконаних понад нормативний рівень – за підвищеними розцінками залежно від ступеня виконання завдання. Заробіток у цій системі визначається за формулою :

(1.6)

де – сума основного заробітку, нарахованого за прямими відрядними розцінками; – сума заробітку робітника, яка сплачується за прогресивними розцінками; К – коефіцієнт, який відображає відношення прогресивної розцінки до прямої.

4. Непряма відрядна оплата передбачає, що заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, і від результатів праці робітників, яких він обслуговує. Вона застосовується для оплати тих категорій допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників), праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників. Заробіток робітника відповідно до цієї системи розраховується за формулою:

, (1.7)

де – погодинна тарифна ставка; – фактично відпрацьований час допоміжними робітниками; – середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма основними робітниками, що обслуговуються.

5. Акордна система полягає в тім, що робітникові або групі робітників розцінки встановлюються не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його виконання. Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт і тому використовується для усування наслідків аварій, будівельних робіт, термінових ремонтів тощо.

6. Колективна відрядна оплата праці – використовується в тому випадку, коли характер обладнання чи специфіка технології потребують зусиль групи працівників різної кваліфікації.

При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток всієї бригади як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляються між членами бригади.

Отже, організація розрахунку заробітної плати визначається трьома елементами: тарифною системою, нормуванням праці і формами та системами оплати праці. Тарифна система, яка є основою організації оплати праці, включає в себе тарифну сітку, тарифну ставку і тарифно-кваліфікаційні довідники.

Нормування праці включає два показники: норму виробітку і норму часу. Норма виробітку встановлює кількість одиниць продукції, яка повинна бути виготовлена за одиницю часу; норма часу – час, необхідний для виконання роботи в певних умовах.