10.4.1. Визнання витрат

Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», витрати – це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Примітка *. Дослідженням економічного змісту поняття витрат займалися ще класики політичної економії. Поняття абсолютних витрат було введене Адамом Смітом. А Давід Рікардо запропонував теорію порівняльних витрат. Термін «витрати» означав середні суспільні витрати, тобто скільки коштує окрема одиниця продукції на середньому підприємстві. Витрати також визначались як ціна виробництва з врахуванням рентних платежів.

До витрат, що виникають у зв’язку зі зменшенням активів, відносять:

• списання матеріалів у виробництво, для ремонту основних фондів, на адміністративні цілі;

• нарахування зносу (амортизації);

• списання основних засобів, МШП, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що стали непридатними і не використовуються;

• витрати від знецінених запасів;

• недостачі запасів (сировини, матеріалів, товарів, готової продукції тощо);

• нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, що може бути не погашена;

• благодійні внески;

• визнані економічні санкції – сплачені штрафи, пені.

Витратами, що збільшують зобов’язання, є нарахування:

• зарплати, податків, зборів, обов’язкових платежів;

• відрахувань на обов’язкове і добровільне страхування;

• транспортних витрат;

• оренди, комунальних послуг, витрат зв’язку, послуг з реклами;

• послуг сторонніх організацій (аудиторських, юридичних, консультаційних, медичних тощо);

• інші нарахування витрат, пов’язаних зі збільшенням зобов’язань.

Облік витрат підприємства здійснюється згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. Це положення до прийняття П(С)БО 18 “Довгострокові контракти” також поширюється на витрати з виконання будівельних контрактів та надання послуг для їх виконання.

Як уже зазначалось, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Тобто витрати визнаються виходячи з принципу відповідності доходів і витрат (наприклад, матеріальні витрати, витрати на оплату праці та інші витрати, що складають собівартість продукції, визнаються як витрати в момент відображення доходу від реалізації продукції).

Примітка *. В кінці XIX с. з’явилися нові концепції витрат. У маржиналістів (К.Менгер, Ф.Візер) витрати – це психологічне явище, що засноване на граничній корисності, тобто сума, яку компанія виплачує за фактори виробництва, визначається граничною корисністю.

Ф. Візер запропонував суб’єктивістську теорію витрат альтернативних можливостей. Виходило, що дійсні витрати виробництва товару рівні найбільшій корисності тих благ, які б могло отримати суспільство, використовуючи по-іншому виробничі ресурси.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Ще однією обов’язковою умовою визнання витрат, як і інших активів або зобов’язань, є їх достовірна оцінка.

Слід відзначити, що не визнаються витратами і не включаються до звіту про фінансові результату згідно з п. 9:

• погашення отриманих позик;

• попередня (авансова) оплата запасів, робіт і послуг;

• платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента або принципала;

• витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

• Інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, які не відповідають ознакам, наведені у пункті 6 П(С)БО 16 «Витрати».

Для обліку витрат в новому Плані рахунків передбачено рахунки класу 8 “Витрати за елементами” і рахунки класу 9 “Витрати діяльності”. В даній темі схематично вже було розглянуто нову методику обліку витрат на рахунках цих класів. Тому ми зараз більш детально зупинимось на аналізі витрат, які обліковуються на рахунках даних класів.

Примітка*. В США облік витрат ведуть за двома методами: касовим (не враховують залишки матеріальних цінностей на кінець року) або наростання (враховують залишки матеріальних цінностей на кінець року). Відповідно до міжнародних стандартів законодавство США не вимагає ведення обліку за єдиною системою і фермер може обирати будь-яку систему, яка об’єктивно буде відображати його діяльність. Але організація обліку передбачає ведення обліку за кожним видом діяльності та роподіл витрат на фермермерські та позафермерські витрати. Регістри обліку для фермерів розробляють науково-дослідні станції при університетах штатів.